Військове партнерство між Києвом та Варшавою набуває особливого значення. Не лише тому, що Польща як член Євросоюзу та НАТО намагається «просувати» до вирішення важливі для України питання на європейському та євроатлантичному просторі. Досить важливим для України є також польський досвід у її вступі до Альянсу та в реформуванні збройних сил. Під час нещодавнього візиту до Києва віце-міністр міністерства національної оборони з суспільних питань Республіки Польща Мачей ГУРСЬКИЙ відповів на кілька запитань.
— Для України, яка має намір інтегруватися до європейських та євроатлантичних структур безпеки, дуже важливим є питання інформаційної політики. Польща перед вступом до НАТО, напевно, також була змушена вирішувати чимало проблем, пов’язаних з інформаційною політикою. Чи можна розповісти докладніше про інформаційну стратегію, вироблену в збройних силах Польщі?
— Про здійснення інформаційної політики, як такої взагалі, можна розповідати довго, й це дійсно вкрай важлива справа. Але хочу згадати такий момент — думаю, він яскраво свідчить про розуміння підходів щодо надання інформації. На початку 90-х років минулого століття для Польщі, яка тоді інтегрувалася до НАТО, дуже важливим було питання пояснити європейцям, що ж таке наша держава, її культура, традиції. Ми вирішили в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі провести, як ми їх назвали, «дні Польщі». Потрібно сказати, це був дуже цікавий захід. Ми презентували живопис, музику — все, що стосується нашої культури, й це було дуже яскравим та, так би мовити, колоритним. Люди побачили наші військові однострої колишніх часів і навіть попробували польське пиво. Знаєте, польське пиво в Брюсселі, в Бельгії — це щось справді незвичне, екзотичне. Думаю, один такий захід дає ефект набагато більший, аніж масштабна акція в мас-медіа.
— А якщо говорити стосовно інформаційної політики в самій державі?
— У Польщі, як і в Угорщині та Чехії, що готувалися вступити до НАТО, постало питання формування суспільної думки. Тут важливо зауважити на такий момент. Коли суспільна сформована думка, навіть політичні сили, що раніше складали опозицію, починають змінювати своє ставлення. Тобто якщо політик знає, що з якогось приводу суспільство каже «так», то й він згодом таким чи іншим чином буде давати зрозуміти, що підтримує загальну позицію. Головні питання, на які слід було звернути увагу під час інформаційної кампанії — це дати розуміння пересічним громадянам, що таке НАТО, які завдання стоять перед Альянсом та як він їх виконує, й найголовніше — що дасть вступ до Альянсу цьому самому пересічному громадянину. Є велика різниця, для кого призначена інформація. Одна справа — надавати матеріали інтелектуальній еліті, певним колам, які складаються з високоосвічених та обізнаних людей, та решті громадян. Тут головним є те, аби споживач цієї інформації повністю розумів, про що йдеться. Журналісти часто ловляться на «пастки» політиків й починають вживати слова, сенсу яких вони (до речі, як часто й самі політики) не розуміють. А стосовно процесів інтеграції в європейські та євроатлантичні структури таких термінів вкрай багато. Між тим потрібно вживати слова, які зрозумілі не в якихось європейських країнах, а насамперед вашим співгромадянам. Наприклад, не варто вживати розповсюджений в офіційних документах термін «імплементація». Хіба не можна замінити його якимись відповідниками з польської або, у вашому випадку, української мови? Журналіст, як і політик, повинен бути впевненим, що його зрозуміє кожний. А якщо сам журналіст не розуміє, що пише, то чи багато пересічних споживачів інформації зрозуміють, про що йдеться?
— Починаючи з 1989 року, відбулося значне скорочення польської армії, фактично на дві третини. Яким чином вирішувалися питання соціального забезпечення військовослужбовців, які звільнялися в запас?
— Справді, реформування наших збройних сил потребувало чимало зусиль та часу, потребувало вирішення багатьох складних питань, і одного з головних — соціального захисту військовослужбовців, які звільняються з війська. Фактично процес реформування закінчився не так давно — про закінчення цього процесу міністерство національної оборони Республіки Польща доповіло 3 січня минулого року. За весь час реформування відбувалося й скорочення особового складу — належало звільнити 350 тисяч солдатів та офіцерів. Але польське оборонне відомство спромоглося вирішити цю проблему. Ми відразу ставили за мету зробити цей процес якомога безболіснішим. Зрештою, попри всі проблеми, військовослужбовці не залишилися соціально незахищеними. Були звільнені лише солдати та офіцери, які мали вислугу не менше 15 років — після такого терміну служби військовослужбовець має право отримувати 40% пенсії. Було запроваджено спеціальну програму, яка отримала назву «Програма реконверсії». Я раніше зауважував з приводу вживання незрозумілих термінів, але зараз надаю офіційну назву програми, як її назвало міністерство національної оборони. Сенс цієї програми полягав у тому, щоб усі військовослужбовці, які звільняються, пройшли перенавчання за державні кошти й мали цивільні спеціальності, за якими б могли працювати у цивільному житті. Крім того, військовослужбовці виявилися дуже бажаними кадрами для інших силових структур — таких, як поліція або прикордонна служба. Це цілком зрозуміло, адже військові — це здорові, дисципліновані люди з відповідною підготовкою. Завдяки організації переходу бажаючих військовослужбовців до інших структур також вдалося влаштувати чималу частину тих, хто підлягав звільненню. Усі ці заходи разом й дозволили вирішити соціальні проблеми, пов’язані із скороченням війська.
— Що потрібно було зробити уряду Польщі в плані соціального забезпечення військовослужбовців під час підготовки вступу до НАТО?
— Не варто думати, що в Північноатлантичному альянсі хтось висуває певні умови до соціального забезпечення військовослужбовців країні, яка має намір вступити до НАТО. Таке забезпечення — особиста справа кожного, хоча, зрозуміло, в цій справі варто вивчати досвід інших країн, хоча б для того, аби не повторювати помилки інших. Але співпраця в соціальній сфері між країнами НАТО — звичайна справа, яка до того ж постійно поширюється. Що стосується Польщі, наведу такий приклад. В організації відпочинку для військових та членів їхніх сімей ми почали тісно співпрацювати з Португалією. Тож щороку до нас на курорти приїжджають португальські військові, а наші — на місця відпочинку в Португалію. Причому чимала частка витрат на такий відпочинок здійснюється по фінансовій лінії оборонних відомств обох країн, і з фінансового боку це не б’є по кишені військових. Це лише невеликий приклад, але він свідчить, що співпраця між військовими відомствами країн НАТО — рiч корисна для всіх, навіть у соціальній сфері.
