Всі мости через Дунай підірвано, болгари тепер можуть здійснювати водне вантажосполучення з Європою тільки через Босфор. На зміну зручному сухопутно-залізнично-водному зв'язку через Югославію з Німеччиною — найбільшим торговим партнером Болгарії — прийшла довга морська подорож з Чорного моря через Мармурове, Егейське та Середземне моря, Атлантичний океан, в Північне море і Балтику. Тому не дивно, що експорт в Європу зазнав краху.
Однак зруйновані мости через Дунай — не найбільша втрата для економіки. На нижньому Дунаї, в болгарському портовому місті Русе, зберігся один міст. Він стоїть на шляху до Москви, і активність там посилюється.
Десять років болгари боролися за те, щоб триматися осторонь цього шляху, як у торгівлі, так і у зовнішній політиці. Знову й знову країна поверталася у бік Заходу, але багато разів — цього разу жорстоко — двері в Європу закривалися у болгар перед носом. Тому Росія починає виглядати привабливо, особливо коли болгари обурені наближенням чергового болючого економічного спаду, хоч їхньої провини в цьому немає. Нещодавній звіт МВФ — Світового банку передбачає, що у всіх суміжніх iз Югославією країнах, за винятком Угорщини і, можливо, Румунії конфлікт призведе до 5-вiдсоткового зниження річного ВВП.
Окрім збитків, завданих економіці, Косово також дестабілізує Болгарію політично. Будучи єдиною країною, котра зуміла покласти кінець комунізму, не проливши жодної краплі крові, Болгарія з роздратуванням ставиться до ризику бути втягнутою в чужу війну. Такий неспокій здається цілком природним тоді, коли бойові літаки НАТО пролітають над головою після виконання бомбометань, а випадково скинута бомба подає не десь, а в передмісті Софії.
Але дійсний жах у болгар вселяє те, що Косово повториться в Македонії, і нова хвиля біженців принесе війну з її стражданнями безпосередньо на болгарську землю. Попри пихаті промови колишньої комуністичної опозиції, останнім часом уряди Македонії та Болгарії вирішили чимало наболілих проблеми. Це було зроблено настільки майстерно, що викликало оплески США, Великої Британії, Німеччини, Комісії ЄС, і навіть Греції, котра опирається. Але війна настільки реанімувала посткомуністів, що зараз вони оголошують ці угоди зрадницькими і заявляють, що уряд втягує Болгарію у війну, дозволивши НАТО використати болгарський повітряний простір.
Побоювання широкомасштабної війни мають у Болгарії реальний резонанс, всі болгарські чоловіки служили в армії, і багато хто пам'ятає, що в 70-х роках радянські танкові бригади могли бути десантовані в країну протягом декількох годин. Вони знають, що за бажання НАТО могло б покінчити з Мілошевичем за пару днів. Оскільки Америка та Європа не бажають піддавати ризику життя своїх солдатів, замість цього під загрозу поставлено життя країн, подібних до Болгарії.
Стабільність на Балканах не є чимось таким, що саме собою зрозуміло. Біженці не можуть провести наступну зиму в наметах поблизу югославсько-македонського кордону. Замість того, щоб голодувати і страждати, вони почнуть пересуватися, і хоча куди б вони рушили, за ними підуть політичні хвилювання. Тому широкомасштабна війна може початися не тільки внаслідок втягування Македонії чи Болгарії. Її може викликати просто загальний розвал уряду, якщо політики — дехто з найкращими намірами — виявляться нездатними впоратися з цією хвилею людських страждань.
Яка ж реакція Європейського Союзу на становище Болгарії? Його представники вивчають обвинувачення в демпінгу Креміківського сталеплавильного комбінату, що знаходиться під Софією. Болгарський уряд готовий продати це збиткове підприємство за символічну ціну в один болгарський лев. Але навіть ця ціна виявиться дуже високою, якщо ЄС заблокує імпорт виробленої заводом сталі.
Замість того, щоб відкрити двері в критичну хвилину, Європа примушує болгарських підприємців тижнями простоювати перед посольствами ЄС, випрошуючи візи. Російські торгові місіонери постійно нашіптують, що уряд має намір вступити в запропоновану зону вільної торгівлі між Болгарією і Росією, — цю вимогу висував попередній соціалістичний уряд Болгарії.
Нещодавно «Радіо Софія» дало в ефір коротеньке повідомлення про те, що 190 бомбосховищ, споруджених за радянських часів, перебувають у хорошому стані і готові до прийому населення. Більшість болгар вважала б за краще не сидіти в бомбосховищах або ж шукати безпеку, ховаючись у подолі «матері Росії». Болгарам необхідна відкрита і пряма дорога в Європу. Збитки і загроза стабільності в Болгарії, за що НАТО несе пряму відповідальність, повинні бути неодмінно відшкодовані.
