У швейцарському курортному містечку Давос учора відкрився Всесвітній економічний форум. Щоправда, як повідомили «Дeнь» у прес-службі МЗС України, нашу країну на форумі ніхто не представлятиме. Причини неучасті не називались. Втiм, ранiше планувалася участь тепер уже екс-мiнiстра В. Хорошковського. 1971 року Клаус Шваб уперше запросив генеральних директорів європейських компаній на неформальну зустріч, яка отримала назву Європейського управлінського форуму. Відтоді щорічні зустрічі в курортному місті Давос у швейцарських Альпах збирають понад двi тисячi представників ділової й політичної еліти світу. У своєму інтерв’ю керiвник форуму Шваб розповідає про глобальні ризики, зміни в місії своєї організації та свої плани залишитися її керівником.
— Сама програма нинішнього року мало чим відрізняється від торішньої. У чому відмінності?
— У попередні роки у нас була одна домінуюча тема. 2001 року це були фінансові кризи. 2002-го, звісно, наслідки подій 11 вересня, тобто тероризм. У цьому полягала причина, через яку ми перенесли зустріч до Нью-Йорка. Минулого року всіх, звісно ж, найбільше цікавила війна в Іраку. Нинішнього року ми не маємо такої домінуючої проблеми, і це хороша можливість розглянути глобальний порядок денний в інтегрованому, системному плані. Ми спробували сформулювати цей порядок у трьох ключових словах, інтегрованих у тему щорічної зустрічі: «Партнерство заради безпеки та процвітання». Звісно, цей порядок денний дуже широкий. У цьому особливість Давоса. Маємо всесвітні наради з проблем торгівлі, охорони здоров’я, фінансової політики, але, крім Давоса, немає конференцій, які займалися б всіма цими проблемами в сукупності. У цьому унікальність і цінність Давоса.
— Багато зустрічей присвячені ризику. Що ви вважаєте найбільшими ризиками для економічного зростання та політичної стабільності?
— Я вважаю, нам слід визнати, що ми живемо у світі підвищеного ризику. Якщо поглянути на нинішні економічний та політичний контексти, 2004 року маємо досить причин для оптимізму. Саддама Хусейна схопили. У Лівії та інших країнах окреслився позитивний розвиток подій. Ми очікуємо, що економічне зростання у США перевищить 4%, а в Європі та Японії — 2%. Отже, порівняно з минулим роком, люди почуваються впевненіше. Але не варто забувати про те, що основні ризики зберігаються. На політичній арені це головним чином небезпека терактів. Я вважаю, що ми ще маємо зрозуміти, що можна зробити для зменшення ризику зброї масового знищення, незалежно від того, чи є така зброя в Іраку. У глобальній економіці головним джерелом ризику є дисбаланс, який існує у світовій економічній системі.
— Чи ви можете навести приклади?
— Передусім це дисбаланс між північчю та півднем, тобто між країнами промислово розвиненими та країнами, що розвиваються. Потім — фінансовий дисбаланс із швидким зростанням євро при тому, що багато азіатських валют прив’язані до долара. Крім цього, дисбаланс, пов’язаний із трьома величезними американськими дефіцитами: торговим, фінансовим та дефіцитом валютного ринку. У Давосі ми хотіли б побачити, як можна знизити ці ризики, не спричиняючи у світі потрясінь і хаосу.
— Давос надає майданчик для дискусій, але чи можливо досягти чогось реального?
— Всесвітні організації схильні лише реагувати на те, що відбувається, вони політично орієнтовані, ними рухають національні інтереси. У Давосі ми прагнемо активніше формулювати проблеми, що постають перед нами в довгостроковій перспективі, і за можливості знаходити способи урегулювання цих проблем. Давос не є організацією, що приймає рішення. Ми можемо розглядати процес як два етапи. У Давосі формулюються проблеми та пропонуються способи їхнього врегулювання. Потім, на другому етапі, міжнародні організації або відповідні структури — це можуть бути лідери бізнесу або лідери громадянського суспільства — повинні приймати необхідні рішення. Наш внесок — це створення інституту управління та партнерства. З початку нинішнього року ця структура займається головним чином створенням партнерства між державним і приватним сектором для втілення ідей у конкретні дії. Конкретні кроки завжди робляться в партнерстві державного і приватного сектору.
— Чи ви можете навести приклад?
— 2001 року в Індії стався землетрус. Я розіслав нашим членам електронною поштою заклик про допомогу й отримав спонтанну підтримку. Але цю підтримку важко було перетворити на конкретні дії, тому ми створили глобальну мережу допомоги постраждалим від катастроф, завдання якої інтегрувати ділове співтовариство у разі катастрофи. Наприкінці минулого року стався землетрус в Ірані. Мережа почала діяти й надала допомогу протягом двох днів (400 тонн, включно з медикаментами, плюс повітряні перевезення).
— Чи існує ризик того, що компанії використовують Давос для заяв про добрі наміри корпорацій, які потім не виконуються?
— Наше головне завдання — примусити корпорації зрозуміти необхідність піднятися на вищий рівень глобальної громадянськості, довести свою зацікавленість у глобалізації сучасного світу. Що стосується виконання, то світ сьогодні настільки прозорий, що, якщо компанія не виконує своїх обіцянок, вона неодмінно зіткнеться з негативними наслідками.
