Екс-посол Фінляндії Лаура Рейніля бувала гостем «Дня» і часто давала інтерв’ю виданню під час виконання місії в Україні з 2003-го до 2007 року. Як посол з особливих доручень ініціативи «Ширша Європа», вона також є головним спонсором програми фінського МЗС «Рівні перед законом».
Нещодавно вона відвідала редакцію разом з доктором юридичних наук, доктором суспільних наук, колишнім президентом Вищого адміністративного суду Фінляндії Пекка ХАЛЛБЕРГОМ, щоб поспілкуватися з головним редактором Ларисою Івшиною про ситуацію в Україні. Маючи щільний графік зустрічей у Києві пан ХАЛЛБЕРГ люб’язно погодився дати ексклюзивне інтерв’ю «Дню».
— Я вперше в Україні і дуже зацікавлений у конституційній реформі, верховенстві права, — пояснив він мету свого візиту до Києва. Міністерство закордонних справ Фінляндії відправило нас у відрядження до Києва побачити, що тут відбувається. Я був би радий поділитися і розповісти про наш досвід, що може бути доступним для вас.
— Пане Халлберг, ви працювали кілька років у країнах Центральної Азії, а тепер ваш інтерес до України, чим це зумовлено?
— Я був головою конституційної комісії в Фінляндії, коли у нас проводилися реформи. І можу розказати про наш досвід. Тому що Фінляндія це — свого роду лабораторія конституційних реформ. Вона — невелика країна, у нас змішана конституція, сильне верховенство права, сучасний парламент, і поступово ми реформували нашу конституцію. Відтак це парламентська західна країна з добре функціональною конституцією. І саме через це ми вважаємо, що це могла б бути добра ідея розповісти, як нам вдалося цього досягти. Ми не збираємось бути вчителями чи дуже активними консультантами. Фіни більш схильні слухати, ми є прагматиками. Але між Україною та Фінляндією є чимало спільного. Тому я вважаю, що ми можемо обговорювати ці речі.
— Оскільки ви згадали про конституційні реформи, чи не могли б сказати, у чому вони полягали?
— Перша конституція Фінляндії ухвалена 1919 року. І лише за 50 років ми здійснили перші реформи, які полягали в тому, щоб зробити президента більш незалежним у своїх пропозиціях щодо формування уряду. Також ішлося про те, як посилити роль уряду і прем’єр-міністра і як реформувати фундаментальні права громадян. Тобто головним чином реформи стосувалися парламентаризму і фундаментальних прав.
Конституція загалом залишалась незмінною, але вона була написана гнучко, щоб функціонувати у різних обставинах. Коли ви стаєте членом ЄС, входите в глобалізований ринок, вам потрібна більш сучасна конституція-парасолька. І тому 1995 року реформа конституції полягала, зокрема, у змінах щодо фундаментальних прав.
«Я БУВ БИ ДУЖЕ ОБЕРЕЖНИЙ ЩОДО ЗАПРОВАДЖЕННЯ ФЕДЕРАЛЬНОГО УСТРОЮ»
— Чи знайомі ви з конституційною системою України?
— Вам треба посилити вплив парламенту, можливо, зробити так, щоб механізм проведення виборів більше гарантував представництво для всієї країни. І мабуть, найголовніше — має відбутися реформа фундаментальних прав, не тільки свободи, а й деякі рекомендації про те, як розвивати соціальні, культурні права. У Фінляндії, а також у деяких інших країнах було дуже важливо, щоб конституція стала трохи ближчою до людей, а не тільки змінювались розділи, що стосуються відносин між державними установами. Ідея полягає в тому, що Конституція пишеться не тільки для юристів та установ, а й для всієї нації.
— Який устрій держави, на вашу думку, унітарний чи федеративний найкращим для народу?
— Це хороше запитання. В одній зі своїх книжок я зробив порівняльні дослідження з питань федерацій на прикладі США і Німеччини. Великі держави можуть мати федеральний устрій, але невеликі країни, такі як Фінляндія, Швеція є унікальними, однорідними державами, тому ми не можемо думати ні про який федеральний устрій. Відповідно до дискусій, які ми мали, я був би дуже обережний щодо запровадження федерального устрою у державі. Більш важливим є гарантування, наприклад, права використовувати власну мову, право виявляти власну ідентичність на муніципальному рівні, і створювати обласні та регіональні адміністрації, які б співпрацювали з центральною адміністрацією і водночас з муніципальною адміністрацією. Так, існує багато федеральних моделей, але це інша справа. Але загальновідомо, що ваша держава є унітарною.
— Як в унітарній державі краще забезпечити мовні права? Чи обов’язково запроваджувати другу державу мову — російську, зважаючи на те, що у нас існує багато національних меншин?
— Так, справді, необхідно, щоб кожен мав право використовувати рідну мову. Це було дуже важливо для фінської мови, коли 1863 року вона отримала статус державної, і це при тому, що більшість населення, яке проживало у Фінляндії, були фінами. Водночас ми повинні були гарантувати, звичайно, права шведськомовних фінів. Я думаю, це добре не лише для тих, хто розмовляє різними мовами, а й для економічного розвитку, ідентичності в країні. Мова є частиною ідентичності. Я не знаю чи можу сказати більше, але я зараз є головою мовного бюро — мозкового центру при нашому уряді. Навіть у Гельсінкі розмовляють 143 мовами. Звичайно, ми не можемо гарантувати ці мови в конституції. В основному законі є тільки фінська, шведська та саамська мова. Це свого роду питання ідентичності.
БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ
— Нещодавно фінський експерт Аркадій Мошес, який брав участь у Київському безпековому форумі, коментуючи пропозицію Бжезинського і Кіссінджера вирішити українську кризу шляхом «фінляндізації» України, заявив, таке словосполучення означає образу для обох країн. А що ви скажете з цього приводу?
— Фінляндія є суверенною республікою і дуже сильно керується принципами верховенства права. Я знаю, що деякі американці використовували термін «фінляндизація» після Другої світової війни. Але подивіться, чого нині досягла маленька країна Фінляндія. Ми номер один у рейтингу свободи слова, номер один серед найменш корумпованих країн, і наші стандарти життя є досить високими.
Якщо ви запитаєте мене про пораду Україні, то я б сказав: боріться з корупцією, зміцнюйте засади верховенства права, тому що верховенство права є найкращим фундаментом для економіки та сталого рівня життя.
А найкращий спосіб боротьби з корупцією — це добре функціонуюча конституція, принцип верховенства права, доступ до правосуддя, незалежна судова система і відкрита адміністрація.
— І саме ця система зробила фінський народ не корумпованим?
— Багато хто запитує про це. Якщо ми згадаємо історію, то Фінляндія та Швеція, які були разом у той час, стали першою країною, в якій була забезпечена свобода слова 1766 року, набагато раніше, ніж в інших країнах Північної Європи, або навіть до Першої поправки чи навіть конституції США. Водночас, тоді діяв принцип, згідно з яким громадяни мали право на доступ до інформації і подачі запиту на отримання офіційних документів. Це дуже старий принцип. І в наші дні ми маємо досить сучасний закон, який гарантує це право. Кожен громадянин може звернутися до адміністративних органів, попросити офіційні документи й отримати копію. І ця система є найкращим засобом боротьби проти корупції. Звичайно, кримінальні санкції необхідні, але вони не допомагають, хтось може стати корумпованим або брати гроші, і цьому може зарадити те, якщо їх вивести на чисту воду.
НАТО І РОСІЯ
— У світлі останніх подій, зокрема після анексії Росією Криму і намагання Кремля дестабілізувати ситуацію на сході України, у Швеції та Фінляндії заговорили про можливість приєднання цих країн до НАТО. Зокрема, прем’єр-міністр вашої країни Катайнен сказав, що опозиція фінської громадськості є недостатньою причиною, щоб відхилити членство в НАТО, оскільки населення не може бути ознайомлене з цими питаннями так, як політики. Що ви скажете про це?
— Звичайно, лідери несуть відповідальність за ухвалення рішень. А крім того, політики повинні більше прислухатись до того, що пишуть засоби масової інформації, газети, що кажуть пересічні люди, бо треба бачити і мати перспективу щодо минулого і майбутнього. Наприклад, я був головою курсів національної оборони, до складу якої делегуються лідери і парламентарії, щоб ми були більше обізнаними щодо політики безпеки. Сьогодні ця асоціація налічує понад сім тисяч членів, і ми часто проводимо форуми й дискусії. І тому я набагато ретельніше розглядаю ці питання, аніж це відбувається у щоденній політиці. Легко зробити якусь заяву, але після цього ви повинні розрахувати вартість процедур, а це означає також деякі реформи, які стосуються національної організації оборони і так далі. На мою думку, національна система оборони у Фінляндії це і соціальний капітал. Це одна з причин, чому ми маленька країна досягли багато. У нашій конституції записано про обов’язок кожної людини служити в збройних силах. Ми єдина західноєвропейська країна, де настільки позитивна атмосфера у сенсі захисту своєї власної країни.
— І ви не боїтеся, що одного дня Росія захоче повернути Фінляндію до свого складу? А такі голоси лунають з уст деяких російських депутатів.
— Я так не думаю. Можливо, я занадто оптимістичний, але ви в Україні знаєте значно краще після важких тижнів та місяців, що навіть у Росії — а я там був багато разів, надрукував кілька книжок, маю добрих друзів у судах, — я сподіваюсь, демократичні рухи відіграватимуть більш вагому роль. Є чимало цивілізованих людей, які вважають, що така політика не може тривати вічно. І це причина, чому я вважаю, що нам треба мати більше контактів, я друкуватиму книжки про верховенство права в Росії, хоча дехто каже, що це не має сенсу, але матиме в майбутньому. Я реаліст і не є таким уже ідеалістом.
