Вже припинено військові дії на Балканах але, як і раніше, залишаються в пам'яті епізоди цієї кривавої трагедії. Міжетнічна ненависть... Розруха... Щонічні натовські бомбардування, що не сприймалися як мирні ініціативи світової спільноти.
Думка про те, навіщо було розв'язано цей конфлікт, чому в нього вплутувалося НАТО, й яку вигоду воно переслідує, не давала спокою. Можливо, найкмітливіші почали розуміти це після того, як «третій Рим» виступив на захист православних, але православний патріотизм ми завжди сприймали як норму. Тому, ймовірно, більшість наших співгромадян схвалили такі дії Москви.
Але коли з новою силою активізувалися загони чеченських бойовиків — «прозріння пропалило свідомість».
Альянс у конфлікті на Балканах виявився ніби на боці етнічних мусульман і тим самим переніс протистояння православних і мусульман на територію Росії. Розрахунок був геніальний, і російські «горили» від ВПК клюнули на цю наживку.
Наша держава не переслідує ніяких інтересів ні на Балканах, ні в Чечні, але події в цих «гарячих точках» створюють політичну атмосферу, до якої змушена пристосовуватися й Україна. Зараз, коли факт «мусульманської агресії» сприймається дедалi більш реально, НАТО отримало додатковий аргумент на користь розширення Альянсу, на що й натякнули учасники Гарвардської програми «Національна безпека України».
Важливо належним чином оцінити інтелектуальний рівень «акул імперіалізму» й вигоди від входження в НАТО та ЄС. Але чи потрібно бути «бараном», якого вганяють у це стійло? Розраховуючи на розуміння, я сподіваюся на відображення цієї проблеми на сторінках вашої газети. Щонайменше, хотілося б знайти висвітлення ідей космополітизму та «полігамності» державних інтересів.
У обивателя з цього приводу може виникнути питання: навіщо це треба й яка нам до цього справа?
Відповідь проста: це живить мотивацію, дефіцит якої спостерігається в представників державної еліти.
