Переговори про врегулювання ситуації в Придністров’ї затяглися. Голову Верховної Ради Придністров’я Григорія Маракуцу багато хто вважає одним з «яструбів», що перешкоджають досягненню врегулювання. Маракуца відкидає цю думку, обвинувачує Молдову в непоступливості і нарікає Україні за те, що Київ слабко цікавиться Придністров’ям на відміну від Росії. На його думку, результати виборів 10 грудня, що вперше пройдуть на альтернативній основі, нічого не змінять у позиції Тирасполя.
— Що, по-вашому, насправді відбувається навколо врегулювання?
— Я упевнений, що немає таких рецептів, за якими можна вирішити раз і назавжди конфлікти такого характеру, як у нас з Молдовою. Може, у когось і є такі плани, але вони не можуть бути перетворені в життя, не врахувавши думки нашого народу, керівництва Придністров’я. Документи тільки тоді будуть мати право на життя, якщо будуть вироблятися спільними зусиллями Придністров’я, Молдови та країн-гарантів України і Росії, ОБСЄ. Що ж стосується перспективи вирішення конфлікту, то я оптиміст, вважаю, що вона є. Я відкидаю всі ті обвинувачення на адресу Придністров’я, що ми проти, що ми блокуємо переговорний процес. Якраз навпаки, ми вважаємо, що Молдова на словах говорить одне, а на ділі нічого не робить для того, щоб питання було вирішене.
— Однак багато хто вважає, що саме ваша діяльність є однією з перешкод досягнення врегулювання...
— Я іноді, може бути, жорстко ставлю певні питання. Але я стою на тім, що переговорний процес — це поступальний рух двох сторін. Кожний при цьому повинен розуміти: для того, щоб домовитися, обом сторонам потрібно в чомусь поступитися. Якщо Молдова з 90-го року відстоює унітарний принцип побудови держави, і ні півкроку, ні чверть кроку від цього вперед не іде — зрозуміло, ніяких домовленостей не буде. Адже ми пішли на великі поступки. Ми пішли від того, що Придністров’я нашим народом було на референдумі проголошено незалежною, суверенною державою поза межами Молдови, нічого з нею спільного не має. І за порадою України, як країни-гаранта, Росії, ОБСЄ, інших країн ми пішли на те, що погодилися створити загальну державу з Молдовою в межах її зовнішніх кордонів.
— Чи може в Придністров’ї після виборів повторитися молдавський варіант парламентської форми правління з різким обмеженням функцій президента, що може призвести до змін у переговорах про врегулювання?
— Жоден з рухів, які нині балотуються на виборах у Придністров’ї, у тому числі й ліві, а тим більше — комуністи, не буде мати якоїсь більшості в нашій Верховній Раді. У сьогоднішній нашій Верховній Раді комуністи мають 3-4 мандати, і в наступному отримають не більше. Це складає менше п’яти відсотків. Не отримають переважного впливу й інші сили, наприклад, «Єдність». Думаю, що після виборів у нашому законодавчому органі збережеться традиційний розклад сил. Всі повинні будуть йти до взаєморозуміння для того, щоб прийняти те чи інше спільне рішення. Але навколо статусу, майбутнього Придністров’я і майбутній склад парламенту піде тим же шляхом, що і попередні. Наша концепція така: мати загальну державу з Молдовою в межах її зовнішніх кордонів, але усередині цих кордонів обов’язково повинні бути тільки два абсолютно рівних за статусом суб’єкти. Цю концепцію зараз усі в нас підтримують.
— Що ви відповіли пану Генеральному Секретарю ОБСЄ на його пропозицію повернутися до переговорного процесу «з чистого листа»?
— Я думаю, що він неправий. Не можна щораз починати з нуля. Десятилітній період переговорного процесу не можна просто відкинути. Ми до чогось вже прийшли. Підписали Меморандум, під яким стоять підписи Леоніда Даниловича Кучми, Бориса Миколайовича Єльцина, головуючого ОБСЄ — що тепер, все взяти і викинути в кошик? Потрібно базуватися на тих документах і розвивати їх далі. Тому я йому так і сказав, що ми не згодні починати з чистого листа. Може комусь хочеться з чистого листа починати, у тому числі і Молдові — відкинути підписаний Меморандум, ряд інших документів, але тоді так ми взагалі будемо сторіччями домовлятися. Так у світі взагалі не робиться.
— Як ви ставитеся до реклами з російською державною символікою на тролейбусах, автобусах, на величезних щитах по всьому Придністров’ю: «Єдність» Придністров’я — єдність з Росією», до референдуму, проведеному цією організацією з питання об’єднання з Росією?
— Мене це турбує в якійсь мірі так само, як і вас. Ми за те, щоб будь-яка партія, будь-який діючий в нас рух у рамках законодавства працювали, розвивалися, шукали своїх однодумців, домагалися цілей. У тому числі і це, але коли вони починають говорити про самостійні референдуми, це і нас шокує. Ми їм говоримо, що «робіть свою справу в рамках законодавства». Але я б сказав й інше, нехай це буде не як докір, а як побажання: деякі сили в Україні і навіть державні, у тому числі і парламент, дуже погано працюють з Придністров’ям, дуже погано захищають тут інтереси українців. Ми багато разів пропонували Верховній Раді: давайте зустрінемося, обговоримо питання співробітництва, і ніяк не можемо домогтися цього. Чому виходить, що ми в Росії, у Держдумі, можемо стільки разів зустрічатися, думці приїжджають до нас, а в Києві...
— Меморандум вам дозволяє такі контакти?
— Дозволяє. До речі, на вибори десятого грудня ми запросили усіх, у тому числі і з Верховної Ради. І я впевнений, що з Росії будуть, а з Верховної Ради ніякої відповіді немає. Але чому б не приїхати, не взяти участь, не побачити? Я закликав створити таку ж комісію по Придністров’ю у Верховній Раді, як у Держдумі Росії. Для того, щоб приїжджали депутати, зустрічалися отут з людьми, вивчали ситуацію. Давайте працювати, співробітничати, зустрічатися! У чомусь ми не праві — поправте, у чомусь ми нове щось знайдемо у вас — хіба вам погано буде, якщо ми переймемо щось, що є в Україні? Але незважаючи ні на що, ми вдячні керівництву України за те, що воно, за непростої ситуації й у вашiй країні, знаходить час, щоб займатися і нашими проблемами. Спасибі й українському народу.
