НЕ ВСЕ ТАК ПРОСТО
Боротьба за дешеві енергоносії для Білорусі та інші матеріальні вигоди з боку Росії увійшла в нову стадію.
Днями голова Постійної комісії з національної безпеки Палати представників Національних зборів Білорусі Віктор Гумінський публічно заявив, що президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав указ про підписання угоди Про створення Колективних сил оперативного реагування (КСОР) ОДКБ.
При цьому було додано, що «політичне рішення про підписання цієї угоди, таким чином, уже ухвалене». Голова Постійної комісії з міжнародних справ і національної безпеки Ради Республіки Національних зборів Білорусі Ніна Мазай ніби в унісон повідомила, що Білорусь провела узгодження всіх документів щодо КСОР: «Ми щодо цих документів заперечень не маємо».
При цьому до секретаріату ОДКБ поки не надходило документів про підписання Білоруссю угоди про створення КСОР.
Відомий економіст Ярослав Романчук переконаний, що з підписанням КСОР не все так просто. Ось що він сказав спеціально для «Дня»: «Зазвичай подібні рішення озвучуються першими особами держави, а не депутатами національного парламенту. Чому б Олександру Лукашенку було не озвучити свою змінену позицію щодо колективних сил оперативного реагування під час нещодавніх спільних білорусько-російських навчань? Ідеальний момент для подібного випадку. Однак тут, на мій погляд, йде певна гра».
І в цьому, судячи з усього, економіст правий. Порівняно нещодавно білоруський лідер заявляв, що «Білорусь підходитиме до питання підписання угоди про створення Колективних сил оперативного реагування (КСОР) у рамках ОДКБ з погляду вигідності цього кроку для країни». При цьому особливо зазначалося, що документ щодо створення КСОР є рамковою угодою: «...У нас будуть частини, які за спільним рішенням можуть бути спрямовані в ту чи іншу точку, але якщо я буду проти — їх (військових частин. — А.К.) ніхто нікуди не відправить, якщо Росія буде проти — їхні війська теж ніхто нікуди не направить».
ОТЖЕ, КЛЮЧОВЕ СЛОВО ТУТ «ВИГІДНІСТЬ»?
Політолог Андрій Федоров, не зовсім розділяє цей погляд: «Я взагалі не розумію певного ажіотажу навколо залучення нашої країни до колективних сил оперативного реагування. Якщо в політичних і економічних відносинах з Росією у нас з’явилися досить серйозні розбіжності, то у військових практично завжди була повна згода. Підписанню остаточних документів щодо КСОР завадила «молочна війна», що вибухнула між Білоруссю й Росією. Тепер настала інша фаза наших відносин. Можливо, підписуючи угоди щодо КСОР, Лукашенко демонструє певну лояльність Росії й відтерміновує тим самим дуже болісне для росіян питання визнання-невизнання незалежності Південної Осетії й Абхазії».
На думку Федорова, підписання угоди за єдиною системою ППО теж не за горами: «Можливо тільки за це наш президент зажадає від російської сторони продажу за суперпільговими цінами новітніх комплексів протиповітряної оборони С-400. Хоча він, звісно, не може не розуміти, що командувач цією об’єднаною системою ППО перебуватиме не в Мінську. Тому я б, усе-таки, не виключав певних сюрпризів у цьому напрямку».
ЦЕЙ РУБЕЦЬ НІЧИМ НЕ ЗАРУБЦЮВАТИ
А сюрпризів у білорусько-російських відносинах цього року більше ніж вистачає. Наприклад, під час чергової прес-конференції з російськими регіональними журналістами Олександр Лукашенко просто обрушився з безпощадною критикою на російського прем’єр-міністра Володимира Путіна. Особливо дісталося останньому за «газову війну» взимку 2004 року, коли росіяни відключили газ для білорусів у морозні дні (температура сягала мінус 25 градусів). Ось як трактує ті події сам глава держави: «Ось я як зараз пам’ятаю, Путін летів тоді до Києва, в нас відбулася з ним ця розмова. Логіка нормальна, тоді якісь свята були чи вихідні, він каже: «Олександре Григоровичу, не переживай, ми розберемося тут. За годину він мені знову телефонує до резиденції й каже: «Ось тут мої (дослівно) мені кажуть, що це не так, і так далі. Ми ось змушені...» Я кажу: «Не роби цього, бо це призведе до страшних втрат у білорусько-російських відносинах. Цей рубець потім не зарубцюєш нічим». Уже на підвищених тонах йшла розмова... І вночі був перекритий природний газ».
За дивним (чи не зовсім дивним) збігом обставин практично відразу після тієї прес-конференції глава російського Міністерства фінансів Олексій Кудрін повідомив, що Москва не виділятиме Мінську 500 млн. доларів із загального кредиту в 2 млрд. доларів цього року (1,5 млрд. дол. Білорусь уже отримала).
Цікаво, що грошей не знайшлося в росіян і для України, а от болгарам і сербам гроші, й чималі, Москвою були обіцяні.
Для розв’язання накопичених проблем у білорусько-російських відносинах до Москви для зустрічі з Володимиром Путіним вилетів білоруський прем’єр Сергій Сідорський. Їхній результат (принаймні публічно озвучений) поки полягає в прирівнянні білоруських постачальників до російських при проведенні державних закупівель.
Про ціни на газ 2010 року для Білорусі, про можливості відмови від розподілу нафтового мита після переговорів Путіна й Сідорського не було сказано жодного слова.
На думку Романчука, не зовсім зрозуміле озвучення білоруської позиції щодо КСОР було пов’язане саме з результатами візиту до РФ Сергія Сідорського: «Олександр Лукашенко просто зайняв вичікувальну позицію, щоб потім проаналізувати й оцінити підсумки поїздки Сідорського».
Зовнішньоторговельний дефіцит країни в січні-липні цього року становив 4 млрд. доларів, тоді як обсяг золотовалютних резервів становив на той час лише 3 млрд.
«Безумовно, нас ці 500 млн. не врятують, — говорить Ярослав Романчук. — Але за їхньої відсутності девальвація білоруського рубля стає більше ніж актуальною. Доведеться утискати далі імпорт, міняти податкову політику. Усе це наприкінці року виглядає для нас, м’яко кажучи, не зовсім добре».
А ЩО Ж ІНШІ МОЖЛИВІ КРЕДИТОРИ?
Китай нам уже виділив три мільярди доларів під закупівлю своїх товарів. Якщо просити в нього ще, то доведеться розплачуватися активами у вигляді найкращих підприємств, що коштують під час кризи дуже недорого.
Лідер Венесуели Уго Чавес зайнятий тепер Колумбією, і йому тепер, судячи з усього, не до білоруських проблем.
Ще в одного союзника Олександра Лукашенка — лідера Ірану Ахмідежада — голова болить через можливі міжнародні економічні санкції.
Поки за весь час свого президентства білоруський лідер завжди виходив переможцем у різних конфліктах і суперечках з російською стороною. Чи вдасться йому залишитися в цій іпостасі цього разу, покажуть найближчі місяці.
У будь-якому разі, приєднання Білорусі до КСОР навряд чи вимете все сміття з «хати» накопичених білорусько-російських непорозумінь і проблем.
ДОВIДКА «Дня»
1. Ухвалення рішень на застосування підрозділів КСОР має бути тільки на основі консенсусу, а не простою більшістю країн-учасниць ОДКБ.
2. Підрозділи КСОР можуть направлятися до інших держав лише в разі, якщо це не суперечить національному законодавству.
3. Підрозділам КСОР має бути заборонено брати участь у розв’язанні конфліктів між державами, що входять до ОДКБ.
4. Угода про КСОР має набрати чинності лише після ратифікації документу всіма країнами-учасницями ОДКБ, не з моменту його підписання.
До складу КСОР входитимуть лише високомобільні частини й з’єднання збройних сил, оснащені сучасним озброєнням і військовою технікою. Плюс до цього до складу сил входитимуть і підрозділи спеціального призначення зі складу органів внутрішніх справ, органів безпеки та спеціальних служб, а також уповноважених органів у сфері запобігання й ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. КСОР призначені для протистояння військовим або прикордонним конфліктам, для запобігання діяльності терористичних і екстремістських угруповань, протидії наркотрафіку, інших видів організованої злочинності.
Загальна чисельність КСОР становитиме приблизно 15 тис. осіб.
