Всього декілька днів тому «Червона мечеть» була раєм для радикальних ісламських бойовиків. Пізніше вона стала еталоном військової потужності. Проте взяття штурмом мечеті пакистанськими військами, цілком може стати найдраматичнішим сигналом, про розкол між двома потужними силами, котрі контролювали цю країну протягом останньої чверті століття. Своєрідний альянс між військовими і ісламістами давно вже поділив владу між ними, тоді коли кожна із сторін використовувала іншу для досягнення своєї власної мети і посилення свого власного впливу.
У своєму звернені до нації, виступаючи по національному телебаченню, президент Пакистану Первез Мушарраф пообіцяв виділити більше ресурсів для боротьби з екстремізмом, особливо на кордоні з Афганістаном, де існує слабо контрольована урядом зона. «Після цієї операції, тероризм і екстремізм не закінчилася в Пакистані, — сказав генерал Мушарраф, — але ми прийняли рішення, що будемо викорчовувати екстремізм і тероризм, де б вони не існували».
Схоже, що сьогодні «Аль-Каїда» намагається всіляко активізувати свою терористичну діяльність. За останні два роки ця терористична організація спромоглася поліпшити свою здатність, в сенсі глобальних нападів, і створення нових учбових таборів у районах мешкання племен, котрі стали фактично місцем для базування терористичної мережі. В останні місяці Білій дім все більше дратувала бездіяльність президента Пакистану щодо зростаючої загрози з боку талібів і «Аль-Каїди». Подробиці невдалого 2005 свідчать, що в адміністрації Буша існують внутрішні розбіжності з приводу того, чи варто проводити односторонні дії у Пакистані, коли Мушарраф і його уряд й так знаходиться під тиском опозиції, котра заперечує будь-яку співпрацю зі США?
Америка опинилася перед складною дилемою. На думку експертів з Пентагону, котрі знайомі з проведенням таємних операцій, під час планування подібних акцій необхідно враховувати всі політичні і гуманітарні ризики проведення військової кампанії у суверенній країні, навіть, у такому регіоні як племінні землі у Пакистані, де уряд має лише відносний контроль. Адже при всіх своїх недоліках, Пакистан є найважливішим союзником США після нападів 11 вересня 2001 року, й збройні сили обох країн постійно підтримують тісні зв’язки. США не можуть проводити свої операції на пакистанській території без дозволу генерала Мушаррафа. І уявляється маловірогідним, щоб він затвердив операції такого масштабу.
Деякі експерти вважають, що американські антитерористичні операції були обмежені саме із-за побоювань ще більше похитнути і без того досить нестабільну позицію президента Пакистану. Саме небажанням ставити під ризик або загрозу політичні відносини з Мушаррафом можна пояснити той факт, що після 11 вересня так і не вдалося знешкодити ані Усаму бен Ладена, ані Аймана аль-Завахрі. Багато в Пакистані помірковано налаштованих громадян коливаються з тим, щоб остаточно підтримати жорстку лінію Мушаррафа і військових щодо представників релігійних кіл. На загал, екстремісти з «Червоної мечеті», розташованої у центрі Ісламабаду, є відносно простими і очевидними цілями у порівнянні з десятками сумнівних угрупувань, котрі базуються у малодоступній і віддаленій місцевості на заході країни. Прихильники жорсткої лінії серед військових і релігійних кіл спиралися один на одного під час радянського вторгнення до Афганістану у 1979 році. За всесторонньої підтримки США, пакистанські військові використовували ісламських екстремістів для того, щоб змусити радянські війська покинути Афганістан. Таким чином Пакистан був ключовим гравцем у вирішальній битві «холодної війни». У свою чергу, прихильники жорсткої лінії здобули сильний вплив в пакистанському суспільстві. Коли генерал-майора пакистанських збройних сил Вахіда Аршада запитали про те, що армія порушила святість мечеті, він відповів, що радикальні бойовики вже зробили це шляхом накопичення арсеналу зброї і використанням комплексу для нападів на пакистанські сили безпеки. «Це, — сказав Аршад, — не мечеть».
У своєму звернені Мушарраф пообіцяв, що релігійним інститутам, таким, як медресе і ісламським семінаріям, не буде дозволено служити живильним ґрунтом для екстремізму. «Ми ніколи не допустимо того, щоб які-небудь медресе і мечеті використовуватися як «Червона мечеть», сказав він. За останні п’ять років пакистанський лідер піддавався критиці в країні і за кордоном, за нездатність виконати обіцянки по реформуванню національної мережі тисяч медресе. Мабуть, Мушарраф зволікав з цим, побоюючись реакції з боку прихильників жорсткої релігійної лінії, якщо він це зробить. У своєму виступі він засудив дії лідерів «Червоної мечеті», які суперечать канонам ісламу. Президент визнав, що рішення направити війська проти співвітчизників було нелегким кроком. «На жаль, — нас змусили воювати проти нашого народу, — зазначив Первез Мушарраф, — вони зійшли з правильного шляху і стали уразливими для терористів».
Втім, «Червона мечеть» може змінити конфігурацію влади у Пакистані. Адже сьогодні питання стоїть таким чином — чи зуміє Мушарраф і далі стримувати екстремістів після її штурму? Чи політика заспокоєння ісламізму плавно перетече у їхній джихад проти пакистанського уряду і до «ісламської революції» в країні? Очевидно, що розуміючи всі ці небезпеки, котрі нависли над країною і його президентством Мушарраф налаштований дуже рішуче. Протистояння навколо мечеті стало найсерйознішим випробуванням для президента з того часу, він прийшов до влади у результаті військового перевороту вісім років тому. Також великим питанням є чи нанесе штурм мечеті удар по опозиції, ісламізму, чи навпаки, згуртує її. Мушаррафу залишається сподіватися на допомогу Сполучених Штатів. Після того, як ісламісти закликали помститися за мечеть, йому ще більше доведеться шукати підтримку з боку Вашингтону.
Америка підтримує Мушаррафа. Як заявив президент США Буш він працює з пакистанським президентом над тим, щоб «Аль-Каїда» не розповсюджувала свої впливи в Пакистані. Американський президент наголосив на необхідності вироблення альтернативної ідеології для боротьби з «Аль-Каїдою». «Якщо не існує альтернативної ідеології, — ці головорізи зможуть знаходити собі прихильників. Вони використовуватимуть безнадійність, щоб мати можливість набирати нових рекрутів». Президент Буш закликав Конгрес схвалити законопроект для надання економічної допомоги країнам, котрі борються з екстремістами. На його думку: «країни, котрі не можуть забезпечити людині перспективи, перетворюються на суспільства, де «Аль- Каїда» буде здатна переконати хлопчика піти і підірвати себе».
Думка щодо важливості Пакистану для США прозвучала і з вуст заступника прес-секретаря Державного департаменту США Тома Кейсі, який заявив, що «Пакистан — важлива країна в регіоні. Президент Мушарраф є цінним партнером і союзником. Ми б хотіли бачити Пакистан — сучасною, поміркованою ісламською державою, яка співпрацює з Сполученими Штатами і іншими членами міжнародного співтовариства у боротьбі з такими екстремістами, як «Аль-Каїда» і «Талібан». В той же час в Америці усвідомлюють, що для Пакистану було б корисніше, аби країною керував вибраний президент. Це було б вигідніше не тільки для уряду, але й і забезпечувало більшу основу для боротьби з тероризмом, вважає помічник держсекретаря Ричард Баучер. Адже президент Мушарраф прагне перетворити Пакистан на сучасну, відкриту, процвітаючу і демократичну державу.
