Криваві теракти в Мадриді та напружені парламентські вибори цілий тиждень тримали Іспанію в епіцентрі світової уваги. «Форс-мажорний» вихід на політичну сцену в Іспанії соціалістів, які вже пообіцяли вивести 1 300 іспанських військових з Іраку, передбачає кардинальні зміни насамперед у зовнішній політиці Мадрида. Які ризики може нести трансформація іспанської позиції щодо військової присутності в Іраку? Яких тенденцій очікувати на трансатлантичному вимірі? Ці та інші запитання — в інтерв’ю з Надзвичайним i Повноважним послом Іспанії в Україні Луїсом Гомесом де АРАНДОЮ і ВІЙЄНОМ.
— Що відіграло вирішальну роль у перемозі соціалістів на парламентських виборах в Іспанії? Чи справді результати виборів зумовили теракти в Мадриді?
— Звісно, вибухи в Мадриді вплинули, але опосередковано. Деякі зарубіжні газети не розуміють цього — не було зміни думки населення Іспанії, на яку начебто вплинули вибухи 11 березня. На громадську думку вплинула передусім підтримка урядом Іспанії війни в Іраку. Згідно з опитуваннями громадської думки, приблизно 90% іспанців були проти участі Мадрида у війні в Іраку. Рішення Хосе Марії Аснара підтримати США та Велику Британію у війні в Іраку дуже негативно сприйняло і дуже оспорювало населення. По всій країні мільйони людей виходили на масові маніфестації протесту. До речі, іспанські вибори до органів місцевого самоврядування у травні 2003 року показали, що соціалісти набрали на 130 тисяч голосів більше, ніж правляча тоді Народна партія.
Якщо повернутися до теми Іраку, то Іспанія надіслала туди 1300 солдатiв без згоди парламенту, незважаючи на те, що іспанська Конституція передбачає голосування парламентом у разі прийняття участі країни у війні. Спочатку правляча партія давала якісь пояснення прийнятому рішенню. На першому етапі йшлося про зброю масового знищення, яку нібито мав Багдад, потім говорили про зв’язки Саддама Хусейна з терористичними організаціями. Коли одна версія відпадала (з’ясувалося, що не було ніякої зброї масового знищення), почали наводити як аргумент загрозу, що виходить від терористів. Коли виявилося, що немає жодних доказів зв’язків Саддама Хусейна з терористами, почали посилатися на те, що той був диктатором. У результаті іспанський народ постійно відчував, що йому не розповідали правду. Коли сталися вибухи в Мадриді, уряд заявив, що це — справа рук баскських сепаратистів-терористів ЕТА, однак потім з’ясувалося, що й це — неправда. Судячи з усього, відповідальність за вибухи несе група, що співпрацює з «Аль-Каїдою», і цю думку поділяє громадськість. Багато іспанців були обурені діями уряду. Коли народ зрозумів, що його обманювали фальшивими розповідями про організаторів вибухів, прийшло ніби прояснення, яке «висвітило» усі попередні дії влади. Багатьом стало зрозуміло, що від них приховували правду. Слід зазначити, що немає необхідності змінювати думку усієї суспільної свідомості щодо ситуації в Іспанії у зв’язку з участю у війні в Іраку. Є частина населення, яка чітко підтримує Соціалістичну партію, але є також велика кількість іспанців, які не є запеклими прихильниками ані соціалістів, ані Народної партії. Саме ці люди, які не визначилися у своїх політичних симпатіях, можуть визначити результат будь-яких виборів. Я запитав свою дочку, яка навчається в університеті в Іспанії, яка думка студентів про війну в Іраку. Вона відповіла, що жоден з її знайомих студентів в Університеті не підтримує війну в Іраку. Вона стверджує, що вся молодь — проти. Не можна забувати про той вплив, який може мати молодь, нове покоління виборців, які вперше беруть участь у виборах. І ця маса молодих людей була проти війни.
Але це в жодному разі не означає, що іспанський народ раптом став пацифістським і припинив боротися з тероризмом. У будь-якому разі боротьба проти тероризму буде спрямована суто проти терористів, але не можна, щоб ці дії були спрямовані на те, що насправді не має жодного стосунку до тероризму.
— Світ шокований масовістю жертв терактів у Мадриді. Серед загиблих — також двоє українців. Відомо, що імовірний майбутній прем’єр-міністр Іспанії Хосе Луїс Родрігес Сапатеро заявив: Мадрид може вивести 1300 іспанських солдатiв з Іраку після 30 червня. Чи не вважаєте ви, що таким чином Іспанія може продемонструвати певну «слабкість» перед терористами? Чи не стане іспанське рішення прецедентом, який «надихне» терористичні угруповання на проведення терактів в інших країнах, які беруть участь у стабілізації Іраку?
— Це в жодному разі не можна кваліфікувати як дії, викликані слабкістю. Соціалісти ще відтоді, коли відбулася зустріч на Азорських островах, в якій брав участь тогочасний прем’єр- міністр Іспанії Хосе Марія Аснар, сказали чітко та ясно: ми — проти. Вони заявили, що ніколи не можна застосовувати силу проти Іраку без відповідної резолюції Ради Безпеки ООН. Коли пізніше Аснар сказав, що відправить іспанські війська до Іраку, соціалісти заявили, що в той день, коли вони прийдуть до влади, вони обов’язково виведуть іспанський контингент з Іраку. Тому заява Сапатеро в жодному разі не є рішенням, що було прийняте внаслідок вибухів 11 березня в Мадриді, соціалісти про це заявили ще багато місяців тому. Важко сказати, як сприймуть його терористи, але це в жодному разі не є виявом слабкості Іспанії перед тероризмом. Крім того, в заяві не було сказано, що Мадрид просто виведе війська з Іраку. Було сказано, що іспанські війська виведуть у тому разі, якщо окупація в Іраку не перетвориться на процес його стабілізації під егідою ООН. Тільки за умови, що Рада Безпеки ООН проголосує за те, щоб ООН взяла на себе керівництво організацією процесу стабілізації в Іраку і приведення його до незалежності після справжніх, справедливих виборів, керівництво Соціалістичної партії братиме участь у процесі стабілізації Іраку. Якщо так станеться, то весь світ зрозуміє, що ми не боїмося терористів, що це не слабкість перед тероризмом, це принцип, який полягає в тому, щоб не брати участь у односторонній окупації країни. Ми вважаємо, що жодна країна не має права окупувати іншу.
— До яких змін у зовнішньополітичному курсі Іспанії може привести зміна влади в країні? Чи існує ймовірність того, що прихід до влади соціалістів, які симпатизують Парижу та Берліну, примусить Мадрид приєднатися до тандему Франції та Німеччини?
— Справа не в симпатіях соціалістів до Франції або Німеччини, а справа в тому, що Соцпартія прагне реальної європейської інтеграції. Іспанія здавна є прихильницею ідеї Європейського Союзу і вона об’єднується з тими країнами, які вірять в Євросоюз. Природно, Мадрид виявляє симпатії до Франції та Німеччини. Що стосується Німеччини, то вона надала Іспанії мільярдні суми допомоги для удосконалення іспанської інфраструктури. Усе це було зроблено в дусі справжньої європейської солідарності. З іншого боку, Франція — наш сусід, наші відносини розвиваються ще з Середньовіччя, особливо, у сфері культури. Але головне те, що нас усіх об’єднує загальноєвропейський дух, бажання створити справді сильний Європейський Союз, а не просту зону вільного обміну. Багатьох іспанців дуже вразило, коли наше попереднє керівництво дало зрозуміти, що існує певний скепсис до ЄС. Це абсолютно не відображало громадську думку іспанців. Я сподіваюся, що нарешті ця політика зміниться і ми повернемося обличчям до Франції та Німеччини, розіб’ється ця дивна динаміка ніби протистояння та відчуження від ідеї Європейського Союзу. Тобто це не буде якийсь спеціальний, окремий союз Іспанії з Францією та Німеччиною, це буде союз з усіма країнами, які вірять в ідею Європейського Союзу.
— Після зміни влади в Іспанії чи варто очікувати охолодження відносин зі США та Великою Британією?
— Для будь-якого іспанського уряду, а особливо для соціалістів, важливо мати добрі відносини з Великою Британією. Іспанці хотіли б, щоб Велика Британія доклала всіх дипломатичних, матеріальних i духовних можливостей для побудови справжнього Європейського Союзу. І тією мірою, якою це відбуватиметься, буде більше або менше збігів у поглядах.
Що стосується США, то Іспанія співробітничатиме в усіх антитерористичних заходах. Я думаю, що іспанський уряд докладе всіх зусиль, щоб підтримати чудові відносини, які завжди були у нас із США.
— Чи можна зараз спрогнозувати, якою буде політика нового уряду Іспанії щодо України? Хосе Марія Аснар підтримував євроінтеграційні прагнення України, так само як і надання їй статусу країни з ринковою економікою. Чи може Мадрид змінити свою позицію в цьому питанні?
— Мені це уявляється неможливим. Я розмовляв із парламентаріями, які належать до Соціалістичної партії, під час їхніх візитів до України. Усі вони добре розуміють те, що до всіх країн Центральної та Східної Європи, включно з Україною, слід ставитися з почуттям солідарності. Однак у будь-якому разі зрозуміло, що Україна повинна здійснити ряд реформ, політичних і економічних, навести лад у власному домі. У нас завжди були з Україною відносини дружні та теплі, ми відчували симпатію до вашої країни, і вони залишаться або на тому ж рівні, або навіть поглибляться.
— У червні відбудеться самміт НАТО у Стамбулі. Україна розраховує підвищити на ньому рівень співробітництва з Альянсом до Плану дій щодо членства в НАТО. Чи сформована позиція Мадрида з цього питання? Якою вона була в уряді Аснара? Чи успадкують таку позицію соціалісти? Яким Мадрид бачить майбутній формат відносин між Україною та НАТО?
— Не зовсім правильно говорити про дії уряду, який іде у відставку. З іншого боку, говорити про позицію, яку займе новий уряд щодо зближення України й НАТО, передчасно. Що стосується політики Іспанії щодо співробітництва України з Альянсом, то вона завжди була конструктивною.
