Директор французького видання американського тижневика Foreign Policy Франсуа Рош спостерігає за Україною не лише з паризького офісу. Він також був одним із учасників четвертого саміту Ялтинська європейська стратегія, який нещодавно проходив у Лівадійському палаці. Читачам «Дня» буде цікаво почути від цього французького експерта з питань міжнародних відносин, що він думає про перспективи членства України в Європейському Союзі. Коли, на його думку, Україна може стати членом Євросоюзу і чому для євроспільноти важливо, щоб наша країна якомога скоріше вступила до ЄС? Яку роль відіграє російський фактор щодо намагань України інтегруватися в ЄС? Про це — «Дню» в ексклюзивному інтерв’ю Франсуа РОШ.
— Важко сказати, коли Україна може стати членом Європейського Союзу. Це складне питання. Зараз чути багато спекуляцій коли ЄС буде готовим і коли Україна буде готова. Як ви знаєте, всередині ЄС є дуже багато питань щодо інституційних реформ.
— Чи можна сказати, що ці проблеми розв’язані після нещодавнього саміту ЄС?
— На мою думку, так. За нормальних обставин ЄС має прийняти Україну до свого складу. І при чому настільки швидко, наскільки це можливо. Я не можу сказати, чи для цього потрібно 10 чи 15 років. Я сподіваюся, що ні. На мою думку, це залежатиме від того, як швидко Україна модернізує свою економіку і вийде з нинішньої політичної кризи. Не можна говорити українському народу, що Україна стане членом ЄС в 2020 році. Це нерозумно. Це має бути короткострокова перспектива — п’ять або навіть чотири роки, не більше.
— Пане Рош, к коли ЄС може бути готовим, щоб розпочати переговори про чергове розширення?
— Я можу сказати, що переговори про розширення можуть розпочатися як тільки ЄС вирішить власну інституційну кризу. Два тижні тому ми побачили цей прогрес. Тому я вважаю, що переговори з Україною можуть розпочатися в будь-який час. Причому це може статися досить швидко. Як тільки ЄС буде в порядку з новою додатковою угодою і коли будуть визначені нові правила, і почнеться їх імплементація. Очевидно, що це і в інтересах України, і в інтересах ЄС.
— Чи можна говорити, що після приходу Саркозі до влади відношення старих членів- засновників ЄС змінилось щодо України?
— Я думаю, що так. Але ще існують проблеми. Зокрема, громадська думка в інших європейських країнах. Їх (громадян цих країна) треба переконати в тому, що подальше розширення є корисним для Європейського Союзу. Як ви знаєте, проблема з Туреччиною є досить очевидною. Відтак, потрібно переконати громадську думку, що розширення є довгостроковий процес. І ЄС зобов’язаний прийняти країни, що розташовані в східній частині континенту. Я маю на увазі те, що Україна, очевидно, повинна мати всі права на те, щоб подавати заявку аби стати повноправним членом ЄС.
— Чи можете ви сказати, які вигоди може отримати ЄС, або зокрема, Франція чи прості французи від того, що Україна стане членом Євросоюзу?
— Це потрібно розглядати не лише з точки зору французько ї перспективи. Важливо, щоб ЄС більше балансував у сторону сходу, ніж на захід. Тому що в майбутній перспективі економічний розвиток буде більший у східній частині континенту, а не в західній. Відтак, Європейському Союзу важливо це враховувати. По- друге, це очевидно з ку льтурної точки зору. Важливо показати, що колишній Радянський Союз не існує. Причому навіть в думках людей. Все це належить до минулого. Не можна говорити про Україну, роблячи посилання на її близькість до Росії. Це незалежна країна. Вона дуже відрізняється від Росії. Причому як в політичному, так i в людському плані, а також у тому, як українці розглядають своє майбутнє. Українське суспільство дуже відрізняється від російського. І все це потрібно враховувати. І поводитися з Україною як незалежною європейською країною, яка шукає власне майбутнє і водночас є частиною більшої європейської спільноти.
— Пане Рош, а що ви можете сказати про російський фактор, енергетичні важелі. Чи можуть такі інструменти вплинути на перспективу членства України в ЄС?
— Ви знаєте, що російська дипломатія може впливати на багато речей. Очевидно, вона, можливо, буде намагатися робити так, щоб Україна як частина ЄС не суперечила російським інтересам в Європі. Я думаю, що потрібно багато роботи, щоб переконати її в цьому. Але я не думаю, що Росія може зупинити процес інтеграції України в ЄС. Найкраще, що вона може зробити — після того, як Україна стане членом ЄС, так це наслідувати приклад України. Тоді б Москва могла б вирішити всі проблеми, які ми зараз бачимо між НАТО і Росією, США і Росією. Це був би добрий спосіб почати з цього. Причому в нових обставинах, умовах.
— Як, на вашу думку, можуть розвиватися відносин між Росією і ЄС після саміту в Самарі?
— Я думаю, що нам, в Європі, потрібно зрозуміти, що в енергетичному плані немає альтернативи щодо співіснування з Росією, з якою нам доведеться жити в Європі. Але енергетична проблематика не повинна бути лише однією темою. Енергія є частиною гри, причому дуже важливою частиною. Але не єдина. Я думаю, що це буде ключем до майбутнього. І потрібно багато зробити в Європі. Також багато чого потрібно зробити в Росії. Як ви знаєте, щодо Росії, зокрема виконавчої частини влади в Кремлі — не всі в Європі є певними в тому, що майбутнє Росії буде з Європейським Союзом. Люди бачать майбутнє Росії з Китаєм чи Індією, чи Іраном — старими альянсами радянських часів. Але я переконаний, що майбутнє Росії разом з Європою. І багато європейців переконані в цьому також. Тому потрібно розмовляти і не робити газові проблеми центром обговорення. Як ви знаєте, дискусії Європи з Росією, не є обговоренням між Європою і Кремлем, а це дискусії між Європейським Союзом і «Газпромом». А «Газпром» — це не Росія. Це компанія, яка шукає власні інтереси. Ми не повинні змішувати інтереси «Газпрому» в європейському газовому ринку і тими відносинами, які хочемо імплементувати з Росією. Іноді у відносинах з Росією виникає заплутаність: не зрозуміло, хто говорить від її імені: голова «Газпрому» чи голова держави. Це повинно бути з’ясовано.
