Ініціатива генерального прокурора Росії Володимира Устинова про введення в російське законодавство в порядку боротьби з тероризмом такої норми, як «контрзахоплення заручників», викликало неоднозначну реакцію в Росії та у світі. Те, що такі дії жодним чином не узгоджуються з принципами демократичного суспільства, відзначає більшість російських правозахисників. Висловлювання Устинова вони розцінюють як ще одне свідчення послідовної відмови російської Генпрокуратури від принципів законності та як цілковитий крах права в Росії. Посилаючись на положення Конвенції ООН «Про боротьбу із захопленням заручників», правозахисники стверджують, що «контрзахоплення» членів сімей терористів залишиться тяжким міжнародним злочином. Однак у генерального прокурора Росії з’явилися й несподівані прибічники. Президент... Чеченської республіки Алу Алханов цілком підтримав цю ініціативу, так само як і депутат Держдуми від Чечні Ахмар Завгаєв, за словами якого «родичі мають нести відповідальність за злочинні дії членів своїх сімей». Цю законодавчу ініціативу вже подали на розгляд до Держдуми. Наскільки моральним є «контрзахоплення заручників», чи принесуть такі заходи бажаний результат у боротьбі з тероризмом — з такими запитаннями «День» звернувся до експертів.
Марія ЛІПМАН, головний редактор журналу «Pro et Contra», Москва:
— Подібні пропозиції означають, що держава повністю переходить на методи терористів, позбавляє себе моральної переваги над ними.
Такі методи абсолютно не можуть бути ефективними. Головна проблема російських правоохоронних органів не в тому, що їм не вистачає існуючого законодавства, а в тому, що в його рамках вони діють вкрай некомпетентно й неефективно. Ще одним надзвичайно важливим чинником, який перешкоджає ефективності боротьби з тероризмом, є корупція. Ці факти чудово відомі, особливо яскраво вони виявилися під час трагедії в Беслані. Тому, щоб підвищувати ефективність боротьби з тероризмом, треба боротися саме з цими вадами російської системи, а не приймати якісь середньовічні закони.
Я не вважаю, що цей закон приймуть. Те, що його має розглядати Держдума, саме по собі нічого не означає. З часу трагедії в Беслані висловлювалося й висувалося дуже багато різноманітних законодавчих ініціатив. Є відчуття якогось гарячкового стану російських державних чиновників. Складається враження, що більшість пропонованих заходів боротьби з тероризмом продиктовані бажанням продемонструвати активність, а не спробами вдосконалити російське законодавство. Скидається на те, що більшість таких ініціатив не проходили жодних експертиз, їхні наслідки не прораховуються. Серед них і остання ініціатива генпрокурора. Просто у зв’язку з тим, що її висунула особа, що займає надзвичайно високу посаду в країні, її прийняли до розгляду. Однак я сподіваюся, що кремлівській адміністрації, яка цілком контролює Думу, вистачить здорового глузду, щоб Росія все ж таки не зганьбила себе, поповнивши законодавство подібною антилюдською нормою.
Iгор СЕМИВОЛОС, Центр близькосхідних досліджень, Київ:
— Подібні заяви дуже нагадують епоху так званого «червоного терору» в Росії часів громадянської війни. Генеральний прокурор РФ посередництвом цієї заяви фактично підтверджує те, що в Росії точиться запекла громадянська війна, а не антитерористична операція, як говориться. Аналогії прямі і прозорі. Окрім того, держава, яка вважає себе якщо не демократичною, то принаймні такою, що дотримується хоч якоїсь букви закону, не може здійснювати подібних акцій. Адже теракти втілюють у життя ті люди, яких вона відверто називає бандитами. Більше того, жодна країна світу, яка вважає себе демократичною, не опускається до таких заходів. Це притаманно лише фашистським режимам Латинської Америки або військовим хунтам.
Що ж до ефективності контрзахоплення заручників, то такі заходи можуть бути превентивними лише на першому етапі. Але треба враховувати той факт, що люди, які ідуть на терористичні акції, давно втратили своїх рідних. Тут першу роль відіграє саме особиста помста. Відтак спроби узяти в заручники інших родичів із інших кланів тільки збільшують коло людей, готових до здійснення терактів. Такі «превентивні» заходи не дадуть позитивного ефекту, на який розраховують, а навпаки — збільшать кількість потенційних терористів. Такий крок фактично легітимізує теракти, оскільки держава стосовно власних громадян буде проводити політику бандитизму. Сьогодні проблема навіть не в тому, буде чи не буде прийняте означене рішення. Ідея закинута у громадську думку, питання обговорюється — така можливість припускається. Відтак фактично відбувається крок назад від цивілізованого суспільства.
Петро КРАЛЮК, доктор філософських наук, професор Національного університету «Острозька академія»:
— Пропозиція генпрокурора Росії однозначно свідчить, що ця країна неухильно рухається до свого «світлого» минулого. Щось подібне в історії Росії вже було. Свого часу Червона армія, власне її офіцерський корпус, створювалися за допомогою так званого інституту заручників. Більшовики, закликаючи колишніх царських офіцерів до Червоної армії, брали у заручники членів їхніх сімей. Якщо офіцер зраджував більшовиків, то його сім’ю могли розстріляти. Але хай росіяни самі розбираються зі своїми проблемами. В тому числі і з проблемою так званого чеченського тероризму, яку вони собі створили. А нам, українцям, можливо, слід замислитися, чи варто так бездумно кидатися в обійми «старшого брата», коли в нього таке твориться? Чи не краще бути подалі від проблем такого роду і будувати свою рідну хату?
Борис ПОТЯТИНИК, професор кафедри телебачення і радіомовлення Львівського національного університету ім. Івана Франка:
— Для демократичного суспільства і цивілізації XXI століття така заява не може бути слушною. З погляду людини, яка цікавиться громадянським суспільством, це просто абсурд. Покладення колективної провини було ненормальним і в XIV, і в XV столітті. Така тактика ні до чого хорошого не призведе. Вона тільки прискорить скочування від цивілізації до варварства. Бо покладати колективну вину на рід чи народ, як то було за Сталіна, — це крок у інший бік розвитку.
