Через два роки після революції троянд прагнення нової влади Грузії відновити територіальну цілісність країни, на перший погляд, починає давати плоди. Після кількох небезпечних періодів, коли «розморожений» конфлікт у Південній Осетії, здавалося, загрожував перерости в озброєне протистояння, де-факто влада самопроголошеної республіки виявила бажання піти на компроміс.
На нещодавньому саміті ОБСЄ в Любляні міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Москва підтримує грузинський план урегулювання конфлікту з Південною Осетією, як і «план Ющенка» для Придністров’я. Кілька російських оглядачів розцінили це як «здачу» Москвою режиму південноосетинського лідера Едуарда Кокойти. А минулого тижня сам де-факто президент Південної Осетії — звісна річ, із подачі Росії, — виступив з ініціативою розробки спільного плану урегулювання конфлікту. Своє звернення лідер Південної Осетії спрямував президентам Грузії, Росії, а також країн-членів ОБСЄ. Загалом озвучені Кокойти пропозиції повторюють останні мирні ініціативи грузинської влади.
У Тбілісі вiд самого початку говорили про те, що повернути до складу країни Південну Осетію буде простіше, ніж Абхазію. План грузинського уряду, зокрема, передбачає виплату населенню Південної Осетії заборгованостей із пенсій; повернення всіх осіб, які залишили Грузію в результаті конфлікту, та надання їм фінансової допомоги; використання закону майнової реституції стосовно потерпілих у 1990—1992 рр.; гарантію освіти осетинською мовою; фінансування осетинських ЗМІ із державного бюджету Грузії. Передбачається, що голову та парламент Південної Осетії обиратимуть жителі регіону на основі загальних виборів. Також йдеться про представництво Південної Осетії в усіх гілках влади Грузії.
Основні положення змальованого Кокойти компромісу справді відповідають духу та літері «плану Саакашвілі». Однак є й розбіжності. Лідер Південної Осетії пропонує провідну роль у підготовці програми покласти на Змішану контрольну комісію (ЗКК), у якій сьогодні представлені північноосетинська, південноосетинська, російська та грузинська сторони. До 1 березня робоча група, створена в рамках ЗКК, має подати варіант спільного плану для остаточного схвалення, повідомляє Civil.ge. Однак якщо грузинська сторона вимагає розширення формату переговорів із приєднанням до мирного процесу представників США, ЄС та ОБСЄ, то де-факто влада Південної Осетії наполягає на збереженні наявного формату. Лідер грузинської парламентської фракції «Демократичний фронт» Давид ЗУРАБІШВІЛІ у розмові з кореспондентом «Дня» зазначив, що «такий формат ЗКК — «троє проти одного» — було прийнято тоді, коли Грузія перебувала в дуже важкому становищі, і затверджено практично під тиском Росії».
Резонансна заява Едуарда Кокойти була поширена в той час, коли в Цхинвалі перебував співголова ЗКК із російської сторони, посол з особливих доручень МЗС РФ Валерій Кеняйкін. Російський дипломат в інтерв’ю грузинській телекомпанії «Мзе» привітав пропозицію про розробку спільного плану, назвавши цю ініціативу «новим підходом».
Оптимісти готові радіти: невже новий, «прагматичний, передбачуваний і послідовний» підхід до відносин із Росією, про необхідність якого заявляли представники нової грузинської влади, приносить результати? Невже Росія готова нарешті вирішити проблему Південної Осетії, посприявши відновленню територіальної цілісності Грузії? У Москві врахували, чим загрожують «заморожені конфлікти» на де-юре неросійському Кавказі для вибухонебезпечних кавказьких територій самої Росії?
На думку Давида Зурабішвілі, свою роль відіграла активізація міжнародного діалогу. «Багато організацій, європейських структур приєдналися до вирішення як проблеми Придністров’я, так і конфліктів на Південному Кавказі, дуже активізувалися США», — розповідає депутат. Нагадаємо, що 1-2 грудня з участю президентів дев’яти держав у Києві відбувся установчий форум Спільноти демократичного вибору. В ухваленій на ньому декларації країни Балто- Чорноморсько-Каспійського регіону зокрема заявили про прагнення до «Європи без розділових ліній, порушень прав людини, «заморожених» конфліктів або якогось духу конфронтації».
Водночас скептики зазначають, що підтримка як «плану Ющенка» щодо Придністров’я, так і грузинського плану щодо Південної Осетії була висловлена на тлі прагнень підвищити ціну на газ для Грузії, України та Молдови. «Газпром» виступає в ролі «поганого слідчого», а «хорошим слідчим» став голова МЗС РФ Сергій Лавров, який підтримує ініціативи Ющенка та Саакашвілі стосовно «заморожених» конфліктів? На думку Давида Зурабішвілі, «російське керівництво через велику міжнародну увагу до проблеми вирішило змінити тактику». «У загальних рисах йдеться про підтримку грузинського плану — але коли дійде до деталей, у яких, як кажуть, ховається диявол, можуть виникнути нездоланні протиріччя. Росія намагається зробити хорошу міну при поганій грі: на словах підтримує нас, але ще побачимо, як здійснюватиметься ця підтримка, — говорить депутат. — Зрештою Москва ж ніколи не говорила, що не підтримує територіальної цілісності Грузії, але вона робить усе для того, щоб зберегти статус-кво і свій вплив у Південній Осетії та Абхазії. Ці регіони практично перебувають під контролем Росії: там російські гроші, в урядах сепаратистів сидять російські громадяни, про що вони відкрито говорять».
На думку деяких українських експертів, у цьому випадку Росія вирішила піти за принципом: «Якщо ти не можеш із чимось боротися, треба його очолити». Аналітики вважають, що, «здавши» Південну Осетію, Москва здатна закласти стільки бомб уповільненої дії, що в майбутньому Грузія не обереться проблем. Давид Зурабішвілі дотримується іншої думки. «Я не думаю, що бомба уповільненої дії буде в самій формулі політичного урегулювання, в новому статусі Південної Осетії. Я побоююся, що «торгівля» з Росією на цей рахунок обов’язково зажадає дуже вагомих поступок. Можливо, від нас вимагатимуть, щоб ми не входили до НАТО, щоб на нашій території не було військових баз, — припускає парламентарій. — Дуже симптоматично було, що минулого року, коли загострилася ситуація в Цхинвалі і також тривали переговори з Росією, практично як вирішення питання нам підносили ідею продажу «Газпрому» стратегічного газопроводу, що йде через Грузію до Вірменії. Ініціативу продажу очолював наш тогочасний міністр економіки пан Бендукідзе. США відверто виступили проти цього, навіть спеціальний представник адміністрації США приїжджав до Грузії. Після візиту до Тбілісі президента Буша в травні поточного року це питання було зняте. Левова частка коштів, які Грузія отримує за американською програмою «Міленіум», має піти на реабілітацію цього газопроводу. Мене особисто насторожує те, що представники грузинської влади знову почали розмову про якийсь спільний із «Газпромом» концерн. Можливо, це пов’язано саме з «торгівлею» щодо Південної Осетії. Прагнення за будь-яку ціну підняти грузинський прапор у Цхинвалі може призвести до того, що в стратегічних питаннях ми підемо на дуже небажані поступки».
Коментуючи перспективи підвищення цін на газ, Давид Зурабішвілі каже, що «незалежність має свою ціну». «Ми повинні бути готові до того, що ціни на газ не будуть пільговими. Інша річ, що для поки ще дуже слабкої грузинської економіки це буде важким тягарем. Але, думаю, уряд зможе компенсувати цей тягар за рахунок зростаючого бюджету. Після революції він виріс учетверо, але дуже багато коштів витрачають на будівництво фонтанів, дитячих каруселей тощо. Це, звісно, добре, але є й важливіші завдання. Одним із них могло б стати тимчасове компенсування населенню збитків, яких завдасть зростання цін на газ, — вважає парламентарій. — Наступного року ми зможемо це компенсувати. Але ресурс тих заходів покращання бюджетної дисципліни, що задіяні зараз, дуже обмежений, і через рік, якщо не буде розумної економічної політики, розвитку бізнесу, прозорих правил гри, покликаних не «видавлювати» підприємців, а створювати для них умови; не відлякувати, а залучати іноземних інвесторів, — зростання цін на газ призведе до економічної кризи та важких наслідків».
