Iз глобальними геополітичними змінами у світі та Європі значення Європейського Союзу значно зростає. Одним із головних засобів цього зростання стає новий вектор європейської інтеграції — спільна європейська політика безпеки та оборони. Намагаючись адекватно реагувати на сучасні виклики i загрози, Євросоюз почав розробку концепції загальноєвропейської системи безпеки та власних сил швидкого реагування. У цьому напрямку одним із основних завдань стає діяльність із попередження та врегулювання криз поблизу кордонів ЄС.
Стає очевидною важливість і необхідність активної участі України в новій системі європейської та євроатлантичної безпеки. Для нашої держави розвиток структур безпеки ЄС — це можливість паралельно зі зміцненням особливого партнерства з НАТО розвивати відносини у сфері безпеки та оборони з ЄС, вступ до якого є стратегічною метою України. Зосередження інтересів ЄС не лише в політиці та економіці, але й у сфері безпеки, збільшує шанси нашої країни на досягнення стратегічного завдання — членства в ЄС.
Україною вже робляться перші кроки в напрямку майбутньої участі у європейських силах безпеки. Можливими напрямами співпраці між Україною та ЄС є надання послуг щодо переміщення військ або перевезення військових вантажів із застосуванням авіатранспортних можливостей України; можливість залучення українських військових підрозділів до проведення операцій із врегулювання криз під егідою ЄС; розвиток співробітництва між підприємствами військово-промислового комплексу, відповідними компаніями України та держав ЄС у сфері здійснення спільних проектів із досліджень і розробки нових типів озброєння та військової техніки, а також модернізації вже існуючих видів; співробітництво в рамках спільних космічних програм і розвідки.
Особливо перспективною з огляду на стратегію розвитку співробітництва України та ЄС у галузі безпеки є миротворча діяльність. Цьому сприяють великий досвід і високий авторитет українських миротворців, здобутий під час урегулювання багатьох конфліктів у рамках ООН та ОБСЄ, а також тісні стратегічні відносини з Північноатлантичним альянсом й антитерористичною коаліцією під проводом США.
Діяльність військових миротворчих контингентів ЄС розпочинається саме з тих регіонів, у яких неоціненний багаторічний досвід роботи мають українські миротворці. Участь України в миротворчих і стабілізаційних операціях сприяла як суттєвому наближенню стандартів українських сил до рівня НАТО, так і швидкій адаптації можливих українських підрозділів до норм і стандартів сил швидкого реагування ЄС. Окрім того, потрібно зважати на проблеми ЄС у формуванні власних сил безпеки. Зокрема, це не повна готовність європейських держав організувати необхідну кількість військовослужбовців та техніки, а також забезпечити операції відповідним до норм ЄС фінансуванням. Європейському Союзу важко буде обійтись без залучення України й до такої необхідної справи у процесі здійснення миротворчої діяльності, як стратегічні авіаційні перевезення.
Євросоюз сьогодні покладає великі сподівання на регіональні структури безпеки навколо кордонів ЄС, особливо східних. Саме тому, невід’ємною складовою європейських і євроатлантичних інтеграційних прагнень України є регіональне співробітництво, яке, перш за все, включатиме активну безпекову й оборонну співпрацю з членами та кандидатами на членство ЄС і НАТО. Цілком реальними є перспективи спільного з Євросоюзом урегулювання конфліктів і на пострадянському просторі, зокрема у Придністров’ї.
Безумовно, швидкість зближення України з ЄС залежить перш за все від зміцнення демократичних основ українського суспільства, розвитку ринкової економіки. Незважаючи на наявність низки проблем у цих сферах, навіть за теперішніх умов потенціал поглиблення співробітництва України з ЄС у сфері безпеки не варто недооцінювати. Саме співробітництво в галузі безпеки та оборони може надати потужний поштовх Україні в напрямку її інтеграції до ЄС, адже спільна політика безпеки й оборони ЄС є тією сферою європейської інтеграції, в якій важливість та необхідність участі України є незаперечною.
По-перше, серед інших країн, що бажають приєднатися до ЄС, Україна у сфері безпеки може стати не лише споживачем, але й реальним вкладником — у галузі стратегічних транспортних перевезень, використання космосу, розвідки, миротворчої участі, правоохоронної діяльності, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.
По-друге, в напрямі євроінтеграції Україна може рухатися як через безпосереднє співробітництво з ЄС, так і використовуючи існуючі можливості стратегічного співробітництва з НАТО. Статус України як держави, що має особливі відносини з НАТО, відкриває реальні перспективи для наближення до стартової позиції, з якої вона могла б розглядатися як потенційний член Європейського Союзу.
Підсумовуючи подані вище міркування, варто відзначити, що сьогодні відбувається складний процес формування у суспільній свідомості ставлення до ключових для нашої держави процесів: розширення ЄС та матеріалізації Спільної європейської політики безпеки та оборони. Певні протиріччя, невизначеність позицій населення України щодо процесів, якi відбуваються на Європейському континенті, обумовлені як складністю внутрішніх трансформацій у середині ЄС (зокрема у військовій галузі), так і браком інформації. При здійсненні відповідної роз’яснювальної й інформаційної політики в Україні зазначені результати можуть бути значно покращенні. А отож, буде подолана низка перешкод (у вигляді сьогоднішнього досить негативного ставлення населення до військового співробітництва України з впливовими європейськими інституціями) на шляху європейського прориву нашої держави, її інтеграції до загальноєвропейської системи безпеки.
