Із Францією останнім часом пов’язано багато песимістичних думок щодо європейських перспектив України: «стара Європа», налякана «польськими сантехніками», провалила Євроконституцію... Не звертаючись до таких дискусійних питань можна згадати, наприклад, як свого часу Україна так і не приєдналася до співпраці в межах «Веймарського трикутника» (Франція — Німеччина — Польща). Втім після зміни влади в Україні Париж поквапився заявити, що тепер все буде зовсім інакше. Нещодавно українські керівники по черзі побували із «десантною місією» в Парижі. Французький посол пан Філіпп де Сюремен заявив в інтерв’ю «Дню», що період «недокрівних відносин» — позаду.
Працювати над пожвавленням діалогу — безпосереднє завдання посла України у Франції Юрія Сергеєва. Наша держава гідно відповідає на, в хорошому розумінні слова, культурну експансію французів. Півтора року у Парижі функціонує культурна секція нашого посольства, серед найближчих планів кілька концертів ансамблю Которовича, Дні Києва, Дні України в Парижі, в тому числі дефіле українських модельєрів, готується виставка 500 робіт Івана Марчука... За словами Юрія Сергеєва, французи особливо цінують сучасне мистецтво, тому посольство у своїх культурних акціях зважає на їхні смаки. Про те, що Франція цінує в політичних відносинах, як розвивати ділове партнерство з одним із локомотивів Євросоюзу, Юрій Сергеєв під час наради послів у Києві спілкувався з українськими журналістами, в тому числі — з кореспондентом «Дня».
— У якому контексті згадувалася Україна під час обговорення Євроконституції у Франції? Нерідко лунає думка про те, що голосуючи на референдумі проти проекту основного закону ЄС, французи голосували проти подальшого розширення Союзу, в тому числі — проти перспективи вступу України.
— Такі думки, серед інших, також були у французькій пресі. З ними можна було б погодитися, якби не опитування громадської думки, що було опубліковане в газеті «Фігаро»: 58% французів віддали перевагу європейській інтеграції України. Провал референдуму у Франції потрібно розглядати більш комплексно. Самі французькі політики коментували його як виклик в першу чергу французькому уряду. Населення не задоволене ані соціальними реформами, ані економічними показниками, особливо в сільськогосподарському секторі. Багато проблем, які виникли через міграцію й викликали масу протестів: згадайте спробу примусити дівчат-мусульманок не носити хустки у навчальних закладах. Вони всі вийшли на вулицю із гаслом: «Одна хусточка — один голос». Дуже конкретне попередження. Французи не були проти Європи, бо вони засновники Євросоюзу. Але вони використали референдум як можливість висловити свою недовіру уряду. Й моментально відбулася його заміна.
Звичайно, тепер європейці казатимуть: «Давайте ми розберемося зі своїми внутрішніми проблемами». Але ж ми повинні використати цю паузу для того, щоб самим просунутися на шляху реформ.
— Як просувається реалізація домовленостей, досягнутих в результаті безпрецедентного «українського десанту» до Франції?
— Цього року справді відбулася позитивна зміна в динаміці наших відносин. Сама низка візитів до Французької Республіки секретаря РНБОУ, міністра закордонних справ, міністра оборони, прем’єр-міністра, Президента говорить про те, що є кардинальні зміни.
Насамперед хочу сказати, що Франція не є опонентом України. Цей стереотип потрібно долати. Францію треба сприймати як країну, яка має інше, ніж, скажімо, Велика Британія, бачення свого власного розвитку і потреб Європейського Союзу. Англо-саксонська модель для нас більш зрозуміла: вона побудована на економічних пріоритетах. А французька модель віддзеркалює політико-соціальні аспекти розвитку ЄС. Францію, яка живе за своєю картезіанською логікою, я часто називаю «країною адвокатів». Наприклад, юридичні деталі, на які б у нас ніхто ніколи не звернув уваги, для них є надзвичайно важливими.
Першим питанням, із яким я вирішив розібратися після призначення послом, було поширене у нашому суспільстві твердження про те, що Франція начебто є єдиною країною, яка блокує лібералізацію візового режиму з Україною. Втім ця проблема не є проблемою виключно консульської служби чи міністерства закордонних справ. Тому у консульському відділі МЗС Франції нас запитали: «Чи готові прикордонники зупиняти на кордоні України і ЄС усіх злочинців, терористів? Чи наші спецслужби так глибоко співпрацюють, щоб обмінюватися потрібною інформацією?» Виявляється, ні. За 12 років жоден керівник цих українських відомств не відвідував Францію. Французи ведуть далі: «Чи настільки добрі відносини між нашими митними службами, щоб лібералізація візового режиму не призвела до контрабандного буму?» Ні, за 12 років жодного нашого митника не було у Франції. Нас запитують: «Чи можна буде унеможливити ввезення величезної кількості готівки, замість того, щоб ваші люди приїжджали до нас із банківськими картками?»
Водночас французи першими в ЄС пішли з нами на угоду про лібералізацію візового режиму. Вона була готова до підписання під час візиту міністра закордонних справ Франції Мішеля Барньє до Києва 5 лютого поточного року. На жаль, ми не підписали її до Плану дій із ЄС, який передбачає лібералізацію візового режиму. Під час свого візиту Барньє, керуючись картезіанською логікою, запитав: «Для чого нам підписувати угоду, якщо це передбачено Планом дій? Давайте зробимо так: ми, французи, передаємо до Брюсселя розроблену із вами угоду, щоб вона стала основою для угоди між Україною та ЄС». Він це зробив, а з червня цього року Франція в односторонньому порядку почала вводити в дію лібералізацію візового режиму. Вона не стосується людей, які хочуть поїхати по приватних запрошеннях. Вона стосується бізнесменів, журналістів, студентів, митців, державних службовців… Наприклад, якщо бізнесмен їде до Франції вперше, візу йому дадуть на три місяці. Якщо вдруге — на півроку. Якщо у нього вже є сталий контакт у Франції, віза буде чинна до п’яти років.
Друге питання, яке я почав вирішувати у Франції — це визнання наших університетських дипломів, наукових ступенів і звань. Цього року було підписано угоду про визнання університетських ступенів і звань. Стосовно ж університетських дипломів, восени 2003 року Франція погодилася допомогти нам в інтеграції в європейський простір, ініціювавши на берлінському засіданні міністрів освіти питання включення України як постійного члена в Сорбонно-Болонський процес. І цього року в Норвегії Україну було прийнято в цей процес, який дає тепер нашим університетам можливість повноцінно входити в освітянський простір ЄС.
Ще один цікавий, але, напевно, маловідомий приклад. Під час візиту міністра оборони України до Франції йому зробили пропозицію допомогти у реформуванні внутрішніх військ України, які належать до Міністерства внутрішніх справ, за моделлю французької жандармерії, створивши в Україні регіональний центр підготовки кадрів для такого типу формувань. Зараз очікується обмін візитами між міністрами внутрішніх справ, чекаємо на приїзд шефа жандармерії.
Такі приклади не говорять про те, що нас уже завтра кудись приймають. Але під час візиту Президента домовлено про розробку «дорожньої карти» наших відносин. До речі, зверніть увагу, Франція — єдина країна ЄС, з якою у нас є такий документ. У ньому зазначено, як саме вони нам сприятимуть у євроінтеграції. Франція першою запропонувала своїх державних радників для допомоги нашому віце-прем’єру з адміністративних реформ, віце-прем’єру із євроінтеграції, радників з питань юстиції та сільського господарства. Ці приклади стислі, але дуже красномовні.
Є амбітні проекти, про які домовлялися під час візиту прем’єр-міністра до Парижа. Планується, що в ході візиту президента Ширака в Україну, який орієнтовно може відбутися у 20-х числах жовтня, відбудеться бізнес-форум і буде зроблено проміжний аналіз виконання цих домовленостей. У Франції відбулася презентація Одеської області, тепер буде представлено Донецьку, Львівську області й Київ. Через організацію бізнес-форумів ми хочемо налагодити контакти між малим та середнім бізнесом. Стосовно великого бізнесу варто зазначити, що за лінією державної структури MEDEF у березні цього року 70 голів великих французьких підприємств були в Україні. Виокремлено стратегічні напрями співпраці. Створено робочі групи, у ході візиту прем’єр-міністра України до Франції підписано протоколи про наміри. Тепер треба слідкувати за тим, щоб ці проекти реалізувалися. Робочі групи працюють навіть у літній період, тому сподіваюся, що під час візиту Ширака можна буде зробити проміжні підсумки по реалізації домовленостей, досягнутих у червні.
— Які перспективи співпраці в енергетичній галузі?
— Підписано меморандуми з кількома компаніями Франції. Франція зацікавлена в експорті нашої енергії, вона як будь-хто в Європі шукає альтернативних джерел. Питання непросте, але зараз триває співпраця на експертному рівні, в тому числі в тих країнах, які можуть бути постачальниками енергії. Більш вагомим проектом, як на мене, є співпраця в ядерній енергетиці, адже Франція є європейським лідером у цій галузі. Крім того, у цьому проекті братимуть участь й інші країни, які мають відповідні технології. У жовтні ми також плануємо провести енергетичний форум.
— Чи позначається на вашій роботі традиційна близькість Франції до Росії?
— Не все так просто, і не все так складно. Просто нам самим треба бути більш послідовними. Можу вас запевнити, що французько-українські відносини не будуть розглядатися крізь призму Москви. Нам усім зрозуміло, що ЄС хоче мати прозорі й зрозумілі відносини з Росією. Але контекст цих відносин значно вужчий від того, чого ми прагнемо. Нам потрібно враховувати інтереси всіх, у тому числі й Франції, але через конкретну співпрацю показувати, що ми готові до розвитку вiдносин. Знаєте, чим ми свого часу здивували Францію? Своїм провінціалізмом. Замість того, щоб робити конкретні речі, ми попередні три-чотири роки вимагали політичних сигналів. Більш того, ми вдавалися до маніпуляцій. 2003 рік, зустріч Кучми й Ширака в Афінах. Українська преса говорить, що Франція підтвердила своє бажання підтримати асоційований статус України. А Ширак такого не казав! Він заявив, що «Франція підтримує асоціацію України в різних сферах». Той, хто перекладав, не звернув увагу на різне тлумачення дієслова. Але Ширак говорив про конкретні речі: «Давайте ми вам допоможемо інтегруватися в сфері залізниці». І починаючи з кінця минулого року ми з Францією працюємо в рамках програми зі створення швидкісного руху в Україні. Франція разом з Італією допоможуть нам увійти в залізничну мережу Європи. Франція також запропонувала навчання, підвищення кваліфікації українських суддів. Ось та конкретика, яка потрібна!
