Кіркілас замовив слово за Януковича
Вільнюс, схоже, перехопив у Варшави ініціативу адвоката України в Європейському Союзі. Свідченням цього стали нещодавні переговори прем’єр-міністра Литви Гедімінаса Кіркіласа з головою Європейської комісії Жозе-Мануелем Баррозо в Брюсселі. Литовський прем’єр заявив про те, що він виступає за розширення ЄС, оскільки в інтересах євроспільноти мати добрих країн-сусідів, які поділяють спільні цінності. На його думку, невідомо, коли відбудеться вступ України в ЄС, але в цьому випадку значно важливіше підтримувати Україну на шляху євроінтеграції. Відтак, Г. Кіркілас закликав ЄС підтримати українського прем’єра Віктора Януковича, який цього тижня прибуває в Брюссель, щоб провести переговори з європейськими лідерами. «Ми маємо серйозно вислухати його заяви про те, що Україна хоче вступити до Євросоюзу», — цитує Euobserver слова литовського прем’єра. До речі, 10 серпня він уже зустрічався з прем’єр-міністром України в Києві й, очевидно, з перших вуст переконався в щирості прагнень Януковича щодо інтеграції України в європейські структури.
Г. Кіркілас також наголосив на необхідності включення Туреччини до складу євроспільноти. «Як колишній міністр оборони, я не уявляю, що станеться з цією країною, якщо їй відмовлять у членстві в ЄС», — сказав він, додавши, що можливим наслідком стане погіршення відносин між ЄС та ісламськими країнами. «Туреччина зараз відіграє дуже позитивну роль, хоча й при цьому існують деякі проблеми. Але ми не можемо сказати, що не будемо приймати Туреччину тому, що вона є мусульманська країна. Я вважаю, що це буде неправильно», — сказав литовський прем’єр.
Він також закликав ЄС до більшої солідарності у відносинах iз Москвою та запропонував «єдиним голосом» вести переговори щодо нової Угоди про партнерство й співпрацю (УПС), яка регулюватиме відносини між Росією та євроспільнотою після 2007 року. «Коли ми будемо діяти разом, то будемо значно сильнішими», — зазначив Г. Кіркілас, який має досвід проведення переговорів щодо Калінінграду. За його словам, тоді ЄС діяв злагоджено й це принесло успішні результати. Як відомо, Москва погрожувала заблокувати розширення НАТО, якщо Литва не знайде спосіб забезпечити безперебійні поставки російської військової продукції до Калінінградської області, яка знаходиться зараз у середині країн-членів ЄС.
55-річний литовський прем’єр відомий своєю відвертістю й тим, що добре розуміється на реаліях жорсткої європейської політики. «Литва є невеликою країною, а Росія — великою, але ми маємо великий досвід відносин із Росією, тому можемо ним поділитися», — сказав він.
Відтак, литовський прем’єр наголошує на важливості того, щоб нова угода між ЄС і Росією була частиною європейської стратегії, й спрямовувалася на розвиток тісних відносин зі східними сусідами, й узгоджувалась із діями Польщі на користь членства в ЄС України та Туреччини.
Міні-договір від Саркозі встановлює кордони ЄС
Франція може врятувати Конституцію Євросоюзу, яка торік була відхилена на референдумах французькими й нідерландськими громадянами. Новий підхід до вирішення долі Основного договору євроспільноти запропонував міністр внутрішніх справ Франції Ніколя Саркозі, який фактично розпочав президентську кампанію й сподівається перемогти на виборах, що відбудуться 2007 року. Виступаючи в Брюсселі на засіданні організації «Друзі Європи», лідер правоцентристської партії «Союз на підтримку популярного руху» (UMP) висловив своє бачення виходу з конституційного глухого кута. На думку енергійного політика, євроспільнота має діяти швидко й, у першу чергу, ухвалити новий міні договір ЄС, в якому міститимуться важливі елементи відхиленої Конституції: нове положення про ухвалення рішень більшістю голосів, а також запровадження посади міністра закордонних справ ЄС. Він наголосив, що такі зміни необхідні тому, що нинішнє правило одноголосного ухвалення рішень уповільнює процес прийняття рішень із важливих питань.
Пропозиції Саркозі передбачають радикальну реформу Європейської комісії. Зокрема, йдеться про те, що голова Єврокомісії матиме право самостійно обирати комісарів. Згідно з чинним договором, ухваленим у Ніцці, кожна країна-член ЄС має право призначати одного комісара. Новою ж конституцією передбачається обмеження кількості комісарів на основі ротації між країнами-членами. «Чинний принцип призначення комісарів у столицях країн євроспільноти не гарантує ні ефективності, ні легітимності», — вважає французький міністр. На думку Саркозі, голова Єврокомісії має обиратися Європейським парламентом, що забезпечуватиме йому демократичний мандат. Відтак, після обрання, голова зможе обирати комісарів, що дозволить цьому органу функціонувати, як справжня команда, згуртована довкола свого лідера.
Французький політик також пропонує підготовити на вибори до Європарламенту єдині списки транснаціональних кандидатів, які базуються на спільних політичних програмах. На його думку, Франція та Німеччина можуть пристати на схему транскордонних політичних платформ уже на виборах 2009 року. Він також зазначив, що наступного року текст міні договору може бути узгоджений, а 2008 року під час французького головування в ЄС — ратифікований.
Оглядачі вважають, що пропозиції Саркозі можуть викликати невдоволення серед невеликих країн спільноти, які можуть бути позбавлені будь-яких гарантій мати представництво в Комісії. Існує побоювання, що будь-який новий голова Єврокомісії, ймовірно, не насмілиться образити Францію, Німеччину чи Велику Британію й тому обере до складу цього органу представників саме цих країн. Торік французький політик уже дав невеликим і середнім за розмірами країнам привід для тривоги, запропонувавши шістьом «великим» країнам ЄС узяти на себе провідну роль у Союзі.
Безсумнівно, що серед країн ЄС виникнуть суперечки відносно наполягання Саркозі зафіксувати кордони спільноти. «Двері ЄС мають бути відкритими лише для країн на європейському континенті, як от Норвегія, Швейцарія й балканські країни», — наголосив він. До речі, нинішній голова Єврокомісії відкидає будь-які географічні визначення Євросоюзу. «Для вступу країни до ЄС немає географічних критеріїв, а лише політичні», — зазначив він. За його словами, ЄС повинен приймати будь-яку країну, яка відповідає критеріям вступу до ЄС і представляє певну цінність для європейської інтеграції.
Сьогодні на черзі до ЄС стоїть вісім країн. Болгарія й Румунія мають усі підстави вже наступного року приєднатися до євроспільноти. 3 жовтня минулого року Хорватія й Туреччина розпочали переговори щодо приєднання. Очікується, що Загреб може їх завершити через п’ять років, а Анкара через десять років. Однак Саркозі наполягає на тому, що Туреччина має лишатися за межами Євросоюзу. «Туреччина є нашим сусідом і другом, і ми маємо посилювати зв’язки з нею, але не допускаючи повного членства», — сказав він. Цілком очевидно, що французький політик вирішив орієнтуватися в цьому питанні на громадську думку. Опитування свідчать про те, що більшість французів виступають проти членства Туреччини в ЄС. Інший можливий кандидат на президентську посаду від Соціалістичної партії Сеголен Руаяль ще не визначилась, яку позицію вона займатиме щодо питання розширення ЄС.
Цікаво, що Анкару на шляху інтеграції в ЄС активно підтримує Вашингтон. Заступник помічника держсекретаря США в справах Європи та Євразії Метью Брайз зазначив, що перспектива членства в Євросоюзі є найбільшим стимулом, який спонукає Туреччину провадити демократичні й економічні реформи.
