Чи існує загроза відновлення двополюсного світу у зв’язку з тим, що Росія претендує на роль енергетичної супердержави? Якими можуть бути наслідки для України можливого відновлення протистояння між США і Росією чи Заходом і Росією? Про це «Дню» розповідає завідувач відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки Національної академії наук України Євген КАМІНСЬКИЙ.
— Це питання потрібно розглядати в контексті загального розвитку подій у світі. Говорити про це винятково в російському контексті — означає погодитися з тим, що Росія вже сьогодні є другою глобальною державою. Для цього немає достатніх підстав окрім оборонної сфери. Навіть, якщо брати до уваги енергетичний формат, то за всієї важливості Росії не можна говорити, що світ винятково залежить від неї у сенсі енергетичного забезпечення. Коли ми говоримо про можливість відновлення двополюсного світу, то мусимо зважати на те, що все залежить від того, як буде розвиватися внутрішня ситуація в США і якою буде політика цієї країни після того як демократи розпочнуть законотворчу діяльність. З іншого боку, адміністрація Путіна не зацікавлена сьогодні в серйозному протистоянні зі США. Головні союзники США — держави-члени ЄС — на 30— 40 відсотків залежать від постачання природного російського газу. Як тільки буде знижено енергетичну залежність ЄС від Росії, тоді Брюссель може стати реальним союзником США, будучи внутрішньо зацікавленим у тому, щоб Москва була демократичною. Як би там не було, Росія залишається європейською державою, і коли говорять, що нинішній режим Білорусі є єдиним диктаторським режимом в сьогоднішній Європі, то, на мій погляд, трохи кривлять душею і назовні видають те, про що в середині думають інакше, бачачи певні перекоси з демократією в Російській Федерації.
— А що можна сказати про долю України в контексті такої ситуації? Який вибір залишається перед нею?
— У даному випадку Україні доведеться уже ближчим часом обирати конкретний зовнішньополітичний курс. Уже не буде ніяких підстав, як це було у минулому, щоб далі здійснювати дво- чи багатополюсну політику. Зовнішні вимоги до України, може навіть і не продекларовані чи не формалізовані, змусять Україну визначитися, де ми знаходимося. Нам дедалі важче буде найближчим часом грати на кількох фронтах. Звісно, доведеться це робити, але системно змінювати свій підхід. Що має робити Україна, щоб не втратити національних інтересів у цьому можливому поєдинку між Заходом і Росією. На мій погляд, це можливо в одному випадку. Якщо ми реально доведемо, що не просто говоримо про європейський вибір чи євроатлантичний вибір, а застосовуємо цей вибір на практиці. Що ми всередині своєї держави на перше місце ставимо не членство в НАТО чи ЄС, а дотримання критеріїв, за якими живуть держави-члени НАТО і ЄС. Для нас головне не стільки членство в цій чи іншій європейській і євроатлантичній структурі, а скільки вихід на той же рівень життя і демократії, який існує в країнах ЄС. У Росії не може бути ніяких претензій до нас, якщо ми будемо так ставити питання. У такому випадку, ми водночас будемо наближатися до вимог і НАТО і ЄС, і зможемо тим самим поступово забезпечувати гарантоване членство.
Що стосується НАТО, я вважаю, що Україні сьогодні треба визначитися для себе: де ми краще гарантуємо собі зовнішню безпеку. Бути членом НАТО — значить мати абсолютно гарантовану безпеку. Будь-який інший вибір означає сумніви в тому, чи буде нам гарантовано зовнішню безпеку. Тому, маючи на увазі первинність національнодержавних і суспільних інтересів, правлячій еліті не слід піддаватися впливам суспільства, особливо регіональним, які часом формуються під впливом конкретних політичних сил. Треба зуміти і вміти виходити на загальнонаціональний інтерес.
— Чи є розуміння в української влади того, що відбувається у світі і що потрібно робити, зважаючи на названі вами тенденції?
— Судячи з мого власного досвіду, сьогодні інтерес нашої виконавчої влади до зовнішньополітичних питань і до думки науковців, провідних фахівців нашої держави з цих питань дуже далекий від реалізації. Ми не відчуваємо того, що навіть було при Кучмі, коли нам давали замовлення, коли ми писали програми. Це стало відчуватися лише після оновлення керівництва Ради національної безпеки і оборони. І це вселяє мені оптимізм.
