Про те, чому євро, як очікувалося, не похитнуло статусу долара як світової валюти, сказано вже немало. Головну причину можна резюмувати як менший динамізм європейських економік порівняно з американською. У статті, що пропонується нижче, наводиться цікавіша, а головне, глибша аргументація. Менший динамізм Європи порівняно зі США пов'язаний, на думку автора, з кращою здатністю американців до зміни принципів управління, адекватних ері інформаційних технологій. Більш того, виявляється, мова йде про відставання на порядок: поки європейці непокоїлися питаннями власності, конкуренції, інформації тощо, американські менеджери провели модифікацію управління компаніями, базовану на широкому застосуванні інформаційних технологій, що відразу ж позначилося на зростанні продуктивності праці. Очевидно, стаття зацікавить і українського читача. Особливо, якщо згадати про те, що, за різними даними, не більше 5% українських сімей мають удома комп'ютер, а використовують його у роботі — від 10 до 15% українців.
У своїх виступах Алан Грінспен часто звертається до історії Еліу Томпсона, винахідника електричної динамо- машини, який згодом став фундатором однієї з найбільших американських компаній — General Electric. Цілком зрозуміло, що голова Ради Федеральної Резервної Системи США зачудований великим відкриттям кінця XIX сторіччя, наслідком якого стали революційні зміни у промисловому виробництві в Америці і в усьому світі.
Когось, можливо, здивує зацікавленість голови центрального банку США технічними новинками, але ще більшою мірою дивує те, що економісти Федеральної Резервної Системи вивчають вплив комп'ютеризації на зростання економіки (матеріали досліджень з цієї теми можна знайти на домашній сторінці ФРС за адресою: www.bog.frb.fed.us). Такі дослідження теж можуть відповісти на запитання, чи нинішнє безпрецедентне зростання американської економіки, що безупинно відбувається протягом останніх дев'яти років, — це просто продукт тривалого сприятливого збігу обставин чи ж воно знаменує собою нову технічну революцію, подібну до тієї, що відбулася наприкінці XIX століття і сприяла широкому розповсюдженню електричної енергії. Відповідь на це запитання не тільки важлива для американської монетарної політики, але й, певною мірою, допомагає зрозуміти нинішню економічну ситуацію в Європі, так само, як і усвідомити роль нової європейської єдиної валюти.
Безсумнівно, ФРС вивчає динамо-машину аж ніяк не з інтересу до історії. Сюжет із поширенням використання електрогенераторів дуже нагадує проблеми і можливості, що створюються в організації бізнесу новітніми інформаційними технологіями. Уперше динамо-машину було застосовано у промисловості 1890 року, та минуло ще близько 30 років, перш ніж вплив цієї (тоді ще «новітньої») технології на продуктивність праці на підприємствах став помітним. Найважливішою причиною такої затримки було несприйняття менеджерами нової форми організації праці, відповідної новому способу виробництва. Однак як тільки така трансформація відбувалася, відразу ж і зростала продуктивність.
Історія електричної динамо-машини надзвичайно своєчасна, тому не випадково Алан Грінспен так ретельно займався її вивченням. Дослідження, проведені економістами з ФРС США, свідчать, що перш ніж комп'ютери зуміли привести до відчутного поліпшення продуктивності праці у всій американській економіці, пройшло багато часу. Дійсно, час затримки виявився настільки великим, що деякі економісти і провідні представники ділових кіл почали сумніватися у тому, що інформаційні технології впливають якимось чином на зростання продуктивності. Ця затримка була викликана тією ж причиною, що й сто років тому при впровадженні динамо-машини: фірмам було важко пристосовувати організацію праці до нових можливостей, які надаються такими передовими технологіями, як електронна пошта й Інтернет.
Останні дані про продуктивність праці, яка протягом останньої третини минулого року збільшувалася приблизно 5-відсотковими темпами, свідчать, що для багатьох американських компаній значна частина цих труднощів уже позаду. США після десятирічного періоду реструктуризації підприємств вступили в еру Інтернету. У 1980-х роках нове покоління американських керівників компаніями революційним чином реорганізувало свої фірми, розділивши їх на частини лише для того, щоб по- новому перебудувати. Ці зусилля з реструктуризації створили ідеальні умови для впровадження нових технологій.
У той час, поки все це відбувалося, європейські колеги американських менеджерів (як, до речі, і японські, і латиноамериканські), за незначним винятком, або займалися примиренням своїх «основних» акціонерів (різнорідних груп власників акцій, рідко об'єднаних спільними інтересами), або ж домагалися державної підтримки і захисту від міжнародної конкуренції. Найсвіжіший приклад — боротьба німецького Mannesmann-а проти поглинання Vodaphone-ом. А кілька місяців тому французький уряд відкрито виступив проти будь-якої спроби купівлі Sociеtе Gеnеrale нефранцузькими інвесторами.
Інтерес, виявлений ФРС до застосування технологій у виробництві, настільки далекий від предмету стурбованості Європейського Центрального Банку, що виникає спокуса розмістити ці два інститути на різних планетах. ЄЦБ продовжує займатися виключно інфляцією та бюджетом — проблемами, які були вирішені у США майже десять років тому за часів правління адміністрації Буша, і які досі переслідують нас у Європі лише як наслідок обмежених розумових здібностей. Економіка, може, переживе десятирічне забуття, але в часи технічної революції десять років дорівнюють сторіччю. І це, як ніщо інше, пояснює слабкість євро.
