Україна зможе стати асоційованим членом Євросоюзу не раніше, ніж за шість років, констатувалося нещодавно в Києві в процесі підготовки послання Президента до парламенту. Про це, і про можливості більш поступового та конкретного залучення України до загальноєвропейських процесів йтиметься під час візиту до Києва Верховного уповноваженого ЄС у питаннях зовнішньої та безпекової політики Хав’єра Солани, що розпочинається сьогодні.
Аксіомою стало те, що численні внутрішні проблеми України не сприяють пришвидшенню виконання проголошеного її керівництвом курсу на європейську інтеграцію. Так само справедливо й те, що сьогоднішній ЄС з його структурами, розрахованими ще на союз із шести членів, виглядає повністю не готовим до масштабного розширення. Дискусії ж про шляхи реформ інституцій Євросоюзу поки що не принесли жодних результатів.
Днями Європейська комісія, керівний орган Європейського Союзу, виступила з критикою в бік національних парламентів 15-ти країн-членів ЄС, через те що ті не впроваджують у життя директив, прийнятих на попередніх самітах. Йдеться зокрема про рішення Лісабонського саміту, який відбувся рік тому, та нещодавнього Стокгольмського. В оглядовому документі, який оприлюднила Єврокомісія, мовиться, що країни-члени ЄС виявилися неспроможними узгодити питань із лібералізації в поштовій сфері, зі створення єдиної європейської системи патентування, а також подальшого реформування в енергетичному та транспортному секторах. Основна ж проблема полягає в тому, що парламенти 15-ти країн ЄС досі не спромоглися прийняти законів, які давно були схвалені на міждержавному рівні — тобто фактично пробуксовує законодавча уніфікація. Багато хто з чільних західно-європейських політиків схильний вбачати у подальшому поглибленні інтеграції суцільні втрати: поступки у згаданих питаннях для таких «єврогігантів» як Німеччина чи Франція співвідносні для багатьох зі зрадою державних інтересів. Виглядає на те, що найгірші передбачення щодо перспектив ЄС почали здійснюватися. Неможливість, невміння чи небажання досягти порозуміння з певних питань може зрештою призвести до краху мрій про єдину Європу.
Європейська комісія остерігається впливу сповільнення економічного розвитку у Сполучених Штатах на європейську економіку. Постійні відмови національних парламентів ухвалити реформаторські законопроекти можуть спричинити зрештою до провалу схваленої торік економічної програми, вважають у Брюсселі. Мається на увазі Лісабонський саміт, одне з рішень якого закликало до створення дійсно єдиного ринку у енергетичній, транспортній галузях, на ринку фінансових послуг та в системах телекомунікацій. У Брюсселі щиро вірять, що до 2010 року Євросоюз зможе стати світовим лідером у сфері високих технологій, але поки що наявною лишається відсутність шляхів досягнення цієї благородної мети, а також надання політичного імпульсу для скоординованого втілення задуманого (брак скоординованості продемонстрував саміт у Стокгольмі).
Зокрема, Францію не влаштовує лібералізація в енергетичній сфері та на ринку енергоресурсів (газового насамперед). Париж доклав усіх зусиль, аби заблокувати схвалення остаточної дати цих процесів. Частково Францію надихає на такі кроки Німеччина, яка не надто прихильно ставиться до створення в ЄС єдиного потужного регулюючого центру економічного розвитку. Для багатьох аналітиків неминучими видаються у найближчому майбутньому гучні скандали стосовно проблем міграції та захисту ринків праці. Зокрема, вже зараз заявляється, що нові члени ЄС будуть якийсь певний час обмеженими в правах — і тоді постає питання, а чи схочуть вони бути країнами «другого гатунку»?
Україні, очевидно, ще не скоро доведеться познайомитися з цими проблемами на практиці. Втім, принаймні, найближчим часом (в тому числі — й під час візиту Солани) повинно з’ясуватися — куди ж іде Європейський Союз, і які відносини він планує мати з Україною та іншими країнами регіону. Оскільки сьогодні ніхто так і не продемонстрував готовність пожертвувати принципами заради уникнення ізоляції цілого регіону.
