Чи дійсно реально протягом року створити консорціум, як це пропонує віце-прем’єр Андрій Клюєв? Які перепони існують на цьому шляху? Про це читайте в коментарі українського експерта.
Михайло ГОНЧАР , Центр «НОМОС», Київ:
— Що стосується особистої позиції Клюєва, щодо прямого використання нафтопроводу «Одеса — Броди», він в 2003 році позиціонував себе саме з такої позиції, і завдяки масштабній роботі, яка була виконана його попередником віце-прем’єром Віталієм Гадуком, 4 лютого 2004 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про європейський напрямок використання нафтопроводу «Одеса — Броди». Щоправда на даний момент існує протоконсорціум — те, що має потім перетворитися в консорціум. Відповідно до міжурядової українсько-польської угоди Віталія Гайдука і Марека Поля у 2004 році було створено спільне українсько- польське підприємство «Сарматія», яке було покликане стати своєрідним інкубатором для цього консорціуму. Тобто зацікавлені компанії і банки шляхом входження до СП трансформують його і розгортають до формату консорціуму. Так не сталося по цей день. І цьому є ціла низка причин. Коли Клюєв говорить про політичну волю інших держав, то інші держави перш за все покажуть пальцем на Україну, на її політичну волю. Тому що, на відміну від України, інші держави дотримувалися головної ідеології проекту — європейського напрямку використання, і тільки Україна в той же самий період 2003 року при тому самому прем’єру Януковичу, і віце-прем’єрові Клюєві, і при тій самій діючій особі Юрій Бойко, прийнявши постанову Кабінету Міністрів про європейський напрямок використання нафтопроводу, через кілька місяців переглянули цю постанову, чим по суті втратили кредит довіри з боку іноземних партнерів в цьому проекті. І тепер, коли віце-прем’єр Клюєв вказує на цей проект як свою зону відповідальності, має чітко розуміти, що він не починає з чистого аркушу. Що йому потрібно подолати той потенціал скепсису і недовіри, який є до української сторони з боку іноземних партнерів. Якщо віце-прем’єр оцінює термін створення консорціуму одним роком, то, напевне, він має розібратися, перше за все, у своєму господарстві. І зокрема, з тим, що робить його міністр Юрій Бойко. Для пана Клюєва має бути відомим, як між іншим це відомо для іноземних партнерів, що перед новим роком було підписано відповідну угоду про продовження реверсного використання нафтопроводу «Одеса — Броди» на трирічний період. Причому, це було зроблено в доволі дивний спосіб. Практично з двократним зниженням тарифу, чим наносяться реальні економічні збитки. І тому в цій ситуації на тлі того потенціалу скепсису і недовіри, який зберігся з 2004 року, додається те, що українська держава в особі української компанії «Укртранснафта» при міністерстві палива і енергетики продовжили реверсне використання нафтопроводу, і паралельно віце-прем’єр курсує по столицях різних держав і говорить про європейський напрямок використання. Поставте себе на місце іноземного партнера. Як він повинен ставитися до пропозицій української сторони? Не важливо від кого вони надходять. В іноземного партнера складається враження, що в Україні не відає ліва рука, що робить права. Відповідно до проекту буде дистанційоване і вичікувальне ставлення. Тому що політичну волю повинна підтвердити саме українська сторона, бо вона свого часу порушила нею ж продекларовані наміри.
