Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Грузія і Росія пішли на контакт

Чи принесе результати зустріч Путіна та Саакашвілі
14 червня, 2006 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Головна вчорашня подія на «есенгешному» просторі — зустріч президентів Грузії та Росії. На момент підготовки номера про її результати нічого не було відомо, хоча більшість експертів сходилися на думці, що вона апріорі не могла принести прориву в досить напружені відносини двох держав. Але факт самої зустрічі на тлі непростого діалогу між Тбілісі та Москвою — вже сам по собі прорив.

Четверту за рахунком і, можливо, найскладнішу за суттю зустріч Володимира Путіна і Михаїла Саакашвілі було заплановано провести в Санкт-Петербурзі в рамках Петербурзького економічного форуму. Багато спостерігачів покладали надію на те, що ця зустріч хоч частково зніме напруженість у відносинах двох країн. Тональність переговорам задала спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе. Вона висловила думку, що Росія може зіграти позитивну роль у вирішенні заморожених конфліктів на території Грузії в рамках прийнятих на себе зобов'язань.

Москва й Тбілісі протягом останнього часу обмінялися низкою аж ніяк не дипломатичних заяв і дій. Грузія наполягає на більш конструктивному підході Росії у вирішенні проблеми сепаратистських режимів. У Москві вирішили заборонити імпорт грузинських вин і мінеральної води. Тбілісі у свою чергу оголосило про вивчення питання про вихід із СНД (для Росії такий крок став би болісним іміджевим ударом на пострадянському просторі). Таким чином визріла необхідність вирішення складнощів, нагромаджених на президентському рівні.

Тим часом російська преса сприйняла візит грузинського президента, радше, як приїзд «повергнутого врага». Зокрема російська газета «Коммерсант» з упевненістю стверджує, що «Михаїл Саакашвілі, який опинився в ролі улюбленого хлопчика для биття, приїхав по одне: просити пощади». Журналісти вважають, що Кремль постарається якнайсильніше принизити Саакашвілі. Російські експерти вважають, що Тбілісі може піти на поступки в частині співпраці з НАТО, кардинального перегляду ставлення до російських миротворців і територіального питання, що стосується Абхазії та Південної Осетії. Хоча підстав для таких припущень Тбілісі не давав...

Керівник Центру стратегічних досліджень релігії та політики сучасного світу Росії Максим Шевченко розцінює нинішні грузинсько-російські відносини як досить натягнуті. На думку цього експерта, зустріч перших осіб може зняти напруженість і її «результатом може стати деяке узгодження позицій по Південній Осетії й Абхазії». М. Шевченко зазначає, що внаслідок загострення ситуації навколо Ірану «грузини зовсім не впевнені, що США пожертвують відносинами з Росією заради Тбілісі». Тому російський політолог вважає, що Саакашвілі в такій ситуації буде більш схильний домовлятися.

КОМЕНТАР

Олександр РОНДЕЛІ , президент Фонду з дослідження стратегії Грузії та міжнародних відносин, Грузія:

— Я думаю, що не було зовнішнього тиску, щоб Саакашвілі й Путін зустрілися. Було загальне бажання, щоб лідери зустрілися, бо останнім часом відносини між країнами стали мало не ворожими. Такі відносини між сусідами свідчать про невдачу дипломатичних відносин із обох сторін. Між сусідами не повинно бути таких відносин. Я думаю, що всі раді, що, нарешті, така зустріч відбулася вчора.

Будь-яка зустріч лідерів держав завжди приносить хоч мінімальні, але результати. Принаймні президенти поліпшать міжособистісний діалог. Думаю, що цього разу риторики буде менше. Що стосується принципових питань, то я не думаю, що Грузія та Росія відмовляться від принципів і національних інтересів. Великих змін не буде і прориву чекати не варто. Якщо буде хоч маленьке поліпшення, то це вже добре.

Останнім часом економічний натиск із боку Росії перейшов усі кордони. Ставлення Росії до конфліктних територій —Абхазії і Північної Осетії — також залишає бажати кращого з нашої сторони. На які поступки може піти Грузія заради покращання відносин? Я не думаю, що Грузія змінить повністю свою політику. Москва хоче, щоб Грузія відмовилася від вступу в євроатлантичну спільноту. А для Грузії це питання пріоритету і цей курс триватиме.

Чи підтримує народ курс грузинського уряду? Я не скажу, як раніше говорили: 150 або 250 відсотків. Але думаю, що більшість населення підтримує курс на Захід та інтеграцію в євроатлантичну спільноту. Ми бачимо, що Росія нічого цього запропонувати не може. Відкриття Росією ринків для грузинської продукції бажане, але це не змінює суті. Річ у тому, що Грузії треба розвиватися в бік демократії. Без цього Грузія не зможе стати життєздатною державою. А цього можна досягти, тільки інтегруючись в євроатлантичні структури.

Микола СІРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: