Полеміка в Україні щодо перебування військового контингенту в Іраку дещо вщухла після того, як профільний комітет Верховної Ради відхилив відповідні проекти документів. Проте не виключено, що дискусії з цього приводу в Україні ще вестимуться. Не в останню чергу вони будуть «підживлюватися» передвиборною президентською кампанією, певний вплив, вочевидь, матиме й ситуація на міжнародній арені. Існують припущення, що «іспанський прецедент» (Мадрид заявив про можливість повернення свого контингенту з Іраку) може спричинити своєрідну ланцюгову реакцію. Чи не загрожуватиме це антитерористичній коаліції? Як у США ставляться до суперечок, утікати з Іраку чи залишатися? Про це в інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Сполучених Штатів Америки в Україні Джоном ГЕРБСТОМ.
— Днями виповнився рівно рік відтоді, як в Іраку розпочалася війна. Із тих пір світ став безпечнішим?
— Ірак більше не становить загрози для регіональної безпеки. Фактор Іраку більше не є загрозою стабільності постачання енергоносіїв у світі. Повалення режиму Саддама Хусейна зняло справжню загрозу економічній безпеці, а також глобальному миру. Цей факт допоміг притягнути до відповідальності одного з найбільших порушників прав людини в світі — Саддама Хусейна. Але ми розуміємо, що війна проти тероризму ще довго триватиме. Президент Джордж Буш попереджав про це буквально в перших виступах після терактів 11 вересня. Водночас для США та всього світу цілком очевидно, що в цій боротьбі тероризму завдано відчутних ударів.
— Нещодавно було поширено заяву колишнього експерта з питань безпеки Річарда Кларка, де він звинуватив Джорджа Буша в ігноруванні загроз від «Аль-Каїди». Таких заяв впродовж минулого року лунало безліч...
— Щодо звинувачень Річарда Кларка, то в американській пресі з’явилися останніми вихідними коментарі радника президента США Кондоліззи Райс, де вона вказує на те, що враховувалися дуже уважно всі фактори, які стосувалися питань безпеки. Вона також висловила припущення щодо причин, які спонукали пана Кларка виступити публічно зі своїми спостереженнями саме в цей політичний момент. Але я не збираюсь заперечувати, що існує справді дуже багато — серед них і розбіжних — поглядів на війну проти тероризму та на кампанію в Іраку. Варто однак пам’ятати, що деякі з найважливіших країн у світі, які на початку мали певні застереження щодо війни, все-таки недвозначно підтримують необхідність сприяти перемозі миру та стабільності в Іраку. Іншими словами, зараз вони впевнені в тому, що коаліція в Іраку повинна втілювати взятий курс.
— Але існують і країни, які, схоже, змінили свою думку в іншому напрямку. Соціалісти, які перемогли в Іспанії на останніх виборах, заявили про можливість виведення своїх військ із Іраку. Чи не вважаєте подібну позицію приводом для кризи в антитерористичній коаліції?
— Під час телефонної бесіди з лідером іспанських соціалістів Хосе Луїсом Родрігесом Сапатеро президент Джордж Буш заявив, що США чекають можливості співпрацювати з новим урядом Іспанії: «Ми цінуємо внесок Мадрида в сили коаліції. Іспанські сили — професійні, їхня присутність в Іраку відіграє стабілізуючу роль. Ми готові співпрацювати з новим урядом Іспанії з питань, які стосуються глобальної боротьби з тероризмом».
Із приводу подальшої діяльності коаліції, думаю, що передчасно й навіть недоречно говорити про якусь кризу. Я думаю, в міжнародному масштабі в цілому та в Європі зокрема превалює розуміння необхідності продовження боротьби проти тероризму.
— Чимало експертів висловлюють нарікання з приводу відсутності так званої «стратегії виходу» сил коаліції з Іраку. Якою, на вашу думку, має бути кінцева мета міжнародної присутності в цій країні, а також засоби її досягнення?
— Існує загальне розуміння того, що ми хотіли б бачити стабільний Ірак, який би поважав права національних меншин і релігійних конфесій, права жінок і був би відкритим для ринкових і демократичних перетворень. Саме такий стан справ міжнародна спільнота розглядає як бажаний. Якщо ми повернемося на рік назад і звернемо увагу на заяви, які робили високопоставлені американські урядовці, представники інших країн коаліції, то ми побачимо, що вони розуміли складність завдання. Президент США наголошував, що ми залишатимемося в Іраку стільки, скільки буде необхідно для того, щоб виконати місію. Дуже важливо, щоб усі розуміли твердість цього наміру. Якщо встановити якусь конкретну часову межу перебування, то фактично ми дамо сигнал ворогам стабільності й відкритого суспільства в Іраку: мовляв, вам потрібно лише потерпіти до певного часу.
— Чи існують побажання США щодо тривалості перебування контингентів інших держав в Іраку, зокрема України?
— Немає сенсу штучно вираховувати ту чи іншу дату. Важливо, щоб члени коаліції взаємодіяли між собою для пошуку шляхів підтримки одне одного в досягненні спільної мети.
— За різними оцінками, іракське питання має стати одним із найголовніших під час передвиборної кампанії в США. Чи можна очікувати якихось змін в близькосхідній політиці з огляду на президентські перегони? Чи не належить до таких змін американська ініціатива «Великого Близького Сходу»?
— Думаю, що уряд США зацікавлений у швидкій стабілізації Іраку в найширшому розумінні, незалежно від виборчої кампанії. Я також вважаю, що політика адміністрації Сполучених Штатів на підтримку відкритого суспільства на Близькому Сходi базується на стратегічних підходах, а не на тактичних міркуваннях, пов’язаних із виборами.
— Після терактів в Іспанії дедалі частіше лунають заяви про можливість терактів і в інших державах Європи. Як ви оцінюєте рівень таких ризиків в Україні?
— Згідно з нашою практикою, ми не можемо відкрито обговорювати інформацію, яка може стосуватися можливих терористичних атак. Коли, за нашою оцінкою, у нас нагромаджується достатньо інформації про ймовірність терактів, ми робимо публічні попередження про небезпеку. Наприклад, коли я працював в Єрусалимі, ми виступали з такими повідомленнями досить часто. У Києві мені не доводилося набувати якогось серйозного досвіду з подібними заявами. Варто відзначити, що наша інформація є досить точною, але водночас ніколи не можна бути впевненим на сто відсотків.
— Політики від опозиційних сил в Україні заявили минулого тижня про необхідність виведення із Іраку українських миротворців. Наскільки, на вашу думку, ці заяви політично вмотивовані?
— Ми вважаємо, що єдина відповідальна позиція щодо Іраку — довести розпочату справу до кінця. Різні партії, різні персоналії займають певні позиції з приводу Іраку з різних причин. Я не вважаю можливим для себе коментувати їхню мотивацію. Але я можу запевнити, що стабільність міжнародної спільноти вимагає, аби коаліція досягла в Іраку успіху. Ті сили, які протистоять коаліції в Іраку, займаються тим, що підривають мусульман-шиїтів, коли ті святкують своє релігійне свято, підривають представників ООН,— тобто діють як терористи. Якщо вони прийдуть до влади в Іраку, тоді в регіоні Перської затоки гарантовано нестабільність, а це загрожуватиме всьому світові. Можливо, дехто обстоює ідею виведення сил із Іраку просто тому, що не дуже далекоглядний. Але, можливо, в когось є політична мотивація. Я цього не знаю.
— Як ви оцінюєте вплив перебування українського контингенту в Іраку на двосторонні відносини Києва та Вашингтона?
— Звичайно, двосторонні відносини покращилися в результаті двох рішень, які Україна прийняла щодо Перської затоки (відправка РХБ-батальйону до Кувейту, а кілька місяців по тому — окремої механізованої бригади до Іраку. — Авт ). Деякі критики навіть припускали, що ці рішення надали українському уряду імунітет від інших застережень з боку США. Ці критики не мають рації. Приклад: як ви знаєте, перед приїздом в Україну я працював в Узбекистані. Тоді я говорив узбецькому керівництву, що рішення Ташкента з приводу надання Вашингтону можливості базування військових дуже важливе для безпеки США й воно покращить двосторонні відносини. Але наші відносини не можуть стати насправді дуже близькими, допоки не буде реального покращання передовсім у сфері поваги до прав людини. Якщо ви уважно стежите за діяльністю нашого уряду, то ви помітили, що ми не вагаємося, коли необхідно висловити занепокоєння з приводу порушень демократичності процесу, який передує виборам в Україні цього року. Стурбованість стосувалася використання адміністративного ресурсу для блокування проведення політичних заходів опозиції, проблем з закриттям незалежних ЗМІ, зокрема радіостанції, що ретранслювала програми «Свободи», чи використання податкової адміністрації для тиску на політичних опонентів. Усі ці занепокоєння ми висловлюємо відкрито.
— Як ви оцінюєте перспективи підвищення рівня співпраці між Україною і НАТО під час Стамбульського саміту?
— Я думаю, ще передчасно про це говорити.
— Передчасно — тому що підвищення можливе чи, навпаки, все залишиться без змін?
— Я думаю, що на цей момент ми залишимо те формулювання, на якому зупинились.
