Війна з Іраком здається неминучою, її вестимуть iз підтримкою або без підтримки ООН. Економічні витрати такої війни будуть величезними, як у плані прямих витрат Америки на війну, так і на ліквідацію її наслідків, а також у вигляді опосередкованого впливу на світову економіку. Ймовірна війна станеться на фоні слабких економічних умов в усьому світу, і вона посилить цю слабкість, відправивши, ймовірно, світову економіку в рецесію. Результат війни у плані економіки може значною мірою залежати від дипломатичного контексту. Якщо Америка діятиме самостійно, то можливі економічні витрати війни для світової економіки будуть вищими, ніж якби вона діяла, заручившись підтримкою ООН.
Витрати, пов’язані з проведенням війни, необхідно порівняти з витратами альтернативних дій. Високі витрати на війну не є мотивом для бездіяльності, особливо через серйозну загрозу того, що Ірак міг би отримати і зрештою застосувати зброю масового ураження. Водночас прагнення вирішити проблему воєнним шляхом, в той час як вистачить дипломатичних засобів — таких, як інспекції експертів з озброєння, погроза відплати у разі іракської агресії, готовність ООН діяти, якщо небезпека з боку Іраку стане неминучою, — може призвести до величезних економічних (а також інших) витрат, яких можна було б уникнути.
У традиційних підручниках вважають, що війна стимулює економіку, принаймні, в короткостроковому плані. Але цей спрощений погляд на економіку воєнного часу дуже вузький, щоб описати можливий вплив іракської війни. Ми також повинні усвідомлювати, що війна з Іраком, навіть обмежена війна, може дуже сильно порушити міжнародний потік товарів, послуг та інвестицій, на яких зараз грунтується наша світова економіка.
Ці руйнівні дії можуть не тільки призвести до скорочення виробництва, але й підірвати довіру інвесторів і споживачів, і таким чином обмежити як приватні інвестиції, так і витрати споживачів. Таким чином, прямі макроекономічні стимули, які можуть виникнути через військові витрати, можуть бути зведені нанівець через невизначеності та руйнування, що їх спричинить військовий конфлікт.
Такі невизначеності вже можна спостерігати. З кінця літа ціна на нафту піднялася на кілька доларів за барель. Починаючи з червня, на фондових біржах США і всього світу сталося падіння обсягів торгів на 20% в доларовому еквіваленті. Після кожного збільшення імовірності війни спостерігалася тенденція до подальшого зниження активності на ринку.
Сучасна світова економіка будується на складній мережі глобальних економічних зв’язків, і цим зв’язкам війна загрожує найбезпосереднішим чином. Війна явно і безпосередньо загрожуватиме морським перевезенням і особливо морським перевезенням нафти з Близького Сходу.
Збільшені витрати можуть призвести до ще більшого скорочення потоків капіталу через кордон, що вже спостерігається протягом двох років iз моменту припинення буму на фондовій біржі США. Скорочення потоків капіталу через кордон прискорилося після подій 11 вересня минулого року. Прямі іноземні інвестиції в економіку багатьох регіонів, що розвиваються, припинилися, і багато країн, що розвиваються, котрі залежали від такого притоку капіталу, зокрема в Південній Америці, вже пережили повернення своїх економік у стан чергової фінансової кризи.
Навіть якщо економіка США, можливо, і відчує певне короткочасне збільшення попиту за рахунок збільшених воєнних витрат, з іншим світом цього не станеться. Багато країн відчують тільки негативний вплив — порушення торгівлі, збільшені ціни на нафту, витік міжнародного капіталу, скорочення інвестиційних планів — без будь-якої компенсації за рахунок безпосередніх стимулів.
Макроекономічна ситуація в Америці також викликає занепокоєння. Фінансово-бюджетна політика адміністрації Буша разом iз вибухом американської фінансової мильної кульки кінця 90-х зіштовхнули Америку на нестійку фінансово-бюджетну траєкторію. На противагу бюджетному профіциту на перспективу «наскільки вистачає очей» США нині мають величезний бюджетний дефіцит, який зберігатиметься ще багато років. Війна з Іраком, найімовірніше, призведе до того, що цей бюджетний дефіцит стрімко зросте.
Зростання бюджетного дефіциту отруїть внутрішню політику США і призведе до бюджетного затору. Це, у свою чергу, може призвести до втрати довіри споживачів. Оскільки витрати споживачів залишалися останнім бастіоном економіки США з того моменту, як лопнула фінансова мильна кулька, війна з Іраком може зробити пролом в останньому оплоті стабільності американської економіки.
Звичайно, стратеги із США мають приховані козирі. Вони вважають, що війна буде швидкою, практично не потребуватиме зусиль і профінансує себе сама, оскільки США отримають ефективний контроль над нафтовими запасами Іраку, що не тільки опустить світові ціни на нафту, але також профінансує післявоєнну реконструкцію Іраку. Перспектива приваблива, але, ймовірно, її неможливо реалізувати. Війна, можливо, буде зовсім не швидкою. Післявоєнний Ірак, можливо, залишиться нестабільним навіть у разі швидкого закінчення війни. Альтернативний же сценарій сповнений невизначеностей і безладдя по всьому Близькому Сходу, з великими порушеннями у потоках нафти, з причин якщо не воєнного, то політичного безладдя.
Геополітичні витрати односторонньої війни США будуть ще вищими. Швидка й успішна війна за сильної та недвозначної підтримки ООН пропонує найбільший шанс уникнути величезних негативних економічних наслідків. Війна, яка налаштує весь світ проти Америки, може поставити під сумнів увесь процес глобалізації, зокрема, переговори з міжнародної торгівлі. Більш того, якщо США діятимуть самостійно, то і післявоєнні витрати, які Америці доведеться нести самостійно, також будуть більшими. Відкрите і глибоке політичне розмежування між Америкою та іншими провідними світовими державами сприятиме втраті упевненості в інвесторів, підриваючи, таким чином, глобальну економічну стабільність.
Проект Синдикат для «Дня»
Джеффрі Д. САКС, професор економіки і директор інституту Землі при Колумбійському університеті.
