Євразійська економічна спільнота виникла в жовтні минулого року на базі митного союзу Росії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Таджикистану. Декларована мета створення співтовариства — спільні митні тарифи, спільна валютна політика, спільна політика оподаткування, зайнятості, що, за свідченням багатьох українських експертів, безумовно, працюватиме перш за все на користь «старшого брата» — Росії. Дійсно, важко собі уявити справді рівноправні вiдносини між Росією та Таджикистаном. Фактично великої користі від утворення нової організації ще не отримала жодна з держав-учасниць. Проте є один, і дуже суттєвий момент, який кардинально відрізняє Євразійську спільноту від так і не народженого в якості повноцінної організації ГУУАМ. «Євразійці» спираються, поміж іншого, на Договір про колективну безпеку в СНД (Ташкентський договір, з якого згодом вийшли Узбекистан та Азербайджан). Таким чином, Євразійська спільнота автоматично стає чинником великої політики і потенційно важливим гравцем у стратегічних іграх — особливо, коли йдеться про нафту.
У свою чергу, спроби інституційного оформлення ГУУАМ з початку року переносяться вже втретє — цього разу з посиланням на графік візитів президента Азербайджану. ГУУАМ у своєму нинішньому вигляді має щонайменше три слабкі ланки з п’яти — послаблену політичною кризою Україну, комуністичну Молдову та Узбекистан, який потребує тісної співпраці з Росією з огляду на близькість до Афганістану, загальну регіональну нестабільність в результаті діяльності екстремістських угруповань (питання — ким і чим вона була спровокована) і необхідність боротьби з наркобізнесом.
Цілі, які ставив перед собою ГУУАМ, мало відрізнялися від загальних імперативів розвитку СНД — вільна торгівля, вільне пересування людей, товарів, капіталів, розвиток туризму. Проте головний акцент робився на створення та задіяння нових потужностей з експорту енергоносіїв не через російську територію, і, відповідно, використання створеного таким чином транспортного коридору для руху інших товарів. Практика поки що свідчить, що iз втіленням декларацій у життя в Москві справляються краще. І російське керівництво, уважно вивчивши ситуацію, знову грає на випередження — а в разі, коли ця гра виправдається, про ГУУАМ можна буде забувати в принципі.
«Нафтовий акцент» розмови російського та казахстанського президентів справді є новиною. Яка свідчить, що Москва підійшла до справи серйозно, і Київ має усі шанси остаточно програти позиційні бої за казахську нафту. Яка зараз спрямовується на експорт переважно через російський порт Новоросійськ.
Пошук Києвом адекватних відповідей може затягнутися до того, що ці відповіді вже нікому не будуть потрібними. Можливо, саме тому днями заступник міністра закордонних справ Юрій Сергеєв заявив, як передає Інтерфакс, що Україна готова до співпраці з Євразійським співтовариством. Потрібно лише визначити формат. Ігнорувати це дійсно неможливо. Інша справа — використати з вигодою і захистити власні інтереси — в здатності до чого останнім часом знову з’являються сумніви. І їх у неофіційних розмовах відверто висловлюють західні дипломати.
