Цього року Україна відзначатиме 20-ту річницю Незалежності. Це повинно стати нагодою не лише для того, щоб пригадати минуле, а й для того, щоб поміркувати про майбутній шлях, яким хоче йти Україна. Куди ж Україна прямує?
ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ
Політичні еліти в Україні неодноразово заявляли про своє бажання рухатися на Захід, називаючи євроінтеграцію своїм стратегічним пріоритетом. З європейського погляду Україна також має європейську перспективу. Ми пов’язані історично і культурно. Більше того, ЄС — важливий економічний партнер України. Адже після розширення в травні 2004 р., ЄС став найбільшим торговим партнером України.
Україна — один із ключових партнерів ЄС серед його східних сусідів, оскільки вона впливає на безпеку, стабільність і добробут цілого регіону. Між ЄС та Україною існує багато сфер для співпраці: торгово-економічна, енергетична, а також співпраця стосовно транскордонних транспортних режимів. Демократична, незалежна, правова держава Україна — найвищий пріоритет.
Тому в нас склалися тісні стосунки, як економічні, так і політичні. Різноманітні ініціативи ЄС — «Східне партнерство», Парламентська асамблея Євронест і «Чорноморська синергія» — спрямовані на посилення і поглиблення співпраці між ЄС та Україною і на розвиток співпраці в межах цього регіону. Наприклад, з 2011 по 2013 роки Україна скористається сумою в 470,05 млн євро, наданою за програмою політики європейського добросусідства.
Європарламент від самого початку підтримував приєднання України до СОТ. Зараз ми ведемо перемовини про Угоду про асоціацію і Угоду про вільну торгівлю — обговорення останньої має закінчитися до кінця цього року. У цьому контексті 2011 рік може стати критично важливим для майбутніх відносин між ЄС та Україною.
ПРОБЛЕМИ В УКРАЇНІ
Але, незважаючи на ці тісні стосунки, в України залишається ще багато проблем, пов’язаних із верховенством права, станом демократії та корупцією, які впливають на здатність країни і далі зближуватися з ЄС. Я маю на увазі різноманітні випадки вибіркового правосуддя.
Більше того, минулорічні місцеві вибори не були ні вільними, ні справедливими. І постійні репресії щодо опозиції — за останні місяці я не побачив жодних змін! Згідно з дослідженням, проведеним Інститутом Горшеніна, «понад третина українців (39,6%) назвали арешти і допити представників опозиції політичними репресіями». І це загальна думка, а не лише погляди прихильників опозиції — так вважають навіть прибічники Президента Януковича!
Уряд і ті, хто його підтримує, мусять знати, що дифамація і безпідставні чутки не можуть бути довговічними інструментами в політиці, а надто в політиці міжнародній.
ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ ЄВРОПЕЙСЬКИМИ ПЕРСПЕКТИВАМИ ТА ВНУТРІШНІМИ СПРАВАМИ
Такі речі несумісні зі стратегічною метою ані членства в ЄС, ані Угоди про асоціацію. Часто складається враження, що українське керівництво цікавлять лише дві речі: багатство і влада. Але ЄС — це більше, ніж просто економічний союз. Він уособлює і такі загальні цінності, як демократія, верховенство права, права людини і вільні засоби масової інформації. Українська влада має відчути цей взаємозв’язок. Чесна конкуренція між урядом і опозицією, а також вільні мас-медіа — ось необхідні передумови європейської демократії.
Сьогодні українські стандарти не відповідають цим європейським принципам. Стабільності без справедливої демократії під верховенством права просто не досить. Тож ми всі погоджуємося, що реформи в цих сферах будуть критично важливими для зміцнення нашого партнерства з Україною — наприклад, щодо лібералізації візового режиму. Також наша фінансова допомога (макрофінансова допомога в розмірі 500 млн євро, надана ЄС Україні в 2010 році), а також Угода про вільну торгівлю і зміцнення співпраці «повинні бути тісно пов’язані з продовженням реформ, відповідністю цих реформ стандартам ЄС, а також з дотриманням верховенства права» (з резолюції Європейської народної партії від 23.11.2010).
У цьому сенсі Угода про асоціацію теж є чимось набагато більшим, ніж просто технічна угода. Вона переплетена зі станом демократії і верховенства права в Україні, відтак залежить від прогресу України в цих напрямках, тобто Україні слід припинити тиск на опозицію, громадянське суспільство і ЗМІ. Лідер опозиції та її партнери повинні мати змогу безперешкодно пересуватися і вільно діяти.
ЩО СЛІД РОБИТИ УКРАЇНІ
Україна повинна прослідкувати, щоб європейська перспектива була частиною не лише її зовнішньої, а й внутрішньої політики. Наявність вищеназваних негативних процесів, а також загалом стан демократії, верховенства права і свободи слова теж матиме вплив на Угоду з асоціації. Що ж стосується DCFTA (поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі), проекту дуже позитивного і важливого, то ми бачимо в цьому зв’язку взаємозалежність із демократією і верховенством права в регіоні.
Тому Україна повинна забезпечити принцип соціальної ринкової економіки, верховенство права, права людини і політичну стабільність. Хочеться наголосити на тому, що система стримувань і противаг в уряді має бути прозорою і справедливою, а роль опозиції мусить зустрічати повагу, а не репресії. Найважливішим є те, щоб наступні парламентські вибори були вільними і чесними. Співпраця з Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанською комісією) необхідна для того, аби забезпечити повну відповідність пакету законодавчих реформ, які саме провадяться, європейським стандартам і цінностям.
Усі важливі політичні «акціонери», включно з урядом та опозицією, мають взяти участь у цьому процесі.
Потрібно зміцнити надійність демократизаційних потуг України та верховенство права і встановити дієву систему стримувань та противаг у відповідності до європейських стандартів. З корупцією слід боротися на всіх рівнях і при цьому дотримуватися принципу політичної безсторонності. Слід також розв’язати внутрішні конфлікти України. Українська влада повинна визнати потребу в політичній та економічній свободі і стабілізації через верховенство права, встановлення соціальної ринкової економіки та війну з корупцією, що дозволить покращити бізнесовий і інвестиційний клімат. ЄС із тривогою спостерігав за однобокими конституційними змінами минулого року, які прийшли на зміну конституційному компромісу після Помаранчевої революції.
У цих питаннях ЄС не піде на жодні компроміси. Моя партія, Європейська народна партія, тісно співпрацює з Юлією Тимошенко, тому що ми належимо до тієї ж політичної «родини». Інколи на нашу адресу лунають звинувачення в тому, що ми буцімто не дотримуємося політичного нейтралітету. Це не так. З одного боку, є співпраця між партіями, але з другого, є й співпраця між державами. Навіть якщо наш політичний союзник в Україні зараз і перебуває в опозиції, ЄС працюватиме з урядом, якщо той виявиться надійним партнером. Я підтримую і підтримував європейську перспективу України за будь-якого уряду, але лише якщо виконуються принципи і умови.
ЩО МАЄ ЗРОБИТИ ЄС
Тепер, разом з Лісабонською угодою і її новими інструментами в міжнародній політиці (такими, як верховний представник — віце-президент (Кетрін Ештон. — Ред.) та її дипломатична служба External Actions Service), у ЄС з’явилася можливість провадити більш послідовну і зв’язну зовнішню політику. Тож тепер не лише Україні, а й ЄС потрібно ловити можливості зміцнювати двосторонні стосунки.
Наша політика добросусідства не проводитиметься так, як раніше. Натомість планується використання цілої низки наявних інструментів, і не лише двосторонніх, а й із залученням цілого регіону. Це означає, що нам потрібен багатосторонній підхід для цілого регіону, який допоможе зблизити країни-сусідки і таким чином сприятиме зміцненню стабільності.
У цьому сенсі гарним підходом може служити програма «Східного партнерства» ЄС, яка об’єднує Азербайджан, Вірменію, Грузію, Молдову і Україну. Нам навіть слід подумати і проте, щоб поширити програму «Еразмус» (освітня програма ЄС. — Ред.) на країни «Східного партнерства». Вступ України до СОТ може стати позитивним чинником, який прискорить запровадження європейських стандартів. Ефективніша багатостороння політична і економічна співпраця між країнами «Східного партнерства» — умова політичної стабільності та економічного прогресу.
Нещодавно на церемонії відкриття другої черги Дарницького мосту в Києві прем’єр-міністр України Микола Азаров заклався з колишнім президентом Польщі Александром Квасьнєвським, що Україна стане членом Європейського Союзу до 2022 року. Особисто я вважаю так: беручи до уваги, що в Україні все ще є багато проблем стосовно дотримання принципів і цінностей ЄС, нам краще було б звертати увагу на теперішній стан стосунків між Україною і ЄС і на наступні практичні кроки, а не визначати якісь абстрактні дати.
Вся європейська інтеграція базується на принципі, сформульованому одним із «батьків-засновників» ЄС Робертом Шуманом: «Європа не стане одним цілим за раз або за якимось одним планом. Вона будуватиметься шляхом конкретних досягнень, які спочатку створять єдність де-факто». Те ж саме можна сказати і про відносини між Україною та ЄС. Нам слід міркувати не про якісь дати і довгострокові цілі, а про конкретні кроки і досягнення, які створюють солідарність і впевненість, а отже стають сходинками на шляху до мети. Це процес, який не вкласти в один день. Тим часом, нам слід запроваджувати посилену співпрацю з Україною і конкретні переваги для громадян. Інакше люди відчують розчарування.
Нам треба дати Україні європейську перспективу, але це не може зводитися лише до щоденного обговорення якогось остаточного вступу до ЄС у віддаленому майбутньому.
Набагато корисніше дати Україні перспективу на сьогодні, з безпосереднім ефектом зараз — заради її громадян. Ці заходи і кроки — лібералізація візового режиму, зона вільної торгівлі, а можливо, навіть і перспектива «норвезького статусу» в Європейській економічній зоні (ЄЕЗ). Від такої ЄЕЗ, яка включає 60—70% спільного законодавства (acquis communitaire), в тому числі стосовно внутрішнього ринку і Шенгену, рукою подати до членства, оскільки обидві сторони вже готові і мають таке бажання. Ми бачимо це на прикладі Австрії, Фінляндії і Швеції — а незабаром, можливо, й Ісландії. Конрад Аденауер сказав про це у своїй кельнській промові 1946 року: «Паралельні, пов’язані економічні інтереси — це найрозумніша і найкраща довгострокова основа для хороших політичних стосунків між народами». Такий підхід є дружнім до всіх і може в той же час привести до європейської перспективи і стабільності в країні. Темпи і ступінь наближення України до ЄС у першу чергу залежать від запровадження і дотримання європейських принципів і цінностей. Наші критерії — не механізм для того, щоб тримати Україну подалі від ЄС. Це механізм, який гарантує функціонування Європейського Союзу, заснованого на певних цінностях.
