Події 11 вересня дійсно перевернули якщо не світ, то уявлення про нього. Саме про це може свідчити стаття, головна ідея якої — можливість зближення між Індією та США на основі взаємної боротьби з тероризмом після багатьох років прохолодних відносин. Про реальність цього свідчать i останні кроки індійського керівництва, котре заявило про підтримку акції США, про можливість використання індійських військових баз, а також надало дані про можливі бази терористів. І це можливе зближення може зробити чималий внесок у перебудову геополітичної картини світу.
У той час як весь світ чекає на дії у відповідь Америки на терористичні атаки в Нью-Йорку і Вашингтоні, на сцену виходить колись прихований чинник у міжнародних відносинах. Після прохолодних відносин, що існували протягом півстоліття, Сполучені Штати та Індія, не привертаючи до себе загальної уваги, налагоджують стратегічне партнерство, в якому дехто бачить можливий «альянс». В умовах підвищеної уваги до Афганістану та Пакистану напередодні війни проти тероризму, що насувається, ці нові взаємини представляють для всього світу життєвий інтерес. Дійсно, міністр закордонних справ та оборони Індії Джасджiт Сінгх вже запропонував територію Індії в якості бази для військових операцій США проти об’єктів, де знаходяться терористи. Те, що в розпал внутрішнього безладдя, викликаного підтримкою Пакистаном антитерористичної кампанії США, пакистанський лідер генерал Мушарраф відчуває себе змушеним звинувачувати Індію в тому, що вона «використовує» ситуацію для того, щоб налагодити відносини з США, тільки підкреслює зростаюче значення США в регіоні.
Усього три роки тому лише дехто передбачав це зближення інтересів. Індія своїми випробуваннями ядерної зброї накликала на себе немилість з боку Америки... Спільних точок порозуміння було небагато. Дивлячись назад, можна побачити, що обидві сторони мали практично нескінченний список мотивів для невдоволення один одним. І раптом несподівано все роздратування випарувалося. Головним чинником була холодна війна, оскільки вона впливала не тільки на політику, але й на сприйняття цими країнами одна одної. Зусилля Америки, спрямовані на стримування Радянського Союзу, лобом у лоб стикалися з устремліннями Індії та її роллю лідера Всесвітнього руху неприєднання. Американо-індійські відносини затьмарював той факт, що на Індію дивилися як на друга номер один Радянського Союзу, який для Америки був ворогом номер один. Закінчення холодної війни дозволило початися відлизі у відносинах між двома країнами.
Проведена в 1991 році лібералізація індійської економіки поліпшила імідж Індії в США, а також укріпила економіку самої Індії. Однак Пакистан залишався ускладнюючим чинником. Починаючи з 1950 року, Пакистану нав’язувалися зв’язки з Америкою, оскільки Америка бачила в ньому бастіон, що стоїть на шляху експансії Рад, і тому, в світлі своєї співпраці з Пакистаном, Америка повинна була тримати в тіні свою політику відносно Індії.
Після того як Пакистан більш ніж на десять років потрапив у низхідну спіраль нестабільності та прорахунків у керуванні економікою, його репутація в Америці почала падати, оскільки його роль буфера, яку він відігравав за часів холодної війни, почала зменшуватися. У той час як престиж Пакистану в усьому світі впав, той факт, що він створив Талібан і продовжує надавати йому підтримку, ударив по ньому бумерангом. Оскільки між двома країнами існують відкриті зв’язки, то екстремістський режим в Кабулі, що надає підтримку міжнародному тероризму, кинув тінь на образ Пакистану. Авантюри Пакистану в Кашмірі та військовий переворот, що скинув законно обраний уряд, ще більше налаштували громадську думку в Америці проти нього. І це цілком контрастує з Індією і тим, як вона за допомогою військових і дипломатичних засобів гідно врегулювала нічим не спровоковану агресію пакистанської армії в Кашмірі.
До цього бар’єром, що перешкоджав зближенню Америки та Індії, був Договір про непоширення ядерної зброї. Американська політика, глобальна за своєю природою, відносно Індії зводилася до повторення заклинання «обмежити, скоротити і знищити» ядерний потенціал у Південній Азії. Але оскільки відносини між Індією та Пакистаном «бурлили» навколо проблеми Кашміру, то жодна з країн в односторонньому порядку не бажала відмовитися від досліджень в галузі розробки ядерних озброєнь.
Виникнення загрози розв’язання ядерної війни на субконтиненті поклало початок налагодженню стратегічного діалогу між США та Індією з метою обговорення інтересів в галузі безпеки. Консультації з таких питань iз країною, яка не була ані ворогом, ані союзником були унікальними для Америки. І для Індії також ці переговори були схожі на підіймання цілини, оскільки в такому масштабі питання безпеки рідко зачіпалися в ті дні, коли Індія та Радянський Союз відкрито заявляли про дружбу між собою.
Ці переговори, що проводилися на реальній основі, створили модель нового співробітництва. Консультації, що проводилися під час Киргільської війни в Кашмірі в 1999 році, коли для припинення пакистанської агресії Індія нарівні з військовим мистецтвом використала також мистецтво політики і дипломатії, вселили довіру до обох урядів і сприяли встановленню їх довіри один до одного. Готовність президента Буша до проведення консультацій на вищому рівні з керівництвом Індії з проблеми протиракетної оборони і позитивний (деякі могли б сказати захоплений) відгук Індії вказували на те, що в цих нових відносинах присутня теплота і збіг інтересів.
Але відносини між Індією і США включають в себе більше, ніж стратегічний/військовий компонент. Америка є найбільшим торговим партнером Індії. Оборот індійської індустрії інформаційних технологій (IT) злетів за десять років (1990—2000) з позначки 150 мільйонів до 5,7 мільярда доларів США. Дві з п’яти американських компаній, що входять в список Fortune 500, розміщують в Індії замовлення на розробку необхідного їм програмного забезпечення. Інформаційні технології не тільки створюють нові широкі перспективи для співробітництва, але й перетворюють імідж Індії як країни, яка стає сучасним динамічним суспільством. Майже 1,8 мільйона індійців, що емігрували в Америку — і більшість з них є висококваліфікованими фахівцями — важливі для економіки США; їхня думка щодо внутрішньої політики США набуває дедалі більшого значення.
По мірі того як США перестають пов’язувати свою політику відносно Індії зі своїм підходом до Пакистану, багато старих дипломатичних неузгодженостей повинні зникнути. Почався перегляд санкцій, запроваджених проти Індії у відповідь на проведення нею випробувань ядерної зброї, і ці санкції, можливо, незабаром будуть зняті.
Торгівля наркотиками, відмивання грошей та економічні злочини — в цих галузях дві країни вже працюють разом, оскільки у даний момент з цих проблем вони краще розуміють позиції один одного і в них є спільні інтереси. Без привертання до себе особливої уваги повним ходом iде розвиток співпраці у військовій області. Створена в 1995 році група з оборонної політики сприятиме розвитку цієї співпраці.
Мабуть, саме у війні з тероризмом ми й побачимо плоди цієї нової співпраці, причому побачимо їх скоро. Страхітливі атаки терористів на Америку, здійснені, швидше за все, прихильниками екстремістської ідеології релігійного джихаду, зблизили ці дві держави з ліберально-демократичною формою правління сильніше, ніж будь-коли раніше. У Всесвітньому торговому центрі індуси вмирали поруч iз американцями та представниками інших національностей. Прем’єр- міністр Ваджпайї запропонував Америці співробітництво у всіх областях.
Індія однозначно бажає спільно iз Сполученими Штатами використати силу проти злочинців, що здійснили терористичні акти. Бо найбільшою загрозою міжнародний тероризм є для держав з ліберально-демократичною формою правління, і як сама густонаселена демократична країна в світі, Індія усвідомлює, що вона є особливо вразливою в цьому відношенні. Природно і правильно, що в цю важку годину найбільші та наймогутніші демократичні країни створюють стратегічний альянс для протистояння тероризму.
Проект Синдикат для «Дня»
Джасджіт Сінгх, директор Індійського інституту стратегічних досліджень.
