Оскільки третина очолюваного партією ХАМАС палестинського уряду зараз заарештована Ізраїлем, загострення в ізраїльсько-палестинських відносинах вийшли за рамки воєнної конфронтації. Постало набагато фундаментальніше питання: чи може палестинський уряд, влада якого ґрунтується на угоді з Ізраїлем, залишитися при владі, якщо його очолює організація, мета якої — знищення Ізраїлю?
Викрадення ізраїльського солдата в секторі Газа, а також викрадення та подальше вбивство ізраїльського мирного жителя на Західному березі ріки Йордан вивело на перший план це питання, що стало причиною неспокою за ізраїльсько-палестинські відносини відтоді, як у січні ХАМАС переміг на парламентських виборах.
Міжнародна спільнота, очолювана «квартетом» (Сполучені Штати, Європейський Союз, Організація Об’єднаних Націй і Росія), поставила уряду, очолюваному партією ХАМАС, три умови, якщо він бажає отримати міжнародне визнання та продовжувати отримувати фінансову підтримку. ХАМАС повинен визнати право Ізраїлю на існування, припинити будь-яку терористичну діяльність і взяти на себе відповідальність за виконання всіх попередніх міжнародних угод, підписаних палестинським урядом. Ці умови видадуться розумними будь- якому сторонньому спостерігачевi. Партії ХАМАС, однак, здається, що вони підривають саму її raison d’etre (суть існування).
Зрештою, це організація, метою якої є знищення Ізраїлю (її статут закликає до священної війни проти всіх євреїв) і створення ісламської держави на всій історичній території Палестини. ХАМАС вважає, що євреї (а також масони й інші нечестиві організації, такі як Rotary International і Lions Club) відповідальні за французьку та більшовицьку революції, за Першу та Другу світові війни. Тому немає нічого дивного в тому, що ХАМАС відкинув умови «квартету».
Водночас палестинський президент Махмуд Аббас (Абу Мазен), який представляє партію ФАТХ, що зазнала поразки на січневих виборах, безуспішно намагався порозумітися з партією ХАМАС за допомогою двозначного тексту, відомого як «Документ ув’язнених». Цей документ мав стати визнанням права Ізраїлю на існування. Але нічого схожого немає в урізаному тексті, схваленому партією ХАМАС. Навпаки, цей текст узаконює безперервні напади на ізраїльських мирних жителів на Західному березі ріки Йордан, що робить його неприйнятним для Ізраїлю та для міжнародної спільноти.
Але сьогоднішню кризу не подолати виключно словами. Одним із парадоксальних результатів майже місіонерської віри Америки у вибори як панацею від усіх бід Близького Сходу є те, що ХАМАС, який переміг на демократичних виборах, отримав таку легітимність, якої в нього ніколи раніше не було. З іншого боку, історія партії ХАМАС і сьогоднішня її політика чітко вказують на те, що вона розглядає вибори лише як політичний інструмент і що вона не дотримується жодних норм і цінностей, що лежать в основі демократії.
Тут спадають на думку фашистські та комуністичні режими минулого, які застосовували схожий інструменталістський підхід до демократії. Однак водночас США підтримують Абу Мазена, намагаючись підірвати становище уряду, очолюваного партією ХАМАС, і таким чином наводять тінь на правдоподібність своєї власної прихильності до демократії.
Сьогоднішнє насильство може загостритися ще більше і призвести до повалення уряду на чолі з партією ХАМАС. З іншого боку, дипломатичними засобами можна добитися звільнення ізраїльського солдата та покласти край щоденному обстрілу Ізраїлю ракетами «Касам» із Гази, що підриває авторитет нового ізраїльського уряду на чолі з прем’єр-міністром Ехудом Ольмертом.
Але фундаментальна проблема полягає в тому, що досі на кожному історичному рубежі палестинці відмовлялися йти на компроміс й, отже, не могли створити нормальної держави. У 1947 році вони відкинули план ООН про розділення, що передбачав створення двох держав у Британській Палестині. У 1993 році, після укладення угод в Осло, палестинський уряд, створений при Ясирі Арафатi, став черговим авторитарним мілітаристським режимом, дуже схожим на режими в Сирії та Єгипті, що не зробив нічого для того щоб полегшити страждання палестинських біженців. Остання помилка привела до влади ХАМАС.
Сьогоднішня криза, очевидно, є першим серйозним випробуванням для Ольмерта та його планів про подальший відхід із територій, окупованих Ізраїлем. Але це є ще серйознішим випробуванням для палестинців: чи дозволять вони знову прийти до влади радикальній і фанатичній організації, яка приведе їх до чергової національної катастрофи? Чи вони нарешті зрозуміють, що перед ними відкрите майбутнє, в якому на них чекає незалежність, суверенітет і повага, але тільки якщо вони дадуть ізраїльтянам те, чого ті справедливо вимагають?
Міжнародна спільнота може поквапити палестинців із прийняттям рішення. Але рішення та моральна відповідальність за його прийняття залишаються лише в руках самих палестинців.
Шломо АВІНЕРІ — колишній генеральний директор міністерства закордонних справ Ізраїлю, професор політології в Єврейському університеті в Єрусалимі.