Минулого тижня в Казахстані відбулася низка подій, на які не можна не звернути увагу. З одного боку, на спільному засіданні палат парламенту президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв виступив із пропозиціями щодо трансформації президентської форми правління республіки у президентсько-парламентську. З іншого боку, парламент наприкінці тижня прийняв поправки до Конституції, які знімають обмеження щодо Назарбаєва на кількість термінів перебування на посту глави держави. Ці ідеї можуть по різному сприйматися в світі, але посол Казахстану в Україні Амангельди ЖУМАБАЄВ переконаний, що запропоновані реформи і поправки сприятимуть як розбудові демократичного суспільства, так і подальшому економічному процвітанню країни. Чи не призведе це рішення казахського парламенту до культу особи? Що означає власний казахстанський шлях розвитку і в чому полягають його особливості? У чому особливості конституційної реформи, що проводиться в Казахстані? Чому Казахстан узаконює імперативний мандат депутата? Про це — в ексклюзивному інтерв'ю «Дню» казахського посла.
«НАШ ПРИНЦИП — СПОЧАТКУ ЕКОНОМІКА, А ПОТІМ ПОЛІТИКА — ЦІЛКОМ СЕБЕ ВИПРАВДАВ»
— Казахстан обрав еволюційний шлях розвитку і виступає проти форсованого впровадження демократії, тим більше ззовні. Наш шлях порівняно недовгий, але за суттю дорівнює цілій історичній епосі. На цьому шляху ми пройшли три етапи становлення нашої державності.
На першому етапі — з 1991 року по 1995 рік — від моменту отримання незалежності до прийняття конституції ми зосередилися на формуванні підмурка казахстанської державності, переході від диктату однопартійності до політичного плюралізму, створенні основ демократичного розвитку.
Об'єктивно був зроблений вибір на користь концентрації владних повноважень за вертикаллю виконавчої влади, оскільки було необхідно вжити рішучих антикризових заходів.
Цей період надав нам вельми повчальні уроки, головним з яких стало усвідомлення того, що без стабільної та сильної економіки політичний розвиток протікатиме хворобливо й повільно, може призвести до всенародного невдоволення, дестабілізації країни. Наш принцип — спочатку економіка, а потім політика — повністю себе виправдав.
На другому етапі — з 1995 року по 2000 рік — нашою головною турботою стало створення і зміцнення сучасних демократичних інститутів, формування нової політичної культури на основі конституції.
Основний закон дозволив пройти великий шлях, пов'язаний не лише з глибокими економічними, а й політичними перетвореннями. Саме з його допомогою за ці роки ми створили передумови для перетворення Казахстану на країну, в якій діють реальні демократичні інститути, де гарантуються права і свободи громадян. Успіх нам, безсумнівно, забезпечила реалізація соціально-економічної стратегії розвитку Казахстану до 2030 року.
На третьому етапі — з 2001 року по 2006 рік — ми забезпечили соціально-економічний прорив і стали регіональним лідером. Утвердилися перші демократичні традиції казахстанського багатонаціонального й багатоконфесійного суспільства. У цей період активно обговорювалися і вироблялися рекомендації з питань вдосконалення законодавства про вибори, політичні партії, ЗМІ, розмежування повноважень між рівнями державного управління, вдосконалення судової системи і статусу суддів.
Зараз наступає новий етап демократизації Казахстану — прискорений розвиток вільного демократичного суспільства. Прийшов час закласти законодавчу основу, яка забезпечить успіх розпочатим ліберальним реформам і призведе до нового балансу суспільних і державних інтересів, становлення нової системи стримувань і противаг у державному пристрої.
«РІЗКО ПОСИЛЯТЬСЯ ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ ЩОДО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ УРЯДУ»
— У чому особливості конституційної реформи, яка проводиться в Казахстані?
Для відповіді на це запитання давайте стисло пройдемося всім ланцюжком нової моделі політичної системи Казахстану. Перше — формування Парламенту.
Президентом запропонований перехід від переважно мажоритарної системи виборів депутатів нижньої палати — мажилісу — до пропорційної виборчої системи, яка базується на виборах за партійними списками. Передвиборна боротьба вестиметься не на основі протиборства поглядів, особистих якостей і амбіцій окремих кандидатів, а на базі конкуренції великих партійних концепцій і програм — це абсолютно інший рівень політичної культури.
У безпосередньому зв’язку з цим президентом було запропоновано виключити з Конституції норму про те, що депутат парламенту не пов’язаний жодним імперативним мандатом. Крім того, передбачається збільшення чисельності депутатів мажилісу, яке дозволить розширити можливості представництва в ньому ширшого спектру різних партій. Принципово важливим для нашої багатонаціональної країни, де міжнаціональна і міжконфесійна згода є головною запорукою стійкого розвитку, стало закріплення в Конституції положення про Асамблею народів Казахстану та її право мати своїх представників у парламенті.
Друге — посилення функцій і повноважень парламенту. Тут внесено багато позицій, з яких хотілося б зупинитися на трьох, на мій погляд, найпринциповіших і взаємопов’язаних. Це перехід до нової системи формування уряду, в якому ключова роль належатиме мажилісу, посилення ролі політичних партій та їхніх парламентських фракцій у мажилісі, введення відповідальності уряду не тільки перед главою держави, а й перед парламентом.
У повноваження мажилісу передається найважливіша для формування уряду функція — давати згоду на призначення прем’єр-міністра, що автоматично означає різке посилення можливостей і відповідальності політичних партій або коаліцій, що мають парламентську більшість. Саме їхні фракції в мажилісі зумовлюватимуть підсумок голосування за такою згодою. Більше того, ще одним каналом посилення ролі партій стане норма про необхідність проведення президентом консультацій з фракціями перед висуненням кандидатури на посаду прем’єр-міністра.
Таким чином, уряд у своїй діяльності повинен буде орієнтуватися на реалізацію, передусім, програми партії, що перемогла на виборах. Тобто передвиборні обіцянки знайдуть конституційно закріплену основу для повномасштабного виконання.
Різко посиляться повноваження мажилісу і щодо контролю за діяльністю уряду. Зокрема, для вираження ним вотуму недовір’я уряду буде достатньо простої більшості.
Ще одним могутнім важелем контролю стане обов’язок прем’єр-міністра ставити питання про довіру уряду перед новообраним мажилісом, що дуже важливо для запобігання в майбутньому можливості протистояння гілок представницької та виконавчої влади.
Запропонований механізм, по суті, ставить уряд у залежність і від виборців — через партії, за які вони голосували і які перемогли на виборах. Це, безумовно, в інтересах усіх казахстанців.
Третє — фундаментальні зміни, запропоновані в сфері місцевого управління і самоврядування. глава держави запропонував просту, але вельми перспективну модель, яка базується на конституційному визнанні основою місцевого самоврядування масліхатів (адміністрацій) усіх рівнів, що обираються населенням саме для вирішення місцевих завдань.
Принципово розширюються повноваження масліхатів областей, міст республіканського значення й столиці. Тільки за їхнею згодою президент буде призначати акимів (голів адміністрацій) відповідних рівнів. Аналогічні схеми передбачено і для нижчих рівнів місцевої влади.
Масліхатам буде надане право простою більшістю голосів висловити недовір’я акиму і поставити питання про його звільнення з посади. Це дуже могутній важіль впливу представницьких органів на виконавчі, який ставить місцеву владу в набагато серйознішу залежність від населення відповідного регіону, ніж сьогодні.
«ПРОПОРЦІЙНА СИСТЕМА ДАСТЬ ДУЖЕ СИЛЬНИЙ ІМПУЛЬС РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ»
— Чим аргументуються зміни у виборчій системі, зокрема, перехід на вибори депутатів мажилісу парламенту за пропорційною системою? Політична система якої країни була взята за основу при розробці цієї реформи?
— Для нашої країни це дуже важливий історичний крок. Світова практика застосування пропорційної виборчої системи у Фінляндії, Швейцарії, Швеції, Норвегії, Австрії, Бельгії, Італії та багатьох інших країнах показує, що вона дозволяє досягти набагато кращої відповідності між кількістю голосів виборців, відданих за партії, та кількістю отриманих мандатів.
Я хотів би звернути увагу на два моменти.
Перше. Внаслідок введення пропорційної виборчої системи в мажиліс партії отримують різкий імпульс для розвитку. Упевнений, що внаслідок цього відбудеться становлення ефективної політичної демократичної системи в країні. Для того, щоб побудувати справжню демократичну державу, демократичну політичну систему, ми повинні сформувати конкурентоспроможні ефективні політичні партії.
Друге. Пропорційна виборча система за своєю природою більш представницька, більш репрезентативна. Що це означає? Якщо за мажоритарної виборчої системи діє принцип «переможець отримує все», то за пропорційної — діє принцип: «Усі суспільно значущі політичні сили повинні бути представлені в парламенті». Можна сказати, що в наших умовах представницька виборча система буде ефективна тим, що всі політичні партії, які мають підтримку населення, матимуть своїх депутатів у мажилісі парламенту країни.
— Ви сказали, що з Конституції виключено норми про те, що депутат парламенту не зв’язаний жодним імперативним мандатом. Чи не боїться ваша країна, що Рада Європи може засудити Казахстан за таке порушення прав депутата?
— Гадаю, це дуже важливий крок на шляху побудови сучасного демократичного суспільства і дійової партійної системи. Пропозиція про виключення з Конституції цієї норми була пов’язана з тим, що визначальною — і у виборчих перегонах, і в роботі представницького органу — стає роль політичних партій як представників інтересів великих груп електорату. Виходячи з цього, ця пропозиція дозволить чіткіше дотримуватись у роботі депутатів єдиної позиції партії, що їх висунула, або відповідної парламентської фракції.
Відносно того, чи не боїмося ми, що Рада Європи може засудити Казахстан за таке порушення прав депутата, слід звернути увагу, що в багатьох країнах з розвиненими демократичними традиціями — в Японії, Малайзії, Сінгапурі, Республіці Корея, країнах Західної Європи тощо, одним з головних принципів парламентської діяльності є досить жорстке відстоювання депутатами єдиних узгоджених позицій партій та фракцій у виборних органах. У цьому полягає головний механізм, що дозволяє партіям ефективно провести в життя свої передвиборні програми й обіцянки, на ділі відстоювати ключові інтереси виборців, що голосували за них. А якщо це так, то і питань бути не повинно.
«У КАЗАХСТАНІ Є ВСІ УМОВИ ДЛЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ»
— Чи готове казахстанське суспільство до таких змін — до переходу від президентської форми правління до президентсько-парламентської республіки?
— Обравши модель президентської республіки, ми вивели країну з пострадянського економічного і політичного хаосу. Піднімалася економіка, будувалася нова інфраструктура, розвивалося сільське господарство. Послідовно створювалися нові робочі місця, утворювався прошарок «середнього класу». Почалася глибока адміністративна реформа, спрямована на створення якісних державних послуг, підвищення підзвітності й прозорості виконавчої влади. Сьогодні в Казахстані створено правові інструменти захисту конституційних прав і свобод громадян.
За роки своєї роботи парламент ухвалив понад 1300 законів. Проведена кодифікація бюджетного, цивільного, цивільно-процесуального, кримінального, кримінально-процесуального, водного, лісового, земельного і трудового законодавств. Судочинство отримало чіткі контури, й у ньому вже забезпечено участь громадськості в особі присяжних засідателів. Виконавча влада, реформована з урахуванням специфіки ринкової економіки, вийшла на нові економічні простори та перспективи.
У Казахстані панує громадянський мир і стабільність, політичного протистояння не було і немає. Економіка розвивається темпами, які вітчизняні та зарубіжні аналітики визнають одними з найвищих у світі. Саме її розвитком створений необхідний підмурок і для соціального розвитку, і для політичних реформ. Рівень життя населення, зайнятого своєю справою, неухильно зростає.
Щоб не бути голослівним, наведу деякі цифри. Вченими доведено, що при рівні ВВП на душу населення понад 00, демократія стає життєздатною. На сьогоднішній день ВВП у нас в країні становить 20, і ми маємо намір досягнути заповітної цифри 6000 у близькому майбутньому. Частка малого і середнього бізнесу у ВВП країни складає понад 35 %, при цьому більш як 85 % обсягів промислової продукції виробляється приватним сектором, де працює понад 60 % від зайнятого населення. Середня заробітна плата в Казахстані становить 5, банківські внески населення при кількості в 15 млн чол. становили ,2 млрд. Інфляція має тенденцію до зниження, і прогнозний показник на 2007 рік прирівнюється до 8%.
Таким чином, у Казахстані є всі умови для нового ривка у своєму розвитку, в тому числі для конституційних перетворень. І на це чекає наше суспільство. З підвищенням рівня життя у кожного казахстанця виробляється активна громадянська позиція, формується нова політична свідомість суспільства загалом. У 2004 році розпочалася всенародна дискусія з питань подальшої демократизації держави. Стали до роботи консультативно-дорадчі органи, Національна комісія з питань демократії та громадянського суспільства, а потім — Держкомісія з розробки й конкретизації програми демократичних реформ, що стали своєрідним мостом діалогу влади і народу.
Для правового оформлення пропозицій перелічених органів була створена робоча група. Підсумок її діяльності вже видно.
«МИ НІКОГО НЕ НАМАГАЄМОСЯ КОПІЮВАТИ...»
— Якою мірою при цьому був використаний досвід конституційної реформи в Україні й, можливо, інших країн, де відбулися революції?
— Ми нікого не намагаємося копіювати, а робимо те, що треба нашій країні та нашому народу. І у нас це виходить. Але досвід інших країн, в тому числі й України, безумовно, враховується. Проводячи паралелі між Казахстаном і Україною, потрібно відмітити істотну різницю в проведенні конституційної реформи. Вона полягає в способі, часі, швидкості, методиці впровадження змін у країні. Тобто ми бачимо, по суті, два різні шляхи переходу до парламентаризму. Те ж саме можна сказати і стосовно Грузії та Киргизстану. Усі позитивні та негативні сторони процесу, з якими вони зіткнулися, ми стараємося прораховувати.
«ЩО СТОСУЄТЬСЯ КУЛЬТУ ОСОБИ, ТО ЧАС ПОКАЗАВ, ЩО У НАЗАРБАЄВА НЕМАЄ ТАКИХ АМБІЦІЙ»
— Наприкінці минулого тижня парламент прийняв поправки, які знімають з нинішнього президента Казахстану обмеження на кількість термінів знаходження на посаді глави держави. Чи не може це призвести до культу особи?
— Передусім, хочу звернути увагу, що таке рішення було ініційоване і прийняте «знизу», від депутатів, вибраних народом. Затверджуючи подібне рішення, парламентарії керувалися певними паралелями у світовій історії. Свого часу значна кількість високорозвинених і найбільш конкурентоспроможних країн стояли перед тим самим вибором, коли глава держави для виконання всіх масштабних завдань переобирався народом. Досить назвати Туреччину, США, Сінгапур. Наприклад, Ататюрк був обраний на пост турецького президента в 1923 році й переобирався потім тричі. Франклін Рузвельт залишався лідером США чотири терміни. Це було пов’язане з тим, що спочатку він виводив країну з економічної кризи, підняв рівень життя простих американців, а пізніше повів за собою державу під час Другої світової війни і заклав основи для перетворення Штатів на супердержаву. Чи президент Куан Ю, який від часу отримання Сінгапуром незалежності керував державою понад 30 років. За цей час завдяки проведенню правильної політики йому вдалося вивести країну до числа найбільш високорозвинених.
Враховуючи такий досвід, відповідальний етап в казахстанській новітній історії, якості Н. Назарбаєва, здатного брати на себе тягар найкардинальніших рішень, парламентарії погодилися, що наступність основних напрямів внутрішньої та зовнішньої політики потрібно забезпечити і в Казахстані.
До речі, як пояснив голова конституційної ради Казахстану Ігор Рогов, не йдеться про автоматичне продовження повноважень глави держави — першому президенту незалежного Казахстану дається право вирішувати, балотуватися на вибори чи ні.
Що стосується культу особи, то час показав, що у Н. Назарбаєва немає таких амбіцій. Вся його діяльність спрямована на зміцнення і розвиток державності Казахстану як повноправного і незалежного суб’єкта міжнародного права. Президент сам продекларував свою мету, запропонувавши стратегію входження Казахстану в число 50 найбільш конкурентоспроможних країн світу.
— Наскільки відомо, уряд вашої країни відправляв багато молодих людей на навчання в західні університети. Скільки таких фахівців отримала ваша країна і чи запитані вони?
— Казахстан від самого початку надавав особливе значення формуванню свого молодого покоління. У 1993 році президентом встановлена міжнародна стипендія «Болашак» («Майбутнє»). У основу цієї ініціативи покладено ідею сприяння талановитій молоді в отриманні якісної освіти за кордоном для подальшого застосування отриманого ними досвіду на благо держави. У період з 1994 по 2006 роки в рамках програми «Болашак» присуджено понад 3000 стипендій. Стипендія «Болашак» стала своєрідним гарантом успішного кар’єрного зростання та професійної самореалізації її випускників. Підтвердженням цьому слугує той факт, що сьогодні багато які випускники програми обіймають відповідальні пости на державній службі, в державних і міжнародних організаціях, у акціонерних структурах, працюють у різного роду державних і міжнародних проектах і тим самим роблять свій внесок у розвиток держави. І з кожним роком їхній внесок і участь у зміцненні та розвитку держави стає відчутнішим.
