Вступ Китаю до Світової організації з торгівлі може лише підкреслити значення цієї країни для світової економіки, особливо в епоху глобалізації. У той же час Китай може стати надзвичайно перспективним ринком і для України, яка, маючи технології світового рівня, має проблеми з їх запровадженням. Про двостороннє спiвробiтництво йшлося i на вчорашнiй зустрiчi спiкера ВР Iвана Плюща з послом КНР в Українi Лi Гобаном. Днями підписано угоду про українсько-китайську співпрацю в космічній галузі, яка може стати одним з перших кроків.
Китайська звивиста дорога на шляху членства у Всесвітній Торгівельній Організації (ВТО) наближається до завершення. Однак перше ніж Китай приєднається, з групою членів ВТО, що діють від імені цієї організації, треба буде обговорити остаточні умови такого вступу і зафіксувати їх у формальній угоді, Протоколі вступу. Настав час займатися великими юридичними питаннями, які раніше відсувалися вбік.
Коли Китай вступить до ВТО, він приєднається (як всі інші держави-члени) до політики і практики, які зафіксовані в Генеральній угоді з тарифів і торгівлі (GATT), згідно з нею і здійснюється торгівля між країнами-учасницями ВТО. Тривалі переговори Китаю зi Сполученими Штатами Америки і Європейським Союзом присвячувалися переважно нескінченним економічним питанням, таким як зниження тарифів, скасування квот на експорт в Китай, відкриття ринку КНР для ключових товарів на імпорт, ввезення яких до цього часу було обмежене або заборонене, дозвіл іноземного інвестування в промислові галузі, такі, як телекомунікації.
Ці двосторонні переговори принесуть вигоду й іншим державам-членам ВТО, оскільки членство в ВТО зобов’яже Китай ставитися до всіх держав- членів однаково. Але, проте, дуже незначна увага приділялася іншим питанням, які також вплинуть на всі держави- члени ВТО, а саме заходам, які Китай повинен вжити для підвищення законодавчого рівня, щоб відповідати стандартам, встановленим ВТО.
Проект Протоколу вступу — після років переговорів, але ще не остаточний варіант — містить умови, які можуть змінити китайське законодавство і прискорити побудову правової системи, процесу, який почався всього 20 років тому, коли Ден Сяопін почав проведення економічних реформ в КНР. Пекін уже погодився просунутися у напрямку до відповідних стандартів ВТО, таких як Стаття X GATT, яка зобов’язує держави-члени застосовувати торгівельне законодавство «в єдиному, справедливому і розумному порядку».
У Китаї, однак, подібна одноманітність на сьогоднішній день недосяжна, через те, що місцева влада часто ухиляється від політики центрального уряду. Китайські суди і зарплати суддів фінансуються не Пекіном, а місцевою владою, тож судді і суди стають їм зобов’язаними. Справедливість і розумність також вельми віддалені цілі, оскільки серед місцевих і центральних законодавчих інститутів Китаю панує повне безладдя.
Проект Протоколу містить рядки, за якими Китай погоджується встановити незалежні «трибунали і процедури для швидкого аналізу всіх суперечок щодо застосування законів, постанов, юридичних рішень і адміністративних вказівок загального вжитку». Китай не може відповідати і даному стандарту. Китайські закони обмежують типи бюрократичних дій, які можуть бути оспорені в суді, такі як зловживання повноваженнями. Також китайські закони обмежують спростування бюрократичних дій раніше, ніж вони починають застосовуватися на практиці. Хоча робляться зусилля з розробки законодавства, що реформує адміністративне право, ці розробки навряд чи будуть прийняті в найближчі роки.
Ці питання мають величезне практичне значення для компаній, що здійснюють діяльність спільно з Китаєм. Якщо ці зміни не відбудуться, як бізнесмени зможуть оцінити правомірність дій китайської влади, таких як накладення штрафів або покарань, відмова від підписання контракту або виставлення умов для отримання схвалення контракту?
Навіть якщо текст Протоколу буде відточений раніше, ніж Китай вступить до ВТО, торгові партнери Китаю повинні дотримуватися реалістичних поглядів і очікувань стосовно обмежених результатів, яких може досягти Китай, навіть якщо реформи будуть енергійними і щирими. Правова традиція Китаю дуже відрізняється від західної, і десятиріччя маоістського правління перед початком ери Дена унеможливили швидку зміну китайських правових інститутів. Наслідки цього можуть бути дуже суворими. Нездатність Китаю відповідати стандартам GATT може стати каталізатором будь-якого числа суперечок, достатнього для того, щоб перевантажити процес дозволу суперечок в ВТО, і процес прийняття рішень та їх реалізації може стати дуже тривалим.
Що повинно бути зроблено? Торгові партнери Китаю та іноземні неурядові організації можуть надати Китаю необхідне сприяння, підтримуючи програми, що спрямовані на покращення китайської правової системи. Європейський Союз, Канада і Банк розвитку країн Азії вже беруть участь в таких починах. Незважаючи на останню відмову американського Конгресу фінансувати програми, що просувають правило закону в Китаї, недавнє законодавство США санкціонує скромні зусилля з забезпечення сприяння виконанню Китаєм своїх зобов’язань як члена ВТО.
Заявка Китаю на вступ до ВТО є ще однією стадією участі країни в міжнародному співтоваристві. Це не повинно бути зустрінуте ейфорією, оскільки китайські ринки не відкриються з чаклунства і китайське правління не зміниться негайно. Успішні зміни вимагають чітких очікувань і великих зусиль з усіх сторін.
P.S. Стенлі Любман — старший науковий співробітник і викладач Стенфордської Школи права. Він mакож автор книги «Птах у клітці: Правова реформа в Китаї після Мао» (Stanford University Press, 1999).
