Вибори в Іраку, заплановані на 30 січня наступного року, стануть неможливими, якщо в країні й надалі триватиме криваве протистояння коаліції багатонаціональних сил з повстанцями. Саме до такого невтішного висновку може прийти американське керівництво після звітів ЦРУ, направлених нещодавно до Білого дому.
Дуже схоже, що ескалація насильства, котра весь час тільки збільшується з наближенням дати виборів, є запланованими акціями з чітко прогнозованим наперед результатом. Нині насильство, котре не припиняється, активізувало обговорення дати виборів і взагалі їхнє проведення. Різке збільшення замахів та небезпека, що панує в більшості регіонів Іраку, ставить під сумнів можливість організації виборів у передбачений час. Водночас президент США Джордж Буш під час зустрічі в Білому домі з тимчасово виконуючим обов’язки іракського президента дав чітко зрозуміти, що необхідно, аби іракці проголосували, бо вибори 30 січня є шансом для іракців «бути залученими до майбутнього своєї країни».
Було б несправедливо приписувати відповідальність за намагання зриву виборів лише одним сунітам, які дійсно не хочуть, щоб вибори відбулися. Наразі іракська влада зіштовхнулась з невидимою «армією пітьми». Цих заколотників об’єднує лише єдина ціль — спільна ненависть до нового іракського суспільства, яке хоч поступово і з великими проблемами, але починає формуватися й розвиватися, а також ворожість до демократії західного зразка, яку вони відверто відторгають. Наразі терористи обрали Ірак полігоном свого непримиренного протистояння із західною цивілізацією, і їхні наміри вбивати невинних людей ґрунтуються на твердому переконанні, що під тиском дедалі зростаючого насильства американські війська та їхні союзники врешті- решт можуть відступити.
Думки з приводу можливого переносу вибрів розділилися. Так, під зверненням «недосконалі вибори — спірні результати» підписалися близько двохсот політичних діячів з 17-ти партій і організацій поміркованих сунітів, котрі вважають, що вибори необхідно перенести. У свою чергу, шістсот політичних діячів з боку шиїтів (з центральних провінцій) висловили підтримку своїм релігійним керівникам на користь проведення виборів у запланований час. Також не варто скидати з політичних терезів роль курдського населення Іраку. Хоча офіційні курдські організації й підтримують проведення виборів у визначений термін, але й у їхньому таборі немає одностайності щодо відстрочки виборів. У цьому питанні курди опинилися у складному становищi. З одного боку, вони представляють дієву частину іракського політикуму та іракського уряду. Тому їхня позиція повинна відбивати офіційну іракську позицію, котра підтримує вчасне проведення виборів. Однак, з другого боку, вони усвідомлюють, якими є ті причини, котрі з огляду на безпеку мали б спонукати до уважного аналізу щодо часу їхнього проведення.
Незважаючи на нагальну потребу проведення виборів, на курдських територіях існує тверде переконання в тому, що за нинішньої ситуації не варто допускати поспішності. Виключення сунітської меншини з виборчого процесу є прямим шляхом до визнання подібних виборів нелегітимними, оскільки дотримання законності можливе лише за умови участі всіх головних гравців політичного процесу. Потреба у відстрочці, крім того, ще й мотивується необхідністю залучити найбільшу можливу частину жителів Іраку до виборів.
На додаток до всіх цих факторів відстрочка виборів для нинішнього іракського уряду є чудовою можливістю налагодити активний діалог з усіма громадянами країни, намагаючись (виходячи з поточної ситуації) надати більше законодавчого обґрунтування політичним діям усіх зацікавлених сторін. Очевидно, що ця проблема не має жодного одновимірного вирішення. Кожна зі сторін, котра підтримує чи відхиляє вибори, не має чіткої програми виходу з кризи. Якщо ті, хто планує бойкотувати вибори, не мають жодної альтернативної програми, котра б видавалася переконливою, то, у свою чергу, уряду також бракує чіткої програми бачення майбутнього Іраку, яка була б здатна переконати опозицію.
При цьому не варто забувати про критичну ситуацію із дотриманням безпеки населення країни під час виборів. Треба зазначити, що недавня засідка, що призвела до численних жертв у місті Тікріті (на батьківщині Саддама Хусейна), виявила той високий рівень небезпеки, котрому піддаються іракські військовослужбовці, що працюють на сили коаліції. Також інтенсифікація операцій, які проводять повстанці, має на меті тероризувати іракські сили безпеки, котрі й без того не є достатньо боєздатними, та поглиблювати релігійні поділи в суспільстві, що також працює проти проведення виборів у відведений термін.
Підрозділи іракської поліції та національної гвардії також виявились не на висоті американських очікувань. Вони стали легкою мішенню для повстанців, оскільки їхня присутність лише збільшує почуття небезпеки у їхніх співгромадян. Парадоксальність цієї ситуації полягає в тому, що терористи своїми діями всіляко роздмухують це відчуття небезпеки за присутності тих, чиїм безпосереднім завданням є наводити порядок у країні.
Останнім часом близько 1000 іракців були завербовані до іракських сил безпеки. Але приблизно половина з них відмовилась приступити до своєї роботи. Свого часу ці особи вступили до поліції, щоб уникнути безробіття. Однак згодом вони утримались від участі в боях у Фаллуджі та Саммарі, висловлюючи у такий спосіб відсутність довіри до американського проекту в Іраку. Між тим постає закономірне запитання: якщо сили безпеки нового іракського режиму дійсно нездатні захищатися й виконувати покладені на них патрульні функції, то яким же чином вони зможуть забезпечити захист іракських виборців та кандидатів у день голосування?
Утім, очевидно, що переносити дату виборів також є не найкращим рішенням. У разі їхнього перенесення можуть виникнути великі протиріччя в іракської влади і офіційного Вашингтона із впливовою шиїтською більшістю, для якої ці вибори мають шанс стати відправною точкою їхнього політичного піднесення. Схоже, що Сполучені Штати опинилися перед складною дилемою. У разі, якщо на виборчі дільниці 30 січня прийдуть лише шиїти та курди, а суніти масово проігнорують своє право вибору, то чи можна взагалі буде вважати подібні вибори легітимними?
У такому разі, може, дійсно прислухатися до голосів поміркованих сунітів, один із лідерів яких, Аднан Пачачі, озвучив їхнє прохання відстрочити вибори на три- чотири місяці, щоб відкрити шлях для більшої участі в них сунітів. Рішення щодо подібного компромісу цілком мало б шанс з’явитися, якби вдалося організувати зустріч між поміркованими керівниками шиїтів, сунітів та курдів. Подібні переговори можуть показати зацікавленість усіх сторін стосовно досягнення миру та законності, що відповідає національним інтересам Іраку.
