Президент Росії Володимир Путін побував на руїнах Світового торгівельного центру в Нью-Йорку й повернувся до Москви. В цілому від американсько-російського саміту, від дружнього за духом прийому президентом Бушем подружжя Путіних на ранчо в Техасі очікували, схоже, набагато більше, ніж було досягнуто. Оскільки серед досягнень — у першу чергу — заяви, не підкріплені жодними офіційними документами про скорочення стратегічних ядерних арсеналів. І така сама декларативна рішучість продовжувати спільну боротьбу проти тероризму. Проблема протиракетної оборони, збереження чи перегляду договору 1972-го року, а отже, одночасно — визначення умов нового стратегічного балансу в світі — не вирішена. Сполучені Штати наполягають на тому, що просуватимуть створення національної системи ПРО безвідносно до того, що з цього приводу скаже Росія.
За результатами саміту широкий загал не отримав фактично нічого, що було б дійсно новим і конкретним. Президенти Буш і Путін кожен заявили про значне, до двох третин, скорочення ядерних боєговоловок (за оцінками експертів, у Сполучених Штатів їх нараховується до 7 тисяч, у Росії — близько 5 тисяч). Без сумніву, Буш, коли ще майже півроку тому заявляв про бажання скоротити американський ядерний арсенал, консультувався з експертами, і керувався якимись думками щодо стратегічної оборони. Так само, очевидно, вчинив і Путін. Питанням залишається лише, якими саме підходами керувалися лідери США та Росії, проти кого кожен із них збирається захищатися арсеналом, якого цілком вистачить для знищення чималої частини світу. Найголовніше питання з цього ряду — хто є потенційним стратегічним противником для кожного з гігантів сучасної геополітики. Адже поки що виглядає так, що термінологія і підходи часів «холодної війни» зазнали косметичних змін, але не трансформації; і Москва та Вашингтон все ще виходять з позицій можливого протистояння або ж ядерного стримування.
Задовго до саміту Вашингтон погоджувався на пропозицію Росії пов’язати проблему скорочення ядерних арсеналів (можливо, якась конкретика в цьому буде оприлюднена під час візиту Буша до Москви) з розглядом питання про можливі зміни у договорі про протиракетну оборону. Напередодні саміту західні медіа відзначали, що в заявах Путіна та інших представників російського керівництва з’явилися натяки на певну гнучкість. Подробиці переговорів на техаському ранчо не оголошуються. Проте президенти поки що ні про що не домовилися, і радник президента США з національної безпеки Кондоліза Райс заявила, що графік роботи над створенням американської наіональної системи ПРО не змінюється. Райс, як і раніше, не очікує жодного прориву, але каже, що обидві сторони продовжують працювати над цим питанням. Президент Росії при цьому зазначив, як повідомляє АП, що між США та Росією не виникатиме тертя з цього приводу. Отже, навряд чи можна виключати той факт, що американські та російські експерти ще не досягли остаточної згоди з приводу того, яким чином можна забезпечити більш гнучке трактування договору 1972 р., окремі положення якого забороняють проведення випробувань, необхідних для створення системи ПРО США. І яким чином при цьому Москва могла б зберегти своє обличчя. Отже, торги ще триватимуть.
У той же час Путін уже продемонстрував, що ніщо не залишається незмінним, у тому числі — й позиція Москви. Техаським радіослухачам він, зокрема, сказав, що Росія не може ні вітати, ні чинити опір вступові до НАТО балтійських країн. При цьому Путін знову натякнув, що Москва прагне такого перегляду своїх відносин із НАТО, який би забезпечив їй участь у процесі прийняття рішень. Інтерв’ю та заяви Буша стосовно цього питання такої можливості (в завуальованій формі) не відкидають. Отже, насправді все ще попереду. Завдання України при цьому — не загубитися на полі гри гігантів.
