«Ринкова економіка» — цi слова є головним подразником для президента Лукашенка. Нещодавно, коли Європою прокотилася хвиля протестів проти цін на паливо, що зросли, білоруський президент ущипливо зазначив: від кризи постраждала не Білорусія, а багата й сита Європа, якій довелося відповісти за свою прихильність до ринкової економіки. Через декілька днів на конгресі в Мінську Лукашенко вже говорив, що за умов глобалізації і Білорусія також повинна піти шляхом ринкових перетворень. Наявність деяких суперечностей білоруського президента, здається, абсолютно не збентежила: він, мабуть, чудово знає, що за словами не обов’язково повинні йти справи.
Один крок до ринкової економіки Білорусь все ж таки зробила. У середині вересня нарешті було прийнято ухвалу уніфікувати обмінні курси білоруського рубля щодо американського долара, різниця між якими могла досягати 200%. Разом iз цим було скасовано обмеження, що існували на валютному ринку. Таким чином, було виконано одну з найважливіших умов, що їх вимагали МВФ і Світовий банк для поновлення переговорів про надання фінансової допомоги. За словами Кулика, представника Світового банку в Мінську, ще якийсь час буде перевірятися, чи дійсно обмеження на валютному ринку знято і чи збережеться така ситуація в довгостроковій перспективі. Якщо це дійсно так, — заявив Кулик, — то ніщо не перешкодить виділенню кредитів, які, однак, надаватимуться в обмеженому обсязі у зв’язку з незмінністю економічної політики білоруського уряду в соціальній сфері, охороні здоров’я та природоохоронній діяльності. МВФ, незважаючи на всі зроблені урядом Білорусі заходи щодо уніфікації валютного курсу, поки що займає вичікувальну позицію. У Білорусі зберігається державний контроль над ціноутворенням, фінансова експансія держави, її втручання в економіку і утиски незалежних підприємців. За таких умов МВФ вважає за краще дочекатися здійснення структурних реформ і тому, як заявив декілька днів тому представник фонду, в переговорах про виділення Білорусі кредиту прогресу поки що немає. Лукашенко, тим часом, вже дав зрозуміти, що не готовий іти на глибокі економічні реформи. Він заборонив приватизацію великих і потенційно привабливих підприємств і називає це правильним ходом. Президент вважає себе останньою інстанцією, яка повинна приймати всі ухвали про продаж підприємств.
Результатом існування командної економіки стала збиткова діяльність підприємств, що переважно перебувають у державній власності. За даними Світового банку, не більше 30% з них приносять прибуток. Тим часом, Міністерство статистики Білорусі цього року зафіксувало зростання ВВП на 4% в порівнянні з показником минулого року. У наявності економічного зростання в країні немає ніяких сумнівів, у цьому впевнений і Кулик. Проблема лише в прогнозованому на найближчі роки розвиткові несприятливих тенденцій. Основою для зростання ВВП стало збільшення обсягів промислового виробництва майже на 8%, причому найбільше зростання спостерігалося в машинобудуванні, металургії, легкій і харчовій промисловості.
Однак статистика не дає відповіді на питання, яка кількість вироблених товарів реалізується. Уряд, субсидуючи неефективні підприємства, прагне уникнути їх банкрутства й ліквідацій. Експерти стверджують, що велика частина продукції, зробленої білоруською промисловістю, просто лежить на складах, не знаходячи збуту.
Істотне, хоч і недостатнє скорочення рівня інфляції (за даними Світового банку, з 250 до 180%), пояснюється політикою рестрикції, що проводиться Національним банком Білорусі. За заявами президента Лукашенка, 2001 р. друкарський верстат вже не використовуватиметься для підтримки неефективного білоруського сільського господарства, в структурі якого досі переважають створені ще за радянського часу колгоспи. У зв’язку з цим виникає питання, як Мінськ має намір зберегти сільське господарство республіки, не проводячи реформ? Скорочення виробництва сільськогосподарської продукції триває, в першій половині цього року воно становило 7% у порівнянні з відповідними показниками минулого року.
Основною опорою білоруської економіки є Росія. Білорусь змушена імпортувати до 85% споживаних енергоносіїв, велику частину з них вона отримує з Росії у вигляді природного газу за значно більш низькими — в порівнянні зі світовим рівнем — цінами. Крім того, Росія згодна на часткову оплату у вигляді бартеру (передусім, продуктами харчування і тракторами). У першій половині цього року на Росію припадало 57% білоруської зовнішньої торгівлі. Загальний розмір зовнішньої торгівлі збільшився за цей період року майже на 30% у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Дефіцит торговельного балансу Білорусі становив 630 млн. доларів. Незважаючи на розвал білоруської економіки, Мінськ залишається твердим прихильником адміністративно- командної системи. З травня в республіці йде перереєстрація дрібних і середніх приватних підприємств. За оцінками фахівців, у першій половині 1999 р. кількість дрібних і середніх підприємств скоротилася на 30%. У цей час тенденція до скорочення й без того невеликого приватного сектора білоруської економіки зберігається. Відкрита ворожість щодо іноземних інвесторів супроводиться в Білорусі не менш відкритим пошуком фінансової підтримки.
Уникаючи відносин із Заходом, Білорусь орієнтується практично виключно на Росію. Нещодавно російський Центробанк оголосив про виділення Білорусі кредиту на стабілізацію національної валюти до створення валютного союзу в 2005-му роцi. Поки що, правда, залишається під запитанням, чи зможе союз Білорусі і Росії подолати підготовчу стадію свого існування, адже західний сусід Росії виконує в ньому виключно роль прохача, навіть не намагаючись покласти край злу в зародкові.
Р. АККЕРМАН
Neue Zuercher Zeitung,
22 листопада
