Зустріч президентів України та Росії в Сочі й участь Віктора Януковича в засіданні вищої Євразійської економічної ради на рівні глав держав в Астані викликали багато неоднозначних коментарів. Воно й зрозуміло.
Якщо відволіктися від проєвропейських заклинань наших лідерів, то очевидною стає відсутність виразної стратегічної лінії. На словах вона існує, але в реальності її проведення наражається на перешкоди суто тактичного характеру. І так виходить, що останні переважають над першими.
Зараз у влади стратегічною метою є не Європа, а отримання зниження ціни на газ. І тактика тут виступає на перший план. Європу лякаємо проросійським поворотом, Москву — проєвропейським. Чогось досягти вдалося, але з газом проблема залишається. Кремль ці ігри чудово розуміє й стояв непорушно.
Проте щось змінилося в російському уявленні по відношенню до України. Щодо свого південно-західного сусіда російська еліта живе міфами, які сама створює й потім сама ж у них вірить. У європейські перспективи України в Москві не вірили, вважали легендою, й тому були впертими у своїх вимогах. Після останніх дій у Брюсселі та дискусій у Страсбурзі стало зрозуміло, що справа Тимошенко, швидше за все, не стане непереборною перешкодою для підписання угоди про асоціацію у Вільнюсі в листопаді. Раптово виникла гостра необхідність для Москви хоч якось зберегти вплив на Україну.
Російський політолог і юрист Володимир Пастухов на сайті polit.ua висловив думку з приводу безперспективності передання української ГТС. «...газотранспортна система в обмін на дешевий газ. Що логічно. Газотранспортну систему Янукович віддати не може, тому що газотранспортна система України, яка розвалюється, яка завгодно — це такий самий фетиш національної свідомості, як і база в Севастополі для Росії. Ми зіткнулися з двома історичними фетишами. Це безвихідь», — зауважив він.
Ризикнемо припустити, що питання статусу спостерігача України в ЄврАзЕС не було головним на зустрічі в Сочі. Набагато важливішим для співбесідників було питання української ГТС. І відсутність інформації в цій темі викликає підозру й безліч запитань. Виглядає так, що до кінця домовитися не вдалося, інакше ми б почули бравурні марші.
Не кращою є й інформаційна складова візиту Януковича до Астани. На офіційному сайті мета візиту не зазначена. Коротко написано, що президент здійснить робочий візит до Казахстану. очевидно, що проблема статусу існує, й українська сторона сподівається узгодити меморандум, який коли-небудь буде підписано.
У Росії всі підряд в один голос заявляють, що ніякого статусу спостерігача у ЄврАзЕС Україна не отримає. Зокрема, про це заявив заступник директора Інституту країн СНД Володимир Жаріхін. На його переконання, Росія просто не піде на те, щоб Україна отримала статус спостерігача при ЄврАзЕС. «Єдине, на що може піти Росія, це на те, щоб Україна мала такий статус у Євразійському союзі... Спостерігати — не означає брати участь... Тому я думаю, що надії української сторони не справдяться».
Варто наголосити на одній обставині. Керівник Головного управління у питаннях міжнародних відносин адміністрації президента Андрій Гончарук у ефірі телеканалу ICTV заявив, що «обійти Митний союз ми не можемо. Хоч би як ми хотіли, не хотіли. Це $63 млрд обігу. І за два останні роки, незважаючи на кризу у світовій економіці, це 30% зростання. І це дещо додавало до зростання нашого ВВП. Адже не секрет, що ми є економікою екпортоорієнтованою».
Начебто все так, і все ж таки трохи інакше. Як повідомив телеканал «Россия 24», обсяг взаємної торгівлі держав — членів Митного союзу в першому кварталі 2013 року становив 15 млрд доларів. Порівняно з січнем-березнем 2012 року обсяг зовнішньої торгівлі скоротився на 9,7%. Взаємна торгівля між Росією й Білоруссю зменшилася на 14,4% й становила 9,6 млрд доларів. Між Росією й Казахстаном торгівля зросла на 0,5% й становила 5,3 млрд доларів, між Білоруссю й Казахстаном — скоротилася на 13,7% до 175,6 млн доларів відповідно. Якщо всередині МС взаємна торгівля настільки мала порівняно з торгівлею між Росією й Україною, то навіщо нам туди пориватися. Навіть у статусі спостерігача. Ми що хочемо скорочення торгівлі з Росією?
Багато говориться, що Євросоюз переживає кризу. Труднощі там поза сумнівом є, й вони будуть завжди. Але й МС не є зразком стабільності та непорушності. Взаємна торгівля між союзними державами Росією й Білоруссю падає, а з Казахстаном практично не змінюється. До речі, саме в Казахстані дедалі частіше чути голоси розчарування членством у МС. І лунають вони не лише з табору опозиції, а й з кіл, наближених до президента Назарбаєва. Зокрема, глава Партії патріотів Казахстану, дипломат, генерал-майор Гані Касимов призначений до Сенату указом президента Нурсултана Назарбаєва за президентською квотою, виступив з критикою МС. На думку деяких депутатів, влада намагається нав’язати країні новий колоніальний устрій. Зважаючи на особливості політичного становища в Казахстані навряд чи генерал-майор Гані Касимов висловлює особисту точку зору без санкції з самого верху.
У Білорусі зі зрозумілих причин від членів парламенту такого не почуєш, але безконечні проблеми у взаємній торгівлі з Росією й Казахстаном уже призвели до падіння товарообігу. Виходить, що від нашого демонстративного бажання хоч якось взяти участь у МС жодної вигоди немає й не передбачається. Тоді навіщо все це дійство?
Знову звернемося до зауваження Пастухова. «...Через різницю політичного клімату для України нинішній образ Росії абсолютно неприйнятний. Тому за всієї пошани до суто економічних причин будь-який уряд, який пішов би на інтеграцію, на вступ до Митного союзу або ще щось, здійснив би політичне самогубство. Будь-які наступні вибори в Україні поставили б людину, яка це зробила, в дуже важке становище. Відповідно, вона не може цього зробити, навіть якщо вважає всередині себе, що це треба зробити», — стверджує російський політолог.
Якщо залишити осторонь газове питання, то поїздка до Астани Президента Януковича має й внутрішньополітичну мету. Хоч як крути, а президентські вибори наближаються. І для нього й Партії регіонів важливо за постійного падіння рейтингів зберегти базовий електорат. Він через історичні й ментальні причини виступає за збереження зв’язків з Росією. Ось йому й демонструють невпинну турботу про хороші відносини з великим сусідом. Тим паче що з наближенням виборів слід чекати активізації проросійських рухів, зокрема очолюваного Віктором Медведчуком. І Костянтин Затулін під час свого останнього візиту до Севастополя розговорився не на жарт. Тепер для нього Партія регіонів не проросійська, а прозахідна. А це в очах дуже багатьох у Росії страшне клеймо.
Звідси випливає, що наші сусіди не залишаться нейтральними в майбутніх виборах і сподіваються зіграти свою партію. І практично зрозуміло, що Янукович не буде їхнім фаворитом, а навпаки, стане об’єктом нападок. Отже, боротьба за російськоорієнтований електорат має бути серйозною, й перші її залпи ми можемо спостерігати у вигляді візиту до Астани.
КОМЕНТАР
«СТАТУС СПОСТЕРІГАЧА БУДЕ ОБУМОВЛЕНИЙ ЦІЛОЮ НИЗКОЮ КОМПРОМІСНИХ РІШЕНЬ...»
Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:
— У нас уже є два меморандуми, підписані з Євразійською комісією про торгівлю й технічне регулювання, вони дозволяють досягти всіх цілей, які зараз декларуються перед Астаною. Насправді, це треба зараз не Україні, це треба Росії. Це треба президентові Володимиру Володимировичу Путіну, який позиціонує себе як збирач земель радянських. Йому потрібен знаковий сигнал до чергової зустрічі на найвищому рівні. По суті, це такий же жест з боку Президента України — пошук якогось компромісного рішення, яке пояснить громадянам Росії ситуацію президента Путіна, який переміг, і збереже обличчя президентові Януковичу.
Я думаю, що ніяких документів, швидше за все, підписано не буде. Сценарій буде дещо іншим. І він набагато складніший. Буде скоординовано пакет угод, чинних у рамках Митного союзу та Євразійського економічного співтовариства, які Україна візьме зобов’язання підписати й ратифікувати. У зв’язку з цим виникнуть запитання по суті кожної з угод, які розглядатимуться. Іншими словами, статус спостерігача буде обумовлений цілою низкою компромісних рішень, а по суті це м’яке втягування України до Митного союзу. На зміну йому, як планують у Росії, 2015 року прийде Євразійський союз. Очікується, що тоді Україна буде поступливішою та її керівництво буде готове приймати відповідні рішення. Тому й такий поспіх з боку Кремля.
На мою думку, для України логічніше було б підписати угоду про асоціацію з Європейським союзом і потім виходити на переговори з нашими російськими партнерами щодо взаємодії в економічній і енергетичній сферах.
