Це питання задавали мені не раз під час моєї травневої поїздки в Сполучені Штати. Ми вже декілька років ідемо дипломатичним шляхом, у нас є чотири резолюції Ради Безпеки, однак іранський режим продовжує встановлювати нові центрифуги.
Дипломатичний шлях має привести нас до мети — альтернативи жахливі. І я вважаю, що наша політика відносно Ірану ще може принести плоди.
Можливо, іранський режим вважає, що час на його боці, але стан іранської економіки говорить про інше. Так само, як стан іранської програми збагачення урану. Роками режим заявляв, що він просунувся далі, ніж є насправді й продовжує робити це. Оволодіти технологією збагачення непросто, та за нашими оцінками, Ірану до цього ще досить далеко.
Тому ми продовжуємо пропонувати чіткий вибір: дотримуйтесь резолюції ООН та будьте частиною світової спільноти, або продовжуйте їх порушувати й випробовуйте все більшу політичну та економічну ізоляцію.
Згодом цей вибір ставатиме все більш суворим — з кожною новою резолюцією про санкції, з кожною новою домовленістю ЄС про подальші заходи та кожною новою критичною доповіддю Міжнародного агентства з атомної енергії.
МАГАТЕ щойно опублікувало одну таку доповідь. У ній зазначається, що Іран не налагодив співпрацю з інспекторами МАГАТЕ. Авторів доповіді турбує те, що Іран відмовляється коментувати документи, які демонструють, що ядерні наміри Ірану є військовими, а не чисто цивільними, як стверджує його влада.
Крім роботи над створенням ядерного потенціалу, іранський режим продовжує підтримувати повстанські групи в Іраку та Афганістані. Атаки на британські й американські війська здійснюються із застосуванням іранської технології. Самі іракці почали звинувачувати Іран у втручанні й створенні проблем. Обурені заяви іранців про невинність виглядають все більш несерйозними, а тим часом, з’являються все нові й нові свідчення не на їхню користь.
Трагедія полягає в тому, що всього цього можна було уникнути. Іран покликаний бути однією з важливих держав світової спільноти. Його історія, культура та стратегічне значення такі, що світ прийняв би його з розкритими обіймами, якби він не здійснював ядерної програми, яка не має цивільного застосування та не підтримував тероризм.
Світу потрібен відповідальний Іран, який грає активну роль у регіоні та за його межами — але не нинішнім деструктивним чином. А Ірану потрібен мир.
За жорсткою та зухвалою націоналістичною риторикою режиму стоїть розуміння того, що Іран не повинен знову опинитися в ізоляції. Іранському народу зовсім не до душі те, що їхня горда країна виявилася у стані парії. Іранська економіка дуже потребує того, щоб стати частиною світової економіки, а не відрізати себе від капіталу, технології та ринків.
Тому ми продовжимо ставити Іран перед цим чітким й усе більш суворим вибором, від якого залежить його майбутнє, застосовуючи так званий двоколійний підхід. 14 червня ми зробили ще один крок у цьому напрямку. Я направив до Тегерану директора політичного відділу Форін- офісу. Він і його колеги з Франції, Німеччини, Китаю та Росії, а також високий представник ЄС Хав’єр Солана поїхали до Ірану, щоб зробити йому нову пропозицію.
Ця не перша пропозиція, яку ми зробили іранцям, але вона найбільш далекоглядна. Нам потрібна якнайшвидша відповідь від Ірану.
Частиною цієї пропозиції є готовність допомагати Ірану в розвитку ядерної технології. Іранський режим говорить своєму народу, що міжнародне співтовариство намагається відмовити Ірану в праві на ядерну енергію. Вони перетворили це на націоналістичне питання. Але, якби вони були чесні перед власним народом, то сказали б, що справедливим є зворотне.
У червні 2006 року шість країн «Е3+3» — Британія, Франція та Німеччина плюс Сполучені Штати, Китай і Росія — запропонували Тегерану технологію створення атомних електростанцій із використанням новітніх технологій. Влада Ірану не виявила інтересу. Вони відкинули цю пропозицію, форсувавши програму збагачення, в якій, мабуть, немає цивільного застосування.
Наша мета є зрозумілою: ми просто хочемо не допустити створення Іраном ядерної зброї. Тут не йдеться про зміну режиму в Тегерані. Ясна й нова ініціатива. Вона включає в себе конкретні пропозиції з допомоги Ірану в отриманні всього, що йому потрібно для розвитку сучасної ядерної енергетики, включаючи технологічну та фінансову підтримку, що має обов’язкову юридичну силу гарантії поставок палива та спів робітництва в сфері утилізації радіоактивних відходів.
Вона також включає в себе пропозицію міністрів закордонних справ «Е3+3» (в тому числі державного секретаря Сполучених Штатів) сісти за стіл переговорів у тому випадку, якщо Іран припинить роботи зі збагачення урану. Вона спричиняє безліч потенційних вигід — від помітного покращення політичних контактів і співробітництва до кроків із нормалізації торговельних, економічних й енергетичних відносин, а також допомоги в області сільського господарства, авіації та розвитку.
Наша пропозиція Тегерану є черговим нагадуванням —іранському народу та світу — про те, що наш підхід не має на меті ізоляцію і тиск. Пропозиція міжнародного співтовариства обіцяє Ірану чималу вигоду в тому випадку, якщо він готовий діяти як відповідальний член цього співтовариства. Ми повні рішучості урівноважити жорсткі штрафні санкції щедрими стимулами.
Ірану подобається грати роль жертви. Він говорить своєму народу, що світ ставиться до нього несправедливо. Але іранський режим сам винен у своїх негараздах. Він вибрав собі шлях — ігнорувати вимоги ООН, заплутувати представників МАГАТЕ і відкидати спроби «Е3+3» налагодити з ним взаємодію.
Ми в черговий раз чітко заявляємо, що в Ірану є вибір. Якщо він продовжить ухвалювати неправильні рішення, то невдалою виявиться політика не міжнародного співтовариства, а іранського режиму.
