Чорт зрозуміє: чи то «сталінський скандал» при виборі «головного росіянина» стався тому, що чесно рахують голоси (все-таки не Думу обираємо), чи то був навіть заздалегідь спланований — щоб підігріти цікавість суспільства до всієї цієї витівки.
Але ще більш забавною є боротьба за місце найулюбленішого між двома титанами — Йосипом Грозним і Миколою Кривавим. Битва націоналістів-монархістів iз націоналістами-сталіністами. Усе чесно: такими є найчисельніші групи серед політизованого населення. І символи в них відповідні... Справді розкішний російський вибір: великий кат — чи тотальний невдаха. Причому якщо катів люблять не лише в Росії (ось, скажімо, ми, як і обіцяли, наздогнали Португалію — в них теж улюбленець Салазар, убив він, звісно, менше народу, але диктатор і фашист зразковий), то захоплення цілковитою нікчемністю — це й правда «особливий шлях».
Подібні опитування в усіх країнах показують схожі результати.
Минуле слабіше за сьогодення, чим далі в гущавину часу — тим гірше видно. Лідирують або живі, або діячі ХХ століття. Історична заслуга в очах народу дорівнює частоті мерехтінь у «ящику для дурників». Зрозуміло, що в Росії з гігантським відривом усіх переміг би Путін — тому, напевно, й вирішили не зв’язуватися з живими, щоб не кривдити Медведєва.
Далі, в демократичній далі нікуди країні на першому місці — не вчені, не поп-зірки, не письменники, не футболісти, не інші діячі громадянського суспільства, а незмінно — політики. Причому завжди важкі, серйозні державні діячі — прем’єри, президенти і т.д. Тобто ті, в кому люди бачать символ Держави. Держави, з якою ТБ-глядачі, вочевидь, себе ідентифікують. Тож аж ніяк не лише росіяни, а й «самі англійці й французи» за точку відліку беруть Державу. Інша річ, що держави різні бувають. І символи в них різні. Ось перші номери в різних національних опитуваннях: Рейган, Черчилль, Аденауер, де Голль і наші Сталін iз Миколою.
Щоправда, концентрація політиків у нашій топ-десятці вища, ніж у інших: шiсть iз десяти, крім Висоцького, Пушкіна, Сергія Радонежського та Гагаріна. Якщо ж вважати отця Сергія політиком, то вже сiм із десяти.
В Англії — чотири (Черчилль, Єлизавета I, Нельсон, Кромвель), у Франції один (де Голль), у Німеччині —три (Аденауер, Брандт, Бісмарк, а якщо Лютера вважати політиком, то, відповідно, чотири). Щоправда, США ще й нас переплюнуть, у них у першій десятці взагалі 6 президентів (Рейган, Лінкольн, Вашингтон, Буш (!), Клінтон, Ф.Д. Рузвельт), а також М.Л. Кінг і Б. Франклін, якого, напевно, знають не як філософа й фізика, а теж як політика. Доповнюють цю компанію Елвіс Преслі й Опра Вінфрі. Жоден письменник, вчений, винахідник чи хоча б актор на цю честь не заслужив...
Але повернімося самі до себе.
Сталін чи Микола й, трохи нижче, Ленін... Чудово.
Це є безумовне — смішне й ганебне — безумство. Постаралися два мільйони русофобів... Але, з другого боку, в цьому безумстві є цілком очевидна логіка. Логіка російської Історії.
Їх не можна порівняти ні в чому — геніальний фанатик Ленін, великий інтриган Сталін, нікчемний невдаха Микола, який сам себе порівнював з «Іовом багатостраждальним». Але ж їх легко об’єднати: самодержці, причому ПЕРЕКОНАНІ, ідейні самодержці.
Уся діяльність Миколи зводилася до одного — будь-якими правдами-неправдами втримати те, що втримати було вже неможливо: самодержавну монархію. Ленін — творець нової ЗУХВАЛОЇ Імперії, виплавленої, висловлюючись штилем високим, «з полум’я свободи». Ну, про Сталіна нема чого й казати...
Ось трійця: хранитель, творець, укріплювач Абсолютної Монархії, хоч би там як вона називалася.
Так наші громадяни розуміють Символ Держави — цілком визначено. Цілком адекватно: так, такою була й такою є наша Держава. І з ЦІЄЮ державою вони себе ідентифікують. А отже, вона й надалі приречена бути — в чомусь головному — такою ж, хоча зовнішні форми, безсумнівно, змінюватимуться.
Звісно, можна говорити, що люди — зомбі, ТБ-бидло, що їм підсунули, те бездумно й жують, підсунеш інше — жуватимуть миленькі й т.д., й т.п. Казати можна все. Але не бачити очевидного значення ТАКОГО вибору — просто безглуздо.
Звісно, гламурний ТБ-цар, як і гламурний ТБ-диктатор, — це банальний кітч, у бездарному прохановсько-мiхалковському виконанні. Ну то й що? Йдеться ж не про рівень естетичної й інтелектуальної зрілості народу. Усі хороші: в англійців на третьому місці такий великий діяч, як «леді Ді», у французів у першій десятці коміки Колюш і Бурвіль, а в списку знайшлися місця для Зідана (вище старої дурепи Жанни д’Арк!) і Платіні, але взагалі немає — Пікассо, Родена, Декарта, Паскаля, Монтеськ’є, Лавуазьє й Рішельє (!). Про американців уже сказано вище: Буш і Преслі вище Ейнштейна й Едісона стоять, а Хемінгуея або Фолкнера я в списку якось не знайшов, на відміну від Майкла Джексона, дружини Клінтона й Жаклін Кеннеді. Тож інтелект і почуття прекрасного в усіх народів на висоті.
Але у народів різна САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ.
Яка Історія — такі й ідеали (й навпаки!) Політична Історія Великої Росії — країни великих числом рабів, невеликих розумом панів і блакитних мундирів, що поєднували перших iз другими. Чого тільки не сказано про нашу «історію міста Глупова», історію «сходження до зяючих висот», «суцільну кримінальну справу»... Лінкольнів і черчиллів ТАКА історія не передбачає — їх і немає. (А ті, хто з величезною натяжкою міг би за них зійти — Олександр II, Вітте, Столипін або Єльцин, — надійно викреслюються Історією й народним історичним ІНСТИНКТОМ.) З яких же мертвих душ тут обирати? «Я їх знаю всіх: це всі шахраї, все місто там таке: шахрай на шахраї сидить і шахраєм поганяє. Одна там тільки є порядна людина: прокурор; та й той, якщо сказати правду, свиня».
Отож, народ як уміє й риється, шукає прокурора... А результат пошуків — перед нами.
Своя колія. Своя ДОЛЯ. Свій історичний геном. До речі, геном не «біологічних росіян», а Росії загалом — адже так голосують і відчувають різні жителі РФ, безвідносно до нації, «суворий Урал і Кавказ», Жириновський і Зюганов, Леонтьєв і Дугін, Кургінян і Шевченко. Міняти свою колію й геном Росія не хоче — вона хоче їх ВІДТВОРЮВАТИ. Як не хоче міняти, а хоче відтворювати СВІЙ геном, хоче їхати у СВОЇЙ колії та ж таки Англія чи США. Кожному — своє. А Німеччині ЗЛАМАЛИ історичний хребет, добилися СПРЯМОВАНОЇ мутації їхнього геному, танками ззовні ВИТЯГЛИ їхній віз з їхньої природно-пруської колії. (До речі, те, що в німецькому списку немає жодного діяча III Рейху, пояснюється просто — в демократичній Німеччині вирішили не ризикувати й для певності не включили їх до списків історичних діячів! Не було їх — і все тут.) Ламати наш хребет, нашу історію, міняти наш геном ззовні дурнів немає — самі розбирайтеся, хлопці!
Авжеж, Англія не народилася демократією, були там і абсолютні монархи, й раби... Але були — й загули. Якось самі — за СВОЄЮ логікою — вони цю справу змінили. А може, в їхній абсолютній монархії й у їхньому рабстві СПОЧАТКУ було щось принципово інше порівняно з НАШОЮ монархією й рабством? Ну, я не історик Англії чи США, судити не беруся... Факт той, що історичні геноми в нас сьогодні — геть зовсім різні. Генотип різний — ну й фенотип, відповідно...
І не в проханових-мiхалкових річ. Це ремісниче училище живопису й ліплення просто відчуває замовлення суспільства й відпрацьовує, як уміє. Такий на-всі-руки-базіка, як Радзинський, зліпив би вам кітч і демагогію й про Сахарова з Єльциним на тому ж рівні, на якому він це робить про Сталіна з Миколою, — ноу проблемс! Та замовлення такого немає — ні від влади, ні від суспільства. Від влади немає замовлення саме тому, що немає його від суспільства, — яка влада сама себе добровільно обкрає? А від суспільства замовлення немає, тому що наше суспільство — відповідно до своєї суті — байдуже чекає вказівок від влади.
І не буде замовлення.
Нам і зі Сталіним—Миколою—Леніним добре. Історична шибениця... Тьху, хай йому! Винен. Виправлюся. Історична вертикаль — наш психологічний хребет. Який Іван Безродний від нього відмовлятиметься? Ніякий. Вийми хребет — що залишиться. Ото ж бо й воно! От ліплять образ Путіна — державника, імперіаліста, націоналіста. Виходить? Ну, як сказати... Але якщо вже народ Миколу хапає — то про що там казати! Зрозуміло, що від Путіна він (народ) просто шаленіє (якби ще й грошенят підкинув від нафтової халяви, а?..)
І народ голосував, голосує й голосуватиме на виборах за тією ж логікою, за якою зараз обрав Миколу й Йосипа — а як же інакше? Інстинкт. Своє-с. Що в голові — те й у бюлетені. Тож не валіть на піар. Валіть на Історію з психологією. Що ж, вигукне який-небудь відчайдушний карбонарій, «безнадійна справа?!»? Ну так, безна... Тобто в якому, власне, сенсі? Нафта стоїть, Вертикаль стоїть, Росія стоїть, споживання зростає, базікати теж не забороняють, ну, за кордон їздити, в «ЕЖе» ось писати... Чого ж вам іще?
А історичний генотип — вибачте-с! Не зміниться. Залиште, як казав Микола Олександрович Романов, «ці безглузді мрії, панове». Або ж — мрійте... Мріяти — не шкідливо-с. Вічно-маниловські мрії теж, до речі, входять до меню. Оплачено — і їжте на здоров’я.
ДО РЕЧІ
Учора голосування на офіційному сайті конкурсу «Ім’я Росії. Історичний вибір-2008» було припинене через технічні причини. Про це повідомлялося на інтернет-сторінці конкурсу, який проводять телеканал «Росія», Інститут російської історії і Фонд «Громадська думка». Припускається, що технічні перепони виникли через баталії у віртуальному просторі, що розгорнули прихильники комуністів і монархістів. Вони скористалися тим, що з одного комп’ютера можна голосувати необмежену кількість разів. Напередодні з’явилися повідомлення про те, що, можливо, голосування зазнало зовнішнього втручання, завдяки цьому вперед вийшов Микола II. До цього впевнено лідирував Йосиф Сталін.
