Політичний процес в Іраку близький до стану паралічу. Днями збіг остаточний термін для узгодження нової конституції країни, а депутатам Національної Асамблеї так і не вдалося дійти згоди щодо концептуальних її положень. Під час екстреного нічного засідання законотворці проголосували за продовження терміну обговорення проекту основного закону ще на тиждень, сподіваючись, що ситуація зміниться. Але з огляду на принципові розходження в баченні окремих проблем представниками різних етнічних та релігійних груп, таке сподівання видається досить сумнівним.
Проект конституції Іраку, над яким спеціально створена комісія працювала кілька місяців, мав бути затверджений на всенародному референдумі 15 жовтня цього року. Це остаточно легалізувало б іракську владу, оскільки вже, згідно з новим законом, мали відбутися парламентські вибори 15 грудня цього року і мав бути сформований новий іракський уряд. Поки що, незважаючи на затримку з узгодженням проекту документу, дати референдуму і виборів не переносилися.
Однак список «гострих» пунктів нового основного закону досить вагомий. Насамперед, це пропозиція курдів і шиїтів щодо федералізації держави — автономії трьох курдських провінцій на півночі та багатого нафтою району з дев’яти шиїтських провінцій на півдні, який фактично становить половину Іраку. З цим категорично не погоджуються сунітські представники і навіть окремі шиїти, наголошуючи на тому, що це сприятиме розколу країни та ослабленню нації. Суніти твердять, що федералізація — крайня межа, яку вони не можуть переступити. І не тільки тому, що це принципова позиція меншості. «Якщо ми погодимося з цим, ми більше не зможемо вийти на вулицю. У нас і так уже є проблеми з довірою людей», — заявив лідер сунітів Салех Мутлак. Суніти бояться федералізації в першу чергу тому, що будуть повністю відрізані від управління багатими на нафту районами — північчю і півднем Іраку. У той же час курди наполягають на автономії свого регіону в ім’я історичної справедливості, навіть обговорюючи право виходу зі складу Іраку — під не меншим громадським тиском.
Окрім адміністративно-територіального устрою, депутати не можуть дійти згоди щодо ролі духовенства в житті країни. Шиїти пропонують надати незалежний від держави статус шиїтським клерикалам, аби вони стали символом нації. Однак з цим положенням не згодні не тільки суніти, але навіть деякі шиїтські представники, які наполягають на змішуванні мечеті і держави. Не менш болючою точкою є і питання розподілу прибутків від продажу нафти, хоч міністр нафти Іраку пообіцяв, що в конституції буде забезпечено справедливий розподіл виручки. Протистояння загострюється заявами депутатів про те, що чим поступитися своєю позицією, вони ладні розпустити парламент і призначити дострокові вибори.
Загалом шиїти і курди, користуючись переважною більшістю в парламенті, можуть наступного разу затвердити проект основного закону і без сунітів. Такі думки навіть офіційно висловлюють деякі парламентарії. Однак у такому разі розвиток подій набрав би загрозливих тенденцій — виключивши сунітів із політичного життя і проігнорувавши їхню думку, під час проведення референдуму уряд міг би зіткнутися з сунітським протистоянням, підкріпленим активізацією терористичної діяльності бойовиків. Таким чином, демократичність прийнятого рішення була б сумнівною, що не відповідає стратегії США. Відтак поки що переговори тривають. Але за теперішнім перехідним адміністративним законодавством Іраку ця затримка — остання. Якщо депутати не дійдуть згоди за тиждень, парламент буде змушений саморозпуститися, що потягне за собою дострокові вибори. Хоча Національна Асамблея може затвердити і «часткову конституцію», де окремі питання залишаться неврегульованими.
Реакція президента США Джорджа Буша на затримку з узгодженням конституції Іраку була досить оптимістичною. Буш свідомо применшив значення цієї події, назвавши переговори «даниною демократії і прикладом того, що важкі проблеми можуть вирішуватися шляхом мирних дебатів». Держсекретар США Кондолізза Райс практично повторила тональність президента, назвавши відстрочку «достойним моментом близького завершення». Однак офіційні джерела конфіденційно підтверджують, що ця ситуація принесла «значну нервозність» в президентську адміністрацію. Раніше анонімний представник Білого дому в коментарі Washington Times визнав, що Ірак навряд чи стане до кінця року демократичною державою і що події в країні розгортаються не за планом США. На фоні останніх соцопитувань, які свідчать про несхвалення американцями політики Джорджа Буша в Іраку, для американського президента вкрай важливим є успіх демократичних перетворень в цій країні, а проведення референдуму та парламентських виборів у призначений термін — просто принциповим, оскільки це дозволило б говорити прo можливість скорочення американського контингенту. Саме через це Вашингтон довгий час тиснув на іракських лідерів, аби вони затвердили проект конституції у призначений термін.
Поки що важко сказати, чим закінчиться конституційне протистояння в Іраку. Навряд чи дійде до саморозпуску парламенту — це було б сильним ударом по Білому дому, від якого іракський уряд відчутно залежний. Однак ситуація досить напружена — суперечності, що виникли під час обговорення конституційного проекту, виявили, наскільки різними є думки щодо національної ідентичності, сповідувані різними етнічними та релігійними групами. У випадку курдів, а тепер і шиїтів, можна навіть побачити брак ентузіазму щодо ідеї єдності держави Ірак...
