На початку жовтня 2004 року друге палестинське повстання — так звана «інтифада Аль-Акса» — перетнуло свій чотирирічний рубіж. Протиборчі сторони «відзначили» річницю новим витком протистояння: ізраїльтяни — широкомасштабною спецоперацією «Дні розкаяння», що проводиться зараз в секторі Газа у відповідь на обстріли єврейських поселень, а палестинці «Днем гніву» — загальним страйком, що почався 1 жовтня.
Нагадаємо, що перша палестинська інтифада почалася в грудні 1987 року та тривала близько двох років. Її формальне закінчення дозволило почати в 1991 році палестино-ізраїльські мирні переговори, що продовжувалися більш-менш активно протягом наступних десяти років. Офіційною причиною першої інтифади вважається катастрофічне зростання безробіття серед палестинців. Однак десять років мирного процесу не принесли економічного процвітання палестинським територіям, більше того — безробіття за цей час не тільки не скоротилося, але й зросло. Не принесли задоволення палестинцям і політичні дивіденди мирного процесу. «Інтифада Аль-Акса» назрівала вже з літа 2000 року, коли зазнала фіаско зустріч у Кемп-Девіді між Ехудом Бараком і Ясіром Арафатом, а її своєрідним «каталізатором» став візит 28 вересня 2000 року Аріеля Шарона на Храмову гору, яка є священним місцем і для мусульман (там розташована мечеть Аль-Акса).
Друга палестинська інтифада продовжується вже чотири роки, й у даний момент ніяких ознак її закінчення немає. При цьому якщо методи першої інтифади включали напади на поселенців, атаки із застосуванням каміння на дорогах і бойкот ізраїльських товарів, то «інтифада Аль-Акса» привнесла в боротьбу палестинців проти Ізраїлю нові форми — пояси шахидів і ракети «Кассам». У бойові дії активно включилися жінки, підлітки й ізраїльські араби. У результаті за чотири роки другої інтифади жертвами терору стало більше людей, ніж за всю історію держави Ізраїль від її створення й до 2000 року.
Згідно зі звітом ізраїльської служби загальної безпеки (ШАБАК), що був опублікований 28 вересня, під час «інтифади Аль-Акса» жертвами терору стали 1034 ізраїльтян і 5600 одержали поранення. 70% загиблих і 82% поранених становлять мирні громадяни. Втрати, яких зазнав Ізраїль, стали результатом 13370-ти нападів із застосуванням вогнепальної зброї та 138-ми акцій терористів-смертників, вісім із яких здійснили жінки.
Кількість жертв інтифади серед палестинців втроє перевищує ізраїльські. За словами міністра охорони здоров’я Палестини Джавада ат-Тібі, загинуло 3334 палестинця (82% яких становлять мирні жителі), понад 42 тис. були поранені. Серед загиблих — 643 чоловіки віком до вісімнадцяти років, 239 — жінки й дівчата, дев’ять журналістів, 31 медичний працівник, 697 школярів і студентів.
Серйозних збитків за роки інтифади було завдано економіці обох сторін. Згідно з доповіддю, що була представлена в березні 2004 року Центральним банком Ізраїлю, збиток від війни (не враховуючи оборонних витрат) становить від 30 до 40 млрд. шекелей (5,4 — 7,2 млрд. євро). У катастрофічному стані перебуває палестинська економіка: за даними Всесвітнього банку, 26% населення не мають роботи (у 2000 р. цей показник становив 10%), а 47% живе нижче рівня бідності (20% — у 2000 році).
Слід зазначити, що найкривавішим із років інтифади був 2002 рік, коли загинули 452 та були поранені 2309 ізраїльтян. Після цього хвиля терору пішла на спад — у 2004 році в результаті терактів загинули 127 ізраїльтян, що склало найнижчий показник за час інтифади. Цю тенденцію аналітики ШАБАКу не в останню чергу пов’язують із будівництвом першої черги «стіни безпеки» на Західному березі ріки Йордан. Вони відзначають, що через наявність системи захисних споруджень терористичні організації змушені засилати терористів- смертників із тих районів, де захисні спорудження ще не зведені, що значно ускладнює їхній шлях до об’єктів терористичних акцій. За даними звіту ШАБАК, здатність служб безпеки запобігати терактам останнім часом значно зросла. Так, із січня 2003 року були здійснені 30% із запланованих терактів, 70% вдалося відвернути. Усього ж ізраїльські сили безпеки знищили понад 960 і затримали понад 6000 терористів.
У той же час зросла кількість обстрілів ізраїльських населених пунктів реактивними снарядами типу «Касам». За чотири роки терористичної війни по єврейських населених пунктах було випущено 460 ракет «Кассам», із них — 230 по населених пунктах у межах «зеленої смуги». При цьому в статистику ШАБАК не ввійшли мінометні обстріли ізраїльських селищ сектора Газа, загальна кількість яких, за даними Ради поселень, становить приблизно 4600.
Таким чином, вступаючи у свій п’ятий рік, інтифада не залишає підстав особливо сподіватися на зміни на краще. Служба безпеки Ізраїлю прогнозує посилення терору, при цьому підкреслюється ріст кількості палестинських жінок і дітей, що беруть участь у підготовці та здійсненні терактів. Якщо у 2001 р. лише 2,7% із числа терористів становили жінки й підлітки, сьогодні цей показник досяг 7,8%.
На думку багатьох ізраїльських аналітиків, відхід ізраїльської армії з Гази згідно з планом однобічного відмежування від палестинців також не буде сприяти безпеці південних кордонів Ізраїлю. Повністю знищити добре налагоджену в секторі Газа інфраструктуру терору буде надзвичайно складно, підкреслюють фахівці, а після відходу ізраїльських військ підготовка терористичних актів здійснюватиметься на цій території без жодних перешкод.
Триваюча інтифада є на сьогоднішній момент головною перешкодою на шляху здійснення кількох планів мирного врегулювання, насамперед реалізації «дорожньої карти», про що заявив нещодавно державний секретар США Колін Пауелл. Він піддав нищівній критиці голову палестинської адміністрації Ясіра Арафата, який, за словами держсекретаря, «фактично узурпує владу та не дає ніяких реальних владних повноважень прем’єр-міністру Ахмеду Куреї для того, щоб той зміг організувати палестинські сили безпеки для боротьби з терором». З другого боку, Пауелл виступив і з критикою Ізраїлю, заявивши, що президента Буша турбує діяльність, пов’язана з будівництвом поселень, а також той факт, що на Західному березі до цього часу не знищені незаконні форпости поселенців. Державний секретар США закликав палестинців припинити інтифаду, підкресливши, що її продовження перешкоджає створенню незалежної палестинської держави, сприяє поширенню тероризму, погіршенню економічної ситуації на палестинських територіях і зниженню життєвого рівня палестинців.
Аналогічних висновків дійшли на зустрічі 29 вересня всі члени міжнародного «квартету» (Росія, США, ЄС, ООН), які були змушені визнати, що у справі врегулювання конфлікту протягом останніх чотирьох років не було досягнуто ніяких істотних успіхів. Дійсно, стабілізація ситуації на сьогоднішній момент більшою мірою залежить не від активності міжнародних посередників, а від визнання самими протиборчими сторонами безперспективності продовження конфронтації й усвідомлення того, що існуючі проблеми неможливо розв’язувати силовим шляхом — ні з боку палестинців, ні з боку ізраїльтян.
