Індонезійській уряд заявляє, що обговорить можливість направлення миротворців для забезпечення миру в регіоні, але не зараз. Президент Індонезії Хабібі стверджує, що країна має достатньо сил для наведення на острові ладу. Наслідків цих обіцянок поки що непомітно. Натомість, за повідомленнями ООН, понад 200 тисяч тиморців покинули свої домівки в пошуках мирного життя. Зовнішні зв'язки Джакарти з кожним днем погіршуються. У четвер, повідомляє АП, Пентагон припинив свої стосунки з міністерствами оборони та закордонних справ Індонезії до повного припинення кровопролиття. У той же час деякі країни, зокрема азійського регіону, закликають світову спільноту направити на острів миротворчі сили. Однак країни, зокрема й Сполучені Штати, сприймають подібну агітацію з осторогою й заявляють, що не втрутяться в регіон без пропозиції індонезійського уряду. У Вашингтоні генерал Генрі Шелтон доповів Комітету Збройних Сил при Сенаті, що наразі криза на Східному Тиморі не загрожує національним інтересам США, тому введення американських військ було невиправданим. Дещо пізніше, щоправда, президент Білл Клінтон настійливо вимагав від уряду дозволити втручання міжнародних миротворців. Учора, до того ж, пригрозила припиненням економічних зв'язків з Індонезією Австралія (щорічний товарообіг між двома країнами оцінюється в $3,9 мільярди).
Не обійтися на острові, вочевидь, і без зіткнень на релігійному грунті. Позавчора римо-католики звинуватили проіндонезійські сили в обстрілюванні церков Східного Тимору. Далося взнаки споконвічне протистояння переважно католицького острова та мусульманської Індонезії. «Це справжнє пекло. Мені хочеться кричати всім: врятуйте нас! Але, здається, ніхто не бажає почути. Поки світ просторікує щодо ситуації на острові, ми помираємо»,— жалілася ватиканській газеті черниця Есмеральда де Арауйо. Згідно з останніми даними, силами органів безпеки Індонезії в гранатній атаці по церкві в місті Суаї було вбито близько 100 осіб, з-поміж яких три священики. П'ятнадцять священиків і кілька черниць загинуло в містах Ділі та Баукау.
Та, хоч як це дивно, індонезійський уряд стверджує, що на острові не було ніякого кровопролиття. Це в той час, коли сотні біженців переповідають про вбивство їхніх сусідів невідомими в чорних масках наступного ж дня після оголошення результатів референдуму, в якому тиморці висловили бажання жити незалежно від Індонезії. «Я бачив десятки застрелених,— розповідає свідок, який був очевидцем атаки озброєних чоловіків на будинок римо-католицького єпископа в Ділі минулого понеділка. — На моїх очах було зарізано юнака».
Точну кількість загиблих поки що ніхто не знає. Проіндонезійські формування погрожують, що стрілятимуть по міжнародних оглядачах та журналістах, які намагатимуться відвідати табори з тиморськими біженцями.
І навіть за таких обставин Індонезія не збирається йти на якісь поступки. Кількаденні переговори делегації ООН із головнокомандувачем армії Індонезії не дали жодних результатів. Кровопролиття на острові триває, й поки що не має бодай найменшої ознаки, що ситуація поліпшиться.
МЗС України, до речі, приєдналося до заяв багатьох держав про занепокоєність подіями на Східному Тиморі. Як завжди, з певним запізненням і, як завжди, без жодної надії вплинути на ситуацію. Парадокс же в тому, що зараз у ролі колоніальної імперії виступає Індонезія, яка сама отримала незалежність порівняно недавно.
