Чергове засідання Дипломатичного клубу Фонду Open Ukraine виявилось досить неординарним. Перед українськими дипломатами, серед яких було три екс-міністри закордонних справ та один виконувач обов’язків голови українського зовнішньополітичного відомства, екс-президентом України, а також десятком директорів українських дослідницьких центрів і журналістами виступила головний редактор Financial Times у США Христя Фріланд. Інтересу додавало те, що пані Фріланд починала свою журналістську кар’єру саме в Україні на початку 90-х років. І якщо понад десять років тому вона ставила запитання багатьом із присутніх політиків, то тепер ситуація змінилася. Запитання ставили їй, причому непрості, які стосувалися причин нинішньої світової кризи та рецептів виходу з неї, а також бачення Вашингтоном місця України щодо питань, які постали перед світом. «Мені було б легше брати інтерв’ю у вас», — зізналася головний редактор, яка спілкувалася з українцями виключно українською мовою. В ексклюзивмному інтерв’ю «Дню» вона ділиться своїми враженнями про зміни в Україні, українських ЗМІ та сприйняття нашої країни в США.
— Пані Христя, як змінилася Україна з часу вашої роботи тут?
— Це буде дуже поверхово. Оскільки я тут жила дуже давно, очевидно, моє враження полягає в тому, що Україна змінилася в позитивному напрямку. Я знаю, що людям зараз важко і тому їм не легко це розуміти. Але для мене все це нове: всі ці крамниці, те, як люди вдягнені, загалом життя, а також міжнародні зв’язки. Якщо я порівняю з тією Україною, до котрої вперше приїхала 1988 року, то зараз вона є дуже відкритою, привітною, жвавою країною. Але я розумію, що людям, які втратили свою роботу чи депозит у банку, це, напевне, так не виглядає.
— А якщо порівняти тодішніх і теперішніх політиків, то які зміни помітили ви?
— Нинішні політики набагато відкритіші. Я спеціально ставила на цьому наголос. У мене складається враження, що все суспільство стало набагато більш відвертим. І я думаю, що за таку відвертість не треба хвалити політиків, скоріше це є заслугою суспільства. На мою думку, українські люди справді домоглися відкритого суспільства й відкритих політиків. Українці примусили своїх політиків набагато більш відверто розмовляти із суспільством. То є дуже велика перемога. Бо це було нелегко зробити.
— А що, на вашу думку, має зробити суспільство, щоб у світі та, зокрема, у Вашингтоні розуміли, що робиться в нашій країні?
— Мені важко дати відповідь на таке запитання. Я тут давно не живу і не думаю, що можу справді давати поради українцям.
— Тоді, можливо, ви скажете, якою бачиться Україна з Вашингтона та Нью-Йорка, де ви працюєте зараз?
— На мою думку, існують дві точки зору щодо України. З одного боку, справді є розуміння, що Україна збудувала демократичне суспільство і демократичну країну. Причому це далося їй дуже нелегко і після дуже нелегкої історії. В Америці це розуміють і справді цінять, і бачать, який великий здобуток України. З іншого боку, також існує враження (можливо, воно неправильне), що нинішня політика України дуже незрозуміла й нечітка. Американцям не дуже зрозуміло, яким загалом є курс держави. Я думаю, що для людей поза межами України, зокрема, для бізнесменів та політиків, важко оцінити, як ставитися до України, коли незрозуміло, в якому напрямку йде Україна. Але, можливо, це наша вина, що ми не розуміємо, що тут відбувається. Проте така думка існує.
— Пані Христя, хотілось би почути вашу думку про українські ЗМІ. Чи змінилися вони за останні десять років?
— Я дуже високо оцінюю роботу українських журналістів. Думаю, що сам факт того, що так жваво розвивається українська демократія, частково пояснюється дуже активною роботою українських журналістів. На мою думку, Україна повинна насправді пишатися своїми журналістами.
— А які українські газети ви читаєте?
— Я не можу говорити про окремі видання. Тим більше, живучи в Нью-Йорку, я не можу казати, що кожного дня щось читаю про Україну. Але мушу визнати — чудово, що існує інтернет. Бо завдяки цьому можна отримувати інформацію з перших джерел і розбиратися у ситуації. Можна в першу чергу читати те, що читає наш кореспондент. Також можна читати те, про що пише українська преса. І це дуже цікаво.
— До речі, наше видання має англомовний дайджест. На вашу думку, наскільки важливо для України мати англомовні видання?
— Думаю, що це може допомагати. Я би також відповіла на це запитання з економічної точки зору. Як редактор, думаючи про те, що має робити The Financial Times, я в першу чергу завжди думаю про те, чого хоче публіка. Англомовне видання варто робити, якщо у вас є англомовна аудиторія, бо це економічний товар. Для України було б абсолютно непогано, якби якась частина української преси з’являлась англійською мовою. Бо, на жаль, весь світ українською мовою не розмовляє.
— Пані Христя, якою ви бачите перспективу вашого видання, зважаючи на труднощі, які виникли перед друкованою пресою в світі? У США деякі видання закриваються або зменшують кількість виходів, скорочують персонал...
— Ця економічна й фінансова криза впливає на наше видання так само, як на інші. Моя думка полягає в тому, що The Financial Times є однією з тих газет, які вийдуть із кризи зі сильнішою позицією. Тому що наша ніша зараз дуже підходить до потреб світу. Наша ніша — міжнародні фінанси та політика. Зараз дуже великий інтерес до цих питань. Водночас багато газет менше уваги звертають на цю тему. Вони просто не мають для цього ресурсів.
— На вашу думку, інтернет не загрожує друкованій пресі, зокрема, і вашій газеті?
— Очевидна тенденція, що інтернет поширюватиметься. Тим не менше, паперові газети й далі будуть існувати.
