21 січня в Білорусі відбулася церемонія інавгурації її нового-старого президента, що дозволяє Олександру Лукашенку правити країною як мінімум 21 рік. Питання лише в тому, наскільки легким буде це правління.
СЕРЕДНЄ АРИФМЕТИЧНЕ
Нагадаємо, згідно з офіційними даними Центральної виборчої комісії РБ, Олександр Григорович Лукашенко набрав 79,65 відсотка голосів осіб, що прийшли на виборчі дільниці. Згідно з даними окремих екзит-полів, які озвучували окремі колишні кандидати в президенти, Олександр Лукашенко набрав від 30 до 47 відсотків голосів.
Згідно з даними останнього національного опитування Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПІ), найдавнішого в Білорусі незалежного наукового центру, що проводить дослідження суспільства з початку 1992 року і знаходиться у Вільнюсі, за Олександра Лукашенка проголосували 58 відсотків білорусів, що прийшли на виборчі дільниці.
Якщо з цих трьох джерел даних про результати президентських виборів спробувати вичленувати деяку середню арифметичну цифру, то останні дані НІСЕПІ виходять найбільш прийнятними.
Здавалося б, чергова інавгурація Олександра Лукашенка, що відбулася 21 січня, повинна була якось згладити, м’яко кажучи, суперечливі відчуття від минулих виборів, але такого, на жаль, не сталося. І велике питання, чи станеться це «згладжування» в найближчому майбутньому.
«МАЙДАНІВ» І «ПЛОШЧАЎ» НЕ БУДЕ!
Посли країн Євросоюзу в день інавгурації О. Лукашенка виїхали до Вільнюса, де в черговий раз заявили про свою солідарність з громадянським суспільством Білорусі, що виражало й виражає протест щодо результатів минулих президентських виборів. Не було на урочистій церемонії і Надзвичайного й Повноважного Посла України в Білорусі Романа Безсмертного. Прес-секретар українською дипмісії Олексій Ємельяненко на момент проведення церемонії приведення Олександра Лукашенка до посади повідомив агентство БелПАН, що «посол вже три дні перебуває за межами Білорусі, тому на церемонію потрапити не зможе».
Але при цьому варто нагадати, що Віктор Янукович привітав Олександра Лукашенка з обранням його президентом лише в останній день минулого року.
Може, на таку паузу вплинула жорстка позиція Європейського Союзу на події в Мінську 19 грудня 2010 року? Нагадаємо, що організація з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) визнала ці вибори недемократичними, а зовсім недавно Європарламент ухвалив безпрецедентно жорстку резолюцію щодо Білорусі, в якій пропонується Європейському Союзу ввести візовий «чорний список» для окремих білоруських чиновників, що мали стосунок до проведення і підбиття підсумків президентських виборів, забезпечити безкоштовні візи для білорусів, підтримати недержавні організації й навіть заборонити Білорусі брати участь у міжнародних спортивних заходах.
Навіть йшлося про введення економічних санкцій щодо Білорусі, якщо її власті не випустять із в’язниці активістів, які брали участь у акції протесту 19 грудня, а також тих, хто мав відношення до її організації.
Невипадково в інавгураційній промові Олександр Лукашенко серед головних держав, із якими Білорусі належить вибудовувати в наступній п’ятирічці політичні й економічні відносини, країни Євросоюзу йдуть не на першому місці: «...Добиватимемося максимально високих результатів співпраці як із Росією, Україною, Китаєм, Венесуелою, іншими нашими стратегічними партнерами, так і Євросоюзом, Сполученими Штатами Америки і всіма державами світової спільноти».
А буквально за день до інавгурації білоруський президент взагалі заявив, що «програми скидання конституційного ладу в Білорусі писалися в Німеччині й Польщі», і що саме звідти або через ці країни йшло основне фінансування деяких кандидатів в президенти.
Наступного дня Олександр Лукашенко продовжив цю тему таким чином: «Даю вам тверду гарантію: ліміт революцій і потрясінь вичерпаний, жодні «майдани» й «плошчи» нашому суспільству не загрожують. Безпеку, стабільність ми убережемо від будь-яких підступів ззовні і зсередини».
ПОЗИЦІЯ РОСІЇ — НАДТО БАГАТО «АЛЕ»
За дивним збігом обставин буквально перед самою інавгурацією О. Лукашенка відбулася зустріч білоруського та російського прем’єрів — Михайла Мясниковіча та Володимира Путіна, на якій останній заявив, що обсяг субсидування білоруської економіки в нафтовому секторі становитиме як і в 2007 — 2009 роках — 4 млрд. 124 млн. доларів. І по газу немовби країни виходять на взаємоприйнятні домовленості. І атомну станцію в Білорусі вже знову повинні будувати росіяни.
Ось тільки тут виникає відразу кілька «але». Нафта, що «субсидується», до Білорусі все якось не хоче текти. Більш того, як повідомила gazeta.ru, 1,5 млн. тонн нафти, призначених на січень для Білорусі, вже перепродається для інших країн і закачується в російські нафтосховища.
З газом досі теж остаточно не домовилися. Російські експерти, й не тільки вони, пов’язують ці дві обставини з передбачуваними політичними і економічними поступками білоруського керівництва Кремлю.
Та і з атомною станцією не все так просто. Російська сторона готова надати в кредит на будівництво білоруської АЕС лише близько шести млрд. доларів. Білоруська сторона оцінює це будівництво в 9 млрд доларів.
І ось ще що. Провідні російські телеканали особливо не соромляться у висвітленні серйозних проблем Білорусі з Європейським Союзом. Більш ніж іронічні мультфільми про білоруського лідера із завидною постійністю з’являються не лише на російському «голубому» екрані, а і викладаються на відомих сайтах.
ЗВУЗИЛОСЯ ПОЛЕ ДЛЯ МАНЕВРУ
Наш експерт Геннадій Сокол вважає, що Олександр Лукашенко обмежив собі поле для маневру, яким він до цього дуже вдало користувався: «Де-факто тепер той рівень соціальної підтримки білоруського суспільства, який був досягнутий напередодні президентських виборів, зараз залежить від значної зовнішньої підтримки. На західну розраховувати на даний момент не доводиться, росіяни ж свою підтримку, судячи з усього, просто так пропонувати не будуть. Вони, як і раніше, розраховують на самі ласі білоруські підприємства — «Бєларуськалій», нафтопереробні заводи, Мінський автомобільний завод і так далі. До речі, на частину акцій «Бєларуськалія» претендували китайці. Але вони ж начебто зовсім недавно претендували на будівництво першої білоруської атомної станції. Втім, все це меркне в порівнянні з можливим визнанням білоруським керівництвом незалежності Південної Осетії та Абхазії. Тоді відновлення відносин із Європейським Союзом триватиме при будь-якому розкладі роки. З усіма наслідками. Логіка останніх подій свідчить про те, що сам предмет визнання незалежності двох кавказьких республік не може не виникнути в білорусько-російських відносин».
Цю логіку можна і серйозно змінити, але чи випустить Олександр Лукашенко заарештованих під час подій 19 грудня, чого так вимагають всі провідні євроструктури?
В зв’язку з цим буде доречно навести дослівну цитату керівника білоруської держави: «У зв’язку з тим, чого від нас вимагають, я хочу сказати, що ми не кровожерливі. І доля тих, за кого сьогодні завзято борються в Європейському Союзі, виключно в їхніх руках. Тут ні до чого ні силові структури, ні Президент. Лише у їхніх руках. Хочуть бути в слідчому ізоляторі — хай там сидять. Хочуть бути зі своїми сім’ями — це теж від них залежить. Але не лише у слідчих органів, а і в країни в цілому є низка запитань, на які ми чекаємо від них відповідей. І сидіти як миші під віником у слідчому ізоляторі й думати, що завтра американці або європейці прийдуть і звільнять їх, безперспективно».
ПОТОРГУЄМОСЯ?
Геннадій Сокол вбачає в цьому натяк на можливість «поторгуватися» з Європейським Союзом: «Свого часу Олександр Лукашенко відпустив на свободу колишнього кандидата в президенти на виборах 2006 року Олександра Козуліна, і США погодилися скасувати економічні санкції щодо Білорусі. Чом би тепер не зіграти в подібну гру? Але тут є декілька серйозних розбіжностей. По-перше, у в’язницях на даний момент перебуває вже чотири кандидати в президенти й близько 30 їхніх прибічників. По-друге, керівництво країн Євросоюзу налаштоване більш рішуче, ніж п’ять років тому. По-третє, сам Олександр Лукашенко дуже хворобливо сприймає навіть саму можливість йти на якісь поступки».
Щоправда, як вважає експерт, на серйозні економічні санкції Європа йти доки не воліє: «Білорусь продає в країни ЄС лише нафтопродуктів на суму близько 12 млрд. доларів. Відмовлятися від якісних і дуже прийнятних за ціною білоруських бензину, гасу і так далі в поки що кризисний період не готова, мабуть, жодна європейська країна».
Утім, почекаємо рішення Кабінету Міністрів Європейського Союзу 31 січня щодо Білорусі. Може, там дотримуються дещо іншої точки зору з приводу економічних санкцій щодо Білорусі?
У будь-якому разі, після урочистої й багатообіцяючої інавгурації Олександра Лукашенка торжествують далеко не всі білоруси.
Він сам це побічно підтвердив на своїй інавгурації, вперше визнавши, що в Білорусі є люди, які не поділяють його підходів в баченні сьогодення й майбутнього країни: «Довіра народу пред’являє сьогодні особливі вимоги й зобов’язання, примушує бути гранично відповідальним і справедливим керівником як до своїх прибічників, так і до людей альтернативних поглядів».
ТИМ ЧАСОМ...
Білоруськими правозахисниками відстежуються кримінальні справи, порушені перед і після проведення акції протесту на мінській площі Незалежності 19 грудня минулого року. Дана акція була організована після озвучування офіційних результатів президентських виборів у Білорусі.
Правозахисному центру «Весна» на 18 січня були відомі прізвища та імена 32 обвинувачених у справі про масові безпорядки, з них 28 утримуються під вартою, чотири — під підпискою про невиїзд. Ще 16 чоловік знаходяться в статусі підозрюваних, із них п’ять — під вартою, дев’ять — під підпискою про невиїзд, двоє — перебувають за кордоном.
У статті 293 Кримінального кодексу РБ «Масові безпорядки» йдеться: «Організація масових безпорядків, які супроводжуються насильством над особистістю, погромами, підпалами, знищенням майна, озброєним опором представникам влади. Для організаторів масових безпорядків (ч. 1 ст. 293) передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на термін від п’яти до п’ятнадцяти років. Учасники акції протесту (ч. 2 ст. 293) можуть провести у в’язницях від трьох до восьми років».
