Задля того, аби в світі не повторювалися трагедії, подібні Голодомору 1932 — 1933 років, Україна виступила з ініціативою підписання різними країнами відповідної спільної заяви, яку буде опубліковано як офіційний документ 58-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Однак до заяви не було включено слово «геноцид» як характеристика трагічних подій в Україні початку 30-х років. Із приводу невключення цього терміна до спільної заяви висловлювалися різноманітні версії. Одна з них: на цьому наполягали уряди Росії, США, Великої Британії. Чи відповідає це дійсності? Відповідь на це запитання «Дню» надали дипломати посольств згаданих держав. Посольство США прокоментувало запитання, чому Вашингтон не підтримував зусилля визначити Голодомор в Україні як геноцид.
Посольство Сполучених Штатів Америки в Україні
Місія США з українського Голодомору, створена Конгресом у 1985 році, дійшла висновку, що Йосип Сталін і його оточення здійснили геноцид проти українців у 1932 — 1933 роках. Резолюція Палати представників Конгресу США №356, яку було прийнято одноголосно 20 жовтня 2003 року, недвозначно підтримує ці висновки. Ми повністю підтримуємо резолюцію Палати представників.
Посольство Великої Британії в Україні
Велика Британія не наполягала на виключенні слова «геноцид». Це була українська пропозиція, яку українська сторона висунула в спільній заяві з Росією.
Олексій САЗОНОВ , радник-посланник Посольства Російської Федерації в Україні
Добре відомо, що голод 1932 — 1933 років приніс біду в багато сімей громадян колишнього СРСР. У цьому трагедія росіян, українців, казахів і представників інших націй схожа. Тому зрозуміла причина появи з ініціативи України, Росії, Казахстану заяви відповідного змісту, яка знайшла підтримку світової спільноти в рамках нинішньої сесії Генасамблеї ООН.
Голод 1932 — 1933 років, «голодомор» — як його називають в Україні — залишив глибокий слід в історії наших народів. Це наш спільний біль, наша спільна трагедія. Хоча, на мій погляд, «ювілейний» чинник не повинен мати значення там, де моральний вибір визначається людським і синівським обов’язком.
Усім нам загалом зрозуміло, чому вчені різних країн, українські та російські історики виявляють професійну цікавість до цього етапу розвитку Союзу РСР. Ці дослідження повинні і будуть продовжуватися. Адже зберігаються відомі розходження в оцінках і думках, зокрема, чи можна оцінювати сталінську внутрішню політику, що призвела до «голодомору», як «геноцид» власного народу. Дай Боже, щоб дискусії з цього питання не затулили головного висновку: тоталітаризм ніколи не повинен повернутися в наші сім’ї.
P.S. Як помітили наші читачі, до кінця не зрозуміло, чому із резолюції випало слово «геноцид». «День» продовжить дослідження
