Учора розпочався візит лідера Китаю до США. Завтра відбудеться його зустріч з Джорджем Бушем. Одна з головних тем — іранська ядерна криза.
Візит Ху Цзіньтао до Сполучених Штатів, відкладений через ураган Катріна, відрізнятиметься від попередніх двосторонніх зустрічей. Цього разу зустріч президентів країн відбудеться у той момент, коли вся увага американців прикута до торгового балансу між США та Китаєм, а також до інших економічних проблем, таких як захист прав інтелектуальної власності.
З торговим дисбалансом між Китаєм та США, який досяг минулого року 200 мільярдів доларів, в Америці зростають настрої про вживання жорстких заходів. З’явилися припущення про те, що торговий дисбаланс пов’язаний з тим, що валюта Китаю орієнтується на американський долар. Нещодавній законопроект Конгресу проголосив введення штрафного мита у розмірі 27,5% на китайський імпорт.
Фактично, торговий дисбаланс є більш заплутаним, ніж сама по собі емісія грошей. Глобалізація ще більше посилила здатність капіталу перетікати туди, де інвестиції обіцяють найвищу віддачу; аналогічно, конкурентоспроможні товари з низькооплачуваних економічних систем тектимуть у зворотному напрямку. Саме з цієї причини Китай так приваблює американських інвесторів, і не лише американських, і тому американці купують китайські товари.
Безумовно, обмінний курс має вплив на інвестиції та торгівлю. Але навіть зі спробами Китаю ослабити зв’язок між женьмінбі та доларом, запитання — чи могла переоцінка зберегти американські робочі місця або поліпшити американський торговий баланс — є спірним. Зрештою, Китай не є єдиним: Індія та інші конкурентоспроможні країни, які розвиваються, представляють для США подібну загрозу.
Однак, схоже, що Китаю надається хороший шанс, щоб розміркувати про те, як збільшити свій прибуток від експорту, а також, як зосередитися на захисті навколишнього середовища та екологічній раціональності. Таким чином, існує можливість для компромісу, який враховуватиме логічні побоювання обох сторін. Сьогодні китайський уряд стимулює купівельний бум в Америці, повільно, але твердо збільшуючи обмінний курс женьмінбі. Розумною політикою США щодо Китаю могло б бути прийняття послідовного підвищення курсу валюти, замість різкої ревальвації, оскільки економічна життєздатність Америки є результатом її власних інновацій, а не поступок з боку китайського уряду.
Більш складним питанням для Ху могло би стати питання про права на інтелектуальну власність. Нещодавня кампанія в Китаї щодо впровадження суворих заходів проти піратства повинна заохочуватися, але це далеко не єдине, що має бути зроблено. Однак тоді як американський уряд та американські компанії задаються питанням — чи хочуть китайці і чи можуть вони погодитися з такими правами, — необхідно розглянути дане питання з історичного погляду. Захист інтелектуальної власності пов’язаний з економічним розвитком, таким чином, питання має звучати так — чи досяг Китай тієї стадії розвитку, на якій ефективний захист є можливим?
Однак у таких проблемах є й позитивна сторона, а саме те, що їхня непередбачувана поява відображає більш тісні та більш широкі двосторонні зв’язки. Справді, китайсько-американські взаємовідносини були настільки тісними, що президенти цих країн зустрічалися минулого року п’ять разів. Тоді як ці зустрічі підкреслили торгові розбіжності, вони також привели до більш тісної співпраці та істотних досягнень.
Наприклад, обидві країни розділяють спільний інтерес у зусиллях, спрямованих на боротьбу з тероризмом, вони разом працюють над поліпшенням гарантій контейнерної безпеки, а також ведуть боротьбу з торгівлею людьми. Їхні спільні зусилля, спрямовані на спробу мирної зміни ядерного курсу Північної Кореї, також довели двосторонню співпрацю, коли обидві сторони можуть визначати загальний ступінь загрози безпеки.
Також обидві ці країни мають спільний інтерес в урегулюванні відносин материкового Китаю з Тайванем. Нинішній стан справ, який встановлює статус-кво, передбачає найвищий спільний знаменник. З таким стратегічним розумінням існує серйозна підстава вважати, що переговори Ху та Буша з приводу нещодавнього припинення роботи Ради національного возз’єднання Тайваню допоможуть зняти напруження у відносинах. І Китай, і США можуть мати велику користь, якщо протидіятимуть устремлінню Тайваню до незалежності.
Однак якщо подивитися на все очима американців, то ми побачимо прояв інших спірних проблем у відносинах з Китаєм. Нещодавно озвучена Стратегія національної безпеки виділяє три такі проблеми, зокрема: глобальна торгова експансія Китаю, його військова прозорість та його відносини з країнами з «поганим керівництвом».
Політична ціна серйозного компромісу в цих питаннях виявилася б дуже високою для Китаю, але це не заважає йому аналізувати ці питання і знаходити спосіб розширення діалогу. Серед цих трьох проблем військова прозорість, схоже, є найделікатнішою і важко вирішуваною. Однак, враховуючи величезний розмір збройних сил Китаю, який зараз досягає 2,3 мільйона чоловік, приблизний підрахунок указує на те, що витрати на одного солдата за місяць складають максимум 2 500 юанів — що надто мало для того, щоб набирати і зберігати конкурентоспроможний особистий склад. Та якщо Китай вирішить збільшити військові витрати, щоб поліпшити якість своєї армії, то протиріччя з вимогами фінансової стабільності можуть зробити проблему військової прозорості важливою для внутрішніх питань, і Китай, можливо більше не розглядатиме у своїх відносинах з США цю проблему як закриту.
Передусім, ми повинні враховувати зрілість китайсько- американських відносин останніми роками. Зрілі двосторонні відносини — це те середовище, в якому навіть важкі проблеми можуть обговорюватися у плановому порядку і досить швидко. Без сумніву, у взаємовідносинах з США таку структуру вже встановлено. Тепер нам дається шанс побачити, як Ху зможе використати цю структуру — і такий внесок він зробить у двосторонні відносини — для вирішення насущних проблем.
Шен ДІНГЛІ — декан Інституту міжнародних досліджень і заступник директора Центру американських досліджень у Фуданському університеті (Китай)
