У Євросоюзі ще сподіваються, що Київ зможе провести необхідні реформи й здійснити поступ на шляху до Європи. Такі запевнення отримав у Брюсселі прем’єр-міністр України Юрій Єхануров. Представники ЄС, однак, нагадали, що ейфорія від успіху помаранчевої революції вже минула, настав час діяти.
«Майбутнє України — в Європі. Однак країна має досягти конкретних, прагматичних результатів», — сказав глава Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу після зустрічі з Єхануровим. Віце-президент Єврокомісії Сім Каллас нагадав, що «наші партнери мають усвідомити: майбутнє залежить від них самих». Виступаючи на конференції «Україна дивиться в майбутнє: на шляху реформ», Каллас назвав головним викликом для України боротьбу з корупцією. Майбутні вибори до Верховної Ради він вважає «лакмусовим папірцем» на прихильність до демократії в країні. За його словами, Україна мусить також провести політичні реформи й відокремити бізнес від політики.
Під час першого візиту до Брюсселя свіжоспечений український прем’єр пообіцяв, що вже цього року Україна вступить до СОТ, а після цього почне переговори з Євросоюзом про створення зони вільної торгівлі. Статус країни з ринковою економікою Україна, за його словами, може отримати на саміті з Євросоюзом 1 грудня. Прем’єр також сподівається, що візовий режим для українців у ЄС буде полегшено — спочатку для студентів, бізнесменів, вчених і журналістів, а пізніше й для інших громадян. Єхануров не взяв на себе сміливості передбачити, що буде у відносинах Києва й Брюсселя надалі — скажімо, через два роки, коли закінчиться термін дії Угоди про партнерство й співпрацю. Прем’єр не хоче називати термінів вступу України до ЄС — він упевнений лише в одному: ми не хочемо стукати в двері ЄС, мов бідні родичі.
Єхануров у Брюсселі був у вигідному становищі хоча б тому, що європейські партнери не могли поставити йому багато незручних запитань про стан українських реформ — прем’єр-то новий, за дії попереднього уряду не відповідає. Однак у Євросоюзі всі з великим нетерпінням чекають обіцяних лідерами помаранчевої революції змін на краще, хоч і розуміють, що реформи будуть болючішими, ніж хотілося б. «Так, дехто буде розчарований перебігом перетворень в Україні. Тому що образ помаранчевої революції був настільки прекрасним. Але ми також знаємо, що сили, які стоять за революцією, часто не в змозі ефективно працювати й надалі. Тому період політичної нестабільності можна вважати кроком до нормалізації. Це мій погляд, але, звісно, багато людей, які України не знають і спочатку бачили лише прапори помаранчевої революції, а тепер політичну плутанину, — ці люди розчаровані. Але я налаштований більш позитивно», — сказав «Дню» старший дослідник Центру європейських політичних досліджень Майкл ЕМЕРСОН . З ним солідарний і дослідник Європейського інституту міжнародних відносин Джеффрі МОРСЬКІ : «Через те, що революція в Україні була настільки чудовою й настільки несподіваною, вона дала також великі надії. Ющенко та його уряд опинилися перед обличчям практично нездійсненного завдання — в короткий термін здійснити те, про що мріяли люди. Те саме було й у Грузії... Нині в Україні — критичний момент. Мій дідусь, діаспорний українець, каже, що ніколи у своєму житті він не чекав, що такий час в Україні настане. Але водночас радість змішана зі смутком — зміни на краще будуть пов’язані з великими труднощами», — сказав Морські в бесіді з «Днем».
Як і раніше, вірять в українські реформи і в Європарламенті. Його віце-президент, поляк Яцек Заріуш-Вольський із захопленням каже про помаранчеву революцію, але нагадує: «Час красномовних декларацій минув. Настав час важкої праці». Виступаючи на конференції в Брюсселі, євродепутат дав три поради Україні: по-перше, пам’ятати, що країна проводить усі реформи для себе, а не для Євросоюзу; по-друге, європейська інтеграція — це стимул для модернізації України, а членство в ЄС — це трофей на шляху перетворень; по-третє, український шлях до вступу в ЄС буде тривалим, це завдання для цілого покоління.
Отже, Україні в черговий раз нагадали, що треба добре працювати. Членство в елітному клубі ЄС ніхто не обіцяє, але якщо реформи будуть успішними, тоді над кандидатурою Києва можуть подумати. Яким буде фінал — невідомо нікому. Фактом залишається те, що якщо Україну прийняти до Євросоюзу, вона зможе мати там дуже великий вплив: будучи п’ятою в Європі за кількістю населення (після Німеччини, Франції, Британії та Італії, не кажучи вже про кандидата в ЄС Туреччини), Україна повинна буде мати рівну кількість голосів iз перерахованими країнами при прийнятті важливих рішень в Раді міністрів Євросоюзу. Чи потрібно це Брюсселю? Нині про це й мови бути не може, якщо подивитися на стан української економіки та проведення реформ у країні. Якщо ж Україна отримає статус кандидата в ЄС, союзу доведеться витратити чималі кошти на розвиток українських регіонів — аби підтягнути їх до середнього рівня європейських, а при гіпотетичному вступі Києва до Євросоюзу Брюсселю треба буде розщедритися на дотації фермерам України.
Колишній держсекретар України з питань євроінтеграції, віце-президент Індустріальної групи Олександр Чалий вважає, що Києву взагалі не треба ставити питання про вступ до ЄС. На його думку, відразу після помаранчевої революції українська дипломатія мала подати заявку на членство в ЄС, а зараз шанс втрачено: «Європейці переконали наших євроінтеграторів, що треба зачекати, виконати План дій, а вже потім подавати заявку. Але ми тепер бачимо, що реальні шанси України та її підтримка падають... Не треба педалювати членство, треба зняти його з порядку денного, взяти швейцарську або норвезьку форму секторального підходу. У тих галузях, де нам вигідно співпрацювати та інтегруватися, ми повинні йти вперед, у тих галузях, де ЄС хоче більш швидкої нашої інтеграції, але це не відповідає національним інтересам провести більш зважену, збалансовану євроінтеграційну політику».
Українське керівництво поки робить ставку на інтеграцію до Євросоюзу. Однак для досягнення кінцевої мети — вступу до ЄС — потрібні терпіння й виконання взятих зобов’язань. Поки Україна не змогла продемонструвати прихильність до цього.
