Коли президент Барак Обама в січні 2009 року прийшов у Білий дім, американсько-російські відносини перебували на найнижчій відмітці з часів закінчення холодної війни. Всього за п’ять місяців до цього його попередникові було представлено план дій із завданням ударів по російських військових частинах, які вторглися до Грузії, що могло призвести до катастрофічних наслідків. Але й до російсько-грузинської війни двосторонні стосунки перебували в стані майже повного розладу.
Адміністрація Обами стала до роботи з упевненістю в тому, що збереження такого стану речей завдає шкоди інтересам національної безпеки Сполучених Штатів. Поліпшення взаємин між США та Росією було вкрай важливим для нової команди, яка намагалася домогтися успіху в своїх основних пріоритетах, таких як стабілізація в Афганістані та забезпечення безпеки і збереження ядерних матеріалів.
Адміністрація вирішила застосувати новий підхід і налагодити взаємодію з Москвою в найважливіших проблемах, з якими стикаються обоє країни. Віце-президент Джо Байден назвав таку тактику натисненням «кнопки перезавантаження» у двосторонніх відносинах. Але адміністрація була також рішуче налаштована на те, щоб не допустити налагодження такої взаємодії на шкоду іншим пріоритетам США і нашим засадничим цінностям.
8 квітня 2010 року президент Обама зустрівся з російським президентом Дмитром Медведєвим у Празі, щоб підписати новий договір СНО, який прийшов на зміну первинному історичному Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. Тим самим він виконав головне завдання адміністрації у сфері «перезавантаження». Новий договір СНО передбачає значні й такі, які піддаються перевірці, скорочення в арсеналах обох сторін.
Підписання нової угоди в галузі контролю озброєнь також створює можливість для оцінки процесу «перезавантаження» і для концентрації зусиль на перспективах американсько-російських взаємин.
Ретельна «інвентаризація» політики адміністрації щодо Росії показує, що налагоджена взаємодія вже принесла конкретні дивіденди. Сам по собі новий договір СНО свідчить про значне поліпшення двосторонніх стосунків, яке має місце з приходом до влади президента Обами.
Були й інші істотні досягнення, включаючи співпрацю в питанні стабілізації Афганістану, спільні зусилля щодо розв’язання проблем, пов’язаних із ядерною програмою Ірану, та створення особливої інфраструктури для налагодження взаємин у рамках двосторонньої Президентської комісії. Менш помітними, але не менш важливими, стали перші успіхи адміністрації в ліквідації глибокої недовіри між двома країнами. Нова атмосфера послабленої ворожості зіграла важливу роль у запобіганні цілому ряду потенційно згубних подій, включаючи повторення конфлікту в Грузії в роковини серпневої війни 2008 року.
Безперечно, були помилки і прорахунки. А з деяких питань, таких, як виконання Росією своїх міжнародних зобов’язань і розвиток економічних зв’язків, досягнутий прогрес був мінімальним.
Але конструктивні та змістовні двосторонні стосунки, які існують сьогодні, разюче відрізняються від того стану, в якому вони перебували у момент приходу до влади президента Обами. І, незважаючи на часті твердження в засобах масової інформації про протилежне, таке поліпшення досягнуте не на шкоду якимось іншим політичним цілям. Адміністрація в рамках перезавантаження стосунків із Москвою не йшла на жодні «грандіозні операції».
У доповіді під назвою «Оцінюючи «перезавантаження» і наступні кроки в російсько-американській політиці» (однойменній із назвою статті) розглядаються досягнення та невирішені проблеми першого року перезавантаження, а також пропонуються рекомендації з їхнього вирішення та розширення взаємин. Якщо говорити конкретно, то адміністрація повинна зробити такі кроки:
КОНТРОЛЬ ОЗБРОЄНЬ
— Розширення списку завдань щодо контролю озброєнь. Сьогодні, коли підписано новий договір СНО, адміністрації слід розпочати переговори з росіянами про подальші скорочення ядерної зброї.
ГРУЗІЯ
— Розробка плану дій з виконання Росією угоди з Грузією про припинення вогню від серпня 2008 року. Адміністрація повинна й надалі домагатися від Росії виконання нею міжнародних зобов’язань у зв’язку з ситуацією в Грузії, частини з яких Москва сьогодні не дотримується. Але для досягнення прогресу й виходу з безвиході в Грузії необхідний винахідливий і творчий підхід. Він необхідний і для того, щоб уникнути нового конфлікту в майбутньому. Сполучені Штати повинні запропонувати конкретні кроки, які сприяють створенню позитивного імпульсу та нарощуванню довіри.
Демократія ТА права людини
— Повна реалізація нового підходу до питання демократії і прав людини. Адміністрація Обами поклала край згубній практиці звинувачень та засуджень і прийняла на озброєння нову тактику дій щодо розвитку демократії в Росії. Проте цей підхід залишається, більшою мірою, на рівні ідеї, концепції, а не конкретного політичного плану дій.
АКТИВІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
— Потрібно відійти від питання про членство в СОТ. Попри часті заяви Росії про те, що вона, як і раніше, хоче бути членом Світової організації торгівлі й потребує допомоги США для досягнення цієї мети, створення Митного союзу з Білоруссю і Казахстаном відклало вирішення питання про вступ на невизначений термін. Якщо Москва не змінить свій курс, Сполучені Штати навряд чи зможуть зробити щось більше, ніж вони роблять зараз, для сприяння Росії зі вступом.
— Допомогти Росії зі вступом до ОЕСР. Процес вступу до Організації економічного співробітництва та розвитку передбачає всебічну перевірку економічної політики країни. Контакти Росії з ОЕСР можуть послужити потужною стимул-реакцією для реалізації економічних реформ і зміцнення влади закону.
— Увага до співпраці в питаннях енергоефективності. Співпраця в галузі енергоефективності дає цілий ряд переваг. Це вищий пріоритет для обох президентів, і така співпраця створює потенціал для здобуття економічних вигод, а також для зниження вуглецевих викидів.
СТРАТЕГІЧНА ВЗАЄМОДІЯ І ВЗАЄМНИЙ ЗВ’ЯЗОК
— Чітке позначення пріоритетів. Перезавантаження часто невірно тлумачилося засобами масової інформації, а також нашими союзниками та друзями. Адміністрація повинна чітко заявити про те, що перезавантаження не має на увазі проведення політики за принципом «Росія перш за все» або «Кремль перш за все».
— Регулювати очікування. Із самого початку на перезавантаження покладалися нездійсненні надії. До певної міри адміністрація сама сприяла цьому, запропонувавши надзвичайно амбітний порядок денний і давши зрозуміти, що успіх прийде швидко та без особливих зусиль. Сполучені Штати в своїй російській політиці повинні керуватися тверезими оцінками того, що можна, а чого не можна домогтися в двосторонніх стосунках. Вони повинні виходити з ясного розуміння того, що взаємодіяти з Кремлем сьогодні буде непросто.
— Не подавати Москві двозначні сигнали. Підозрілість російського керівництва щодо прихованих мотивів США найближчим часом нікуди не зникне. У результаті перезавантаження двосторонніх відносин за минулий рік і ті переваги й вигоди, які воно принесло, незначні, і вони легко можуть виявитися зруйнованими. Адміністрація не повинна змінювати свій політичний курс, щоб здолати недовіру Кремля; але вона може багато чого домогтися, якщо подаватиме йому погоджені, ясні та послідовні сигнали.
Ці рекомендації допоможуть закріпити успіхи та досягнення першого року перезавантаження. Проте стратегічне партнерство з нинішнім російським керівництвом, яке часто демонструє в своїй зовнішній і внутрішній політиці «невідповідність цінностей» між нашими країнами та незацікавленість у відповідальному ставленні до міжнародної системи, дуже малоймовірно. В американо-російських стосунках збережеться поєднання суперництва та співпраці, а Росія час від часу може викликати розчарування в США при реалізації американських зовнішньополітичних цілей.
Проте історія першого року «перезавантаження» показує, що політика конструктивної взаємодії може приносити важливі вигоди.
