Голова Верховної Ради Іван Плющ заявив у Петербурзі, де проходить засідання Міжпарламентської асамблеї СНД, що заяви деяких російських політиків з приводу української передвиборної кампанії «можуть бути приводом для тлумачення про втручання у внутрішні справи країни», передає Інтерфакс-Україна. Малися на увазі передусім заяви голови комітету російської Держдуми у міжнародних справах Дмитра Рогозіна та посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна — Плющ зазначив, що якби він мав можливість з ними подискутувати, то «попрохав би їх під час таких гарячих кампаній утримуватися від таких заяв і перед тим, які такі заяви робити, подумати, як така заява відіб’ється на настроях і яким буде резонанс». Рогозін, зокрема, заявляв, що справа українців за кого голосувати, але в разі перемоги націоналістичних сил виникнуть наслідки для українсько-російських відносин.
Що стосується посла Росії Віктора Черномирдіна, то у вчорашньому інтерв’ю «Известиям» він заявив, що «коли кажуть, що Росія намагається впливати, давити, я кажу — ніяких впливів. Не важливо, кого ми любимо, кого ні. Зараз не до любові. Ми підтримуємо тих, хто за поглиблення зв’язків України з Росією». За всієї поваги до російського посла, варто ще нагадати, що за всього свого впливу не він визначає російську політику.
До речі, про те, що час першої любові минув, «Дню» говорили американські дипломати. І це — можливо, один з показників того, що теза про геополітичний футбол на українському полі (про це, зокрема, говорив Джордж Сорос у «Файненшл Таймс») може виявитися помилковою.
Учора ж офіційний представник МЗС Росії Олександр Яковенко заявив, як повідомляє Інтерфакс, що «в Росії сподіваються, що виборча кампанія в Україні і вибори нового складу Верховної Ради пройдуть у відповідності з демократичними стандартами», «існуючі в цій країні проблеми є внутрішніми проблемами самої України і повинні вирішуватися її інститутами влади... без будь-якого тиску ззовні», «ми очікуємо, що такого ж підходу дотримуватимуться й інші країни». Це було сказано у відповідь на запитання про реакцію на резолюцію Конгресу США стосовно українських виборів. Отже, спроба почати гру має місце. До кінця не ясно, яку саме роль у цій грі відведено самій Україні — чи то поля, чи то м’яча (як припустив Президент Кучма). Очевидне лише те, що з тим, як почнеться повноцінна робота нового парламенту (а почнеться вона явно не без труднощів), і з тим, як наближуватимуться президентські вибори- 2004, ця гра у різних її варіантах лише нарощуватиме обертів. З часом, очевидно, проясниться, чого саме очікуватимуть від українського політикуму і в США, і в Росії.
Геополітичний футбол стосовно України як арени для змагання США та Росії — така ситуація була характерною кілька років тому, коли дійсно йшлося про суперництво й невизначеність самої України у виборі напрямку свого подальшого розвитку. Сьогодні вже той же Рогозін заявляє, що насправді він мав на увазі, що з усіма політичними силами в Україні потрібно працювати — і якщо це виходить за межі декларації, то це безумовний позитив для українсько-російських стосунків. Як би при цьому не хотілося зберегти роль «старшого брата». Президент Росії Путін, який навряд чи хоче втрати впливу на Київ, все ж таки проводить досить обережну політику. Спостерігається поступове, дуже повільне, але відновлення рівня відносин між Україною та Європейським Союзом. Зокрема, за місяць очікується черговий візит Генерального секретаря Ради ЄС Хав’єра Солани.
Російсько-американським протистоянням, про яке йдеться у вчорашній статті «Файненшл Таймс», можливо, було б дуже просто пояснити причини зигзагів української політики останніх двох років — але ці причини все ж таки переважно походять від самої України. Так само як це протистояння не пояснює причин замороженого стану відносин між Києвом і Вашингтоном. І тим більше, навряд чи відносини Києва з Москвою та Вашингтоном вимірюються їх ставленням до блоку Ющенка.
Не виключено, що в США все ще прагнуть зіграти у футбол за своїми правилами, так само як у Росії — за своїми. Звідси — й резолюції, й виступи політиків. Але навряд чи більшість українських політичних сил висловиться за продовження тієї стратегічної залежності, яка під іменем стратегічного партнерства довгий час визначала українську політику. Пора грати в інші ігри.