Повільно, але впевнено атмосфера європейських виборів починає відчуватися в Європейському парламенті. Все більше й більше членів парламенту намагаються об’єднати свої парламентські обов’язки з приготуваннями до кампанії. У деяких державах-членах ЄС виборчі партійні списки вже узгоджені, в інших — будуть затверджені найближчими тижнями. У мене немає ніяких конкретних даних, але я бачу, що більшість сьогоднішніх членів Європейського парламенту, включаючи автора, боротимуться за депутатські мандати.
Я вважаю, це хороша можливість нагадати про реальне значення і статус нашого парламенту, відсторонитися від щоденної дійсності й поміркувати про нашу інституцію.
Європарламент був створений частково як втілення мрії про європейську демократію. Але лише після проведення перших прямих виборів 1979 року, коли учасники були обрані згідно з універсальними виборчими правилами, мрія почала реалізовуватися. Починаючи з цієї дати, становлення Європейського парламенту супроводжувалося постійним перетворенням і розширенням повноважень, які відображають відповідальність, що зростає щодня. Кожний із договорів, починаючи, зокрема, з Єдиного європейського акту від 1986 року, розширював масштаб робіт цього парламенту — який, маючи прямий мандат від народу, є найдемократичнішою з усіх європейських інституцій.
У Європейського парламенту є кілька відмінних особливостей, які, на мою думку, роблять його особливим. Передусім, хоч кількість національних мандатів визначена на європейському рівні, вибори проходять згідно з національним виборчим законодавством, яке іноді може істотно відрізнятися у різних держав-членів ЄС.
Однак обрані депутати організуються не в національні, а в політичні фракції. В результаті в Європейському парламенті ми маємо справу з європейськими соціалістами, християнськими демократами, лібералами та іншими. Вочевидь, це має підсилювати європейську ідентичність, а також давати реальне значення терміну «європейська інтеграція». Я — член Європейського парламенту, також представляю своїх виборців із мого польського виборчого округу і виборців, які живуть на найвіддаленішому грецькому острові Циклади. Це може спочатку здаватися дивним, але це справжня краса європейської інтеграції!
Іншим цікавим феноменом є концепція регресивної пропорційності. У великих державах-членах ЄС один мандат «вартий» набагато більшої кількості виборчих голосів, ніж у невеликих. У Німеччині приблизно 830 тис. виборців повинні кинути свій виборчий бюлетень, щоб обрати депутата, з іншого боку, в Люксембурзі — лише 76 тис. Цей дуже мудрий підхід розроблений, щоб забезпечити найширше політичне представлення всіх членів Європейського Союзу — навіть найкрихітніших. Чи це не істинно демократично!
Все це створює рамки для реальних і справжніх європейських дебатів. Немає ніякої іншої інституційної платформи, де б відбувалися такі дискусії. Європейський парламент регулярно відвідують світові лідери і глави європейських держави, релігійні й духовні лідери, суспільні активісти, захисники прав людини. Крім офіційних засідань, у стінах нашого парламенту щодня відбувається безліч подій — конференцій, семінарів, виставок, громадських слухань — усі вони присвячені різним аспектам життя громадян Європейського Союзу, які кожного року тисячами відвідують наші інститути і часто беруть участь у цих заходах. Я не знаю іншого парламенту в світі, який був би більш відкритим для тих, хто обирає нас.
Сьогодні Європейський парламент на перехресті. Криза лідерства, дефіцит демократії в ЄС і наслідки провалу Лісабонського договору призупиняють подальший розвиток нашого інституту, який міг би істотно збільшити свої повноваження відносно інших європейських інститутів. Ми сподіваємося на прийняття договору про реформи, але його майбутнє дуже сумнівне. Хай як парадоксально, в ці важкі часи в нашого парламенту є велика перевага, як я вже зазначав, — у нього є дуже сильний демократичний мандат, який не може бути проігнорований іншими інститутами в ЄС, незалежно від нашого правового статусу.
Майбутнє покаже, якою буде роль Європейського парламенту. Однак ми вже можемо стверджувати, що, незважаючи на його недоліки, він має якості, що роблять його прикладом для багатьох демократичних держав у світі. Ми можемо ним пишатися вже сьогодні.
