Сьогодні гостем рубрики «Наша країна очима іноземців» є Надзвичайний i Повноважний Посол Туреччини в Україні Ердоган Ішджан. Ми запропонували йому, як і всім послам іноземних держав, представлених в Україні, іноземним політикам і експертам дати відповідь на такі два запитання:
1.Якою ви побачили чи відкрили для себе Україну? Що з побаченого вразило вас найбільше?
2. Назвіть, будь ласка, три причини (умовно), щоб полюбити Україну?
1. Почуття турецького народу до українського завжди було дружелюбним, попри суперечливу історію регіону, в якому жили два народи. Вони впливали один на одного і таким чином упродовж історії з’явилися певні спільні характеристики. Це може бути відстежено завдяки дослідженням історії регіону. Я можу назвати один пам’ятний приклад. Коли османці прибули до Криму, вони зіткнулися з таким протиріччям: ісламською забороною вживати вино і практичним інтересом у прибутковому бізнесі виробництва винограду та вина. Османці виробили складний підхід, надаючи значні податкові пільги мусульманським виробникам винограду. Така політика стимулювала мусульман інвестувати в цей сектор і бізнес, пов’язаний з виноробством, продовжувала становити значний аспект економіки Південного Криму під час османського періоду. Таким чином, цей період встановив важливий зв’язок безперервності між ранньою візантійською/генуезькою і пізнішою російською практикою.
Як турецький дипломат, я є надзвичайно допитливим і маю щире бажання скористатися можливістю представляти мою державу в Україні. Обійнявши посаду майже два роки тому, я здобув чудовий досвід, маючи можливість спостерігати надзвичайно сильну волю народу трансформувати суспільство і узгодити його із сучасними нормами і практикою, попри численні труднощі і перепони. Очевидно, що це не просте завдання, якщо враховувати те, що пройшло лише 16 років як Україна здобула незалежність. Процес трансформації має продовжуватися з огляду на повну інтеграцію в міжнародні структури. Тим часом, українцям важливо мати і зберігати волю для продовження трансформації. З іншого боку, ми не повинні забувати величезні досягнення попри великі масштаби поставленої мети. Для цього достатньо порівняти Україну 1991 року з Україною 2007 року. Існують усі причини, щоб покладатися на високоінтелектуальні можливості українського народу і залишатися оптимістом щодо світлого майбутнього цієї країни.
2. Перш за все, миролюбність українського народу. Це можна побачити майже в кожній сфері життя. Мені важко уявити іншу країну, де протилежні політичні табори організовують демонстрації поруч один з одним упродовж багатьох днів, і при цьому не трапляється ніяких інцидентів.
По-друге, інтелектуальні здібності й артистичні таланти народу. Моя дружина Сібель і я намагаємося не пропустити жодної культурної події.
По-третє, колоритні народні традиції. Окрім краси колоритної гармонії а також чудових артистичних вистав, справді вражаюче побачити, що відданість збереженню народних традицій поширена в суспільстві.
