Сьогодні в Ірландії відбудеться повторний референдум, на якому жителі країни скажуть «так» чи «ні» договору, що його ледве підписали лідери країн ЄС в Ніцці, котрий дає теоретичну базу для розширення Європейського Союзу. Після того, як було остаточно затверджено список з десяти першочергових країн- кандидатів, і коли було оголошено про наближення до завершення переговорів з ними (країнам-кандидатам залишилося закрити до кінця року по два-три питання з 31), і після погроз Нідерландів перекрити дорогу до ЄС Польщі значення ірландського референдуму лише зросло: адже сьогодні йдеться про те, щоб створити з «фортеці Європа» об’єднану Європу без Заходу і Сходу, про початок руйнування психологічно звичного розділення, про нові точки відліку, які можуть і не з’явитися. У тому числі — й для України, яка задекларувала свій європейський вибір і наштовхнулася на стіну несприйняття.
Ірландські виборці знову готові проголосувати за або проти укладеного в Ніцці договору. Не можете пригадати, про що йдеться в цьому договорі? Що ж, це один з численних компромісів, досягнутих керівниками країн-членів Європейського Союзу і главами урядів пізно вночі на саміті в Ніцці, коли вони шукали шляхи, як обійти або продертися крізь одні практичні проблеми, відкладаючи вирішення інших проблем.
Досягнутий чотири роки тому в Ніцці компроміс має велике значення, оскільки в ньому поряд з іншими умовами містяться всі технічні моменти забезпечення балансу при голосуванні і розділення владних повноважень серед установ Євросоюзу, які слід надійно відпрацювати до того, як ЄС зможе прийняти до свого складу нових членів. Розширення є найважливішим питанням на порядку денному всієї Європи, а укладений в Ніцці договір є наріжним каменем у його фундаменті. Якщо цей договір не набере чинності, країни- кандидати не можна буде запросити до вступу до ЄС, як це їм обіцяли в Копенгагені десять років тому.
Минулого року на референдумі ірландці проголосували проти укладеного в Ніцці договору. Весь істеблішмент країни: її уряд, основні політичні партії (у тому числі, опозиція), профспілки і роботодавці — всі вони висловилися на підтримку договору. Але ті, хто підтримував договір, не змогли виразно пояснити, чому люди повинні висловитися на підтримку цього договору. Їхні виборці здебільшого просто проігнорували цю проблему. Ті, хто проголосував проти, перемогли, отримавши 54% голосів від загального числа тих, хто проголосував, але тільки 35% виборців потурбувалися про те, щоб взяти участь у голосуванні.
Досі не вдалося встановити, чому так багато виборців проголосували проти, навіть якщо брати до уваги таку повсюдну апатію. Опозиція до укладеного в Ніцці договору була і залишається химерною національною стравою, в якій разом тушкуються пацифізм, релігія і соціалізм, до того ж приправлені чарівною місцевою екстравагантністю. Однак, попри те, що вдалося домогтися, аби до договору Ніцци було додано спеціальний протокол, котрий гарантує Ірландії так виплеканий нею нейтралітет, на прихильників приєднання до договору чекає нелегка битва.
У таких ситуаціях, як ця, завжди потрібно уникати втручання ззовні. Зрештою, однією з ключових свобод демократії є право виборців поводитися таким чином, що стороннім спостерігачам це може здатися безвідповідальним і незрозумілим. Однак необхідно чітко роз’яснити ірландським виборцям, які фундаментальні наслідки для Європи може спричинити майбутній референдум, щоб ніхто пізніше не виступав з претензіями, буцімто вони не знали, що поставлено на карту. Якщо ірландці проголосують проти вдруге, і це призведе до того, що розширення ЄС буде відкладено, то вони покладуть на плечі Європи надмірний і нестерпний тягар.
Додаткові переговори щодо укладеного в Ніцці договору неприпустимі. Це б відкрило ящик Пандори, повний вимог від усіх інших країн. Минулого року результати ірландського референдуму змусили Італію зробити припущення, ніби Євросоюз дає країнам-учасникам гарантії, що їм буде надано фінансову підтримку і після того, як бідніші країни увійдуть до складу Євросоюзу. Таке мислення є гарантованим способом заблокувати розширення.
Необхідно дати зрозуміти населенню Ірландії, що якщо вони не визнають укладений в Ніцці договір, то це не означає, що вони зможуть його заблокувати. Ще одне «ні» може призвести тільки до одного результату: Ірландія тим або іншим чином залишить установи Європейського Союзу. Це реальний вибір, перед яким зараз постали ірландці.
Існує важлива паралель до цієї ситуації: 1992 року датчани, на загальний подив, проголосували проти Маастріхтського договору. Датчани отримали в результаті власні додаткові протоколи — такі як гарантії нейтралітету, видані Ірландії, — що дозволило їм не брати участі у певних галузях співпраці в рамках ЄС. Це призвело до нового референдуму, на якому датчани проголосували «за».
Але — і це важливо — датчанам сказали, що друге «проти» створить ситуацію, за якої вони будуть змушені покинути Євросоюз. Якби датчани не бажали приєднатися до Маастріхтського договору, то їхній вибір сприйняли б з належною повагою. Але їм би не дозволили нав’язувати своє бажання своїм партнерам.
Ірландці зараз перебувають у такій самій ситуації. Вони мають право проголосувати «за» або «проти» укладеного в Ніцці договору. Але їм не дозволять зупинити процес розширення.
Було б іронією долі історичних масштабів, якби країна, що отримала від створення Євросоюзу користі більше, ніж будь-яка інша країна, заблокувала б вступ до нього країн, що перебувають у ще тяжчому становищі, ніж була Ірландія 30 років тому. Європа повинна прийняти країни-кандидати з Центральної та Східної Європи до складу Євросоюзу, і вона повинна зробити це зараз. Дуже багато часу вже витрачено даремно. Адже вікно можливості створити Європу, яка стане єдиною і вільною після півстоліття розділу і страждань, можливо, не залишиться відкритим нескінченно довго.
Уффе ЕЛЕМАНН-ЙЄНСЕН, колишній міністр закордонних справ Данії, голова датського Центру міжнародних досліджень і прав людини.
