Що роблять у МЗС для просування українського бізнесу за кордоном? Яка роль у цьому Ради експортерів при зовнішньополітичному відомстві, яка минулого тижня провела другу цього року нараду? Про це «Дню» — в ексклюзивному інтерв’ю міністра закордонних справ України Костянтина ГРИЩЕНКА.
— Міністерство закордонних справ сьогодні здійснює цілий комплекс заходів щодо посилення зовнішньоекономічного напрямку діяльності. Таку мету перед Міністерством поставив Президент України Віктор Янукович. Як ви розумієте, завдання стоїть амбітне. Особливо з огляду на те, що раніше в цьому напрямку Міністерство багато років не здійснювало системної роботи. Та й не було для цього достатніх повноважень.
Ситуація змінилася, коли Президент своїм указом чітко зумовив те, що розвиток зовнішньоекономічних зв’язків належить до сфери відповідальності МЗС. Допомагати нашим підприємствам за кордоном, шукати потенційних інвесторів, гідно представляти в міжнародних ЗМІ потенціал галузей і регіонів — усе це зараз такі ж прямі обов’язки дипломатів, як, наприклад, забезпечення успіху євроінтеграції чи робота з діаспорою. Торговельно-економічні місії (ТЕМ), які раніше перебували в подвійному підпорядкуванні — МЗС та Міністерства економіки, що спричиняло всіляку плутанину, віднині перетворені на відповідні економічні відділи у складі наших посольств і підпорядковані безпосередньо зовнішньополітичному відомству.
Таким чином, сьогодні ми маємо весь набір інструментів для виконання поставлених завдань. У зовнішньоекономічному напрямку сьогодні ми дещо зрушили акценти: взято курс на нові ринки, на нові регіони, яким останніми роками не приділялося належної уваги — країни Латинської Америки, Африки, Близького Сходу й Азії.
— Але ж і раніше, за міністра Зленка, порушувалося питання економізації зовнішньої політики...
— З великою повагою ставлюся до того, що вдавалося досягати в економічній дипломатії в попередні роки. Але тоді це, як правило, була точкова робота. Наприклад, посли ніколи не були відповідальними за обсяг товарообігу або число знайдених для українських підприємців бізнес-партнерів. Зараз інший підхід. На минулорічній нараді послів Президент чітко сказав, що успіхи в розвитку торговельно-економічної та інвестиційної співпраці будуть ключовим критерієм оцінювання якості роботи керівників зарубіжних дипломатичних представництв.
Сьогодні в міністерство прийшла команда, яка детально вивчила, що, власне, робиться на зовнішньоекономічному напрямку. Ми зрозуміли, що нам бракує системності. Робота «наскоками», в авральному режимі, під той чи інший візит давала здебільшого такі ж результати. І головне, у нас є розуміння того, що в зовнішньоекономічній сфері просто безглуздо працювати автономно від бізнесу. Саме українські ділові кола повинні визначати, що і як вони хочуть отримувати від державної економічної дипломатії. Ми усвідомили потребу наявності ефективного майданчика для постійної взаємодії з бізнесом. Таким майданчиком стала Рада експортерів при МЗС України. 15 березня поточного року я підписав відповідний наказ про його створення, а 17 травня ми провели вже перше засідання.
— І в чому полягає роль цього органу?
— Насамперед — в усуненні штучних бар’єрів між підприємцями та керівним складом МЗС, нашими послами в інших країнах. Я особисто очолюю Раду, і будь-яке звернення підприємства про допомогу в роботі на світових ринках лягає до мене на стіл протягом дня. А якщо мене немає, питання вирішує мій заступник. Фактично протягом двох днів звернення підприємства з відповідними нашими вказівками потрапляє до посла в тій країні, де на місці необхідно вирішувати ту чи іншу проблему.
Сьогодні робота Ради побудована відповідно до стандартів західних дипломатичних відомств. Ми не пішли шляхом скликання 50—60 керівників підприємств різних галузей з абсолютно різними проблемами, а сфокусувалися на конкретних напрямках.
17 травня ми зібрали гендиректорів найбільших машинобудівних підприємств України — «Турбоатому», «Мотор-Січ», «Зоря-Машпроект», «АвтоКрАЗ» та ін. Чому почали саме з них? Упевнений, саме через заохочення експорту високотехнологічної, наукоємної продукції лежить шлях до успішної модернізації України. Із цілого ряду напрямків ми залишаємося в числі технологічних лідерів, а така країна, як Україна, не може бути впливовою державою без збереження та розвитку своєї індустріальної бази. Але ми підтримуватимемо й інші сектори економіки, що роблять дедалі більший внесок у національний ВВП. У найближчих планах — проведення засідань Ради за участю провідних агропромислових корпорацій та IT-компаній.
— І ви можете вже похвалитися досягненнями в роботі з експортерами?
— Перші результати ми вже отримали. І вони показали, що такий формат спілкування цілком правильний. За п’ять місяців із часу проведення першого засідання до нас надійшло понад тридцять звернень від підприємств. Усі вони відпрацьовані. Як наслідок, десять підприємств машинобудування сьогодні активно ведуть переговори про входження на ринки дванадцяти країн — наприклад Латинської Америки, зокрема Аргентини, Бразилії, Венесуели, і Перської затоки (Кувейт, Катар, ОАЕ).
Минулого понеділка ми провели друге засідання Ради експортерів. Вирішили цього разу зібрати керівників найбільших фінансово-промислових груп країни. На зібрання приїхали топ-менеджери тринадцяти компаній, з якими підписали Меморандум про взаєморозуміння. Ідеться про найбільші ФПГ країни, які, за нашими підрахунками, об’єднують близько двохсот компаній у різних галузях.
— Чому було вирішено зібрати цього разу саме представників фінансово-промислових груп?
— Тому що аналіз, проведений фахівцями МЗС, показав, що сьогодні в Україні вже є зрілі, потужні корпорації, які мають фінансовий, кадровий і людський ресурс, щоб виходити на зовнішні ринки, у тому числі в контексті придбання нових активів. Ми виросли з коротких штанців. Національний капітал доволі сильний, щоб конкурувати за привабливі виробничі та непромислові активи в інших країнах і тим самим допомагати укріплювати позиції України на міжнародній арені. В усіх провідних країнах великий бізнес іде пліч-о-пліч із дипломатією, сприяючи підвищенню впливу своїх країн у тих державах, куди приходять інвестиції. Так формується платформа економічного патріотизму, яка здатна консолідувати наше суспільство.
До того ж більшість вітчизняних ФПГ має дуже потужний менеджмент, який уміє працювати за сучасними західними стандартами ведення бізнесу. Тому ми робимо на них ставку й переконані, що вони стануть локомотивом посилення економічної присутності на зарубіжних ринках.
Упевнений, що на засіданні ми дали їм досить «інформації для роздумів», побачимо, який буде результат. Підписано Меморандум, визначено напрямки діяльності — збільшення експорту, спільний підхід до вироблення законодавчих ініціатив, залучення значних інвестицій із ринків капіталу, передусім країн Перської затоки та Азії.
— Ви назвали успіхом відпрацювання питання виходу компаній на нові ринки збуту.
— Так, вважаю, що це непоганий результат для початку. Але хочу особливо наголосити на тому, що ми не збираємося вести переговори замість наших компаній. Це не наша функція. Усі переговори, активність компаній за кордоном, ініціатива мають походити безпосередньо від них. Ми лише створюємо умови для того, щоб їм було легко просуватися на зовнішні ринки. У сфері економічної дипломатії головну роль мають відігравати підприємці. Ми ж будемо їм в усьому надійним помічником і, в разі потреби, захисником.
Водночас ми серйозно взялися за освіту дипломатичних кадрів у сфері взаємодії з бізнесом. Неможливо ефективно допомагати українським компаніям, якщо не мати уявлення про їхні проблеми й турботи, не усвідомлювати того, чим живе бізнес. Із кабінетів МЗС усього цього не побачиш. Тому 19—21 жовтня 25 наших працівників відвідали підприємства Сумської та Харківської областей, ознайомилися з великими заводами, як мовиться, «понюхали пороху» й тим самим зробили крок до розуміння реальних проблем і можливостей бізнесу.
— Мабуть, за ці послуги треба брати відсотки?
— (Посміхається.) Який відсоток? Це наші прямі обов’язки, прописані у відповідних нормативних актах. За це українські платники податків, у тому числі ті ж національні компанії, платять нам зарплату шляхом відрахування до бюджету.
— Чи не забуде МЗС за співпрацею з потужними ФПГ з чітко сформульованими запитами про менш масштабні компанії в регіонах?
— Безперечно, ми не обмежуємося лише Радою експортерів у питанні залучення іноземних інвестицій. За моєю ініціативою в травні цього року при міністерстві було створено спеціальну Робочу групу, що об’єднала заступників губернаторів, які відповідають за зовнішньоекономічний напрямок і залучення інвестицій.
17 травня 2011 року відбулося перше її засідання. Протягом п’яти годин представники регіонів розповідали мені про свої плани в зовнішньоекономічній сфері. І знаєте, який головний висновок я зробив після цієї зустрічі?
— Який?
— Сьогодні, на жаль, не всі регіони України мають необхідні знання про стандарти оформлення типових економічних проектів для потенційних зарубіжних інвесторів як у державній, так і в приватній сферах. Має місце брак належного рівня фаховості працівників відповідних підрозділів обласних адміністрацій, відповідальних за залучення інвестицій. Як наслідок, коли я буваю за кордоном, під час зустрічей з потенційними інвесторами нерідко доводиться чути про те, що українці не вміють «упакувати» у зрозумілі та привабливі для інвесторів проекти ті величезні можливості для бізнесу, що відкриваються в нашому сільському господарстві, видобутку вуглеводнів, сфері туризму й у багатьох інших галузях.
Тому ми, разом з компаніями Ernst&Young і PricewaterhouseCoopers, а також за участю фахівців Європейського банку реконструкції та розвитку провели безкоштовний тренінг, на якому розповіли, як готувати інвестиційні проекти, яким мінімальним критеріям вони мають відповідати. До речі, це унікальний захід. Адже нечасто буває, щоб світові компанії-конкуренти пліч-о-пліч навчали українських чиновників, як треба готувати інвестиційні проекти.
— Але ж протягом двох днів людей не можна навчити того, чого навчають в інститутах і компаніях роками.
— Не можна, але ми показали, що має бути в проектах, продемонстрували чіткий стандарт. Тепер, коли регіони готуватимуть проекти, вони розумітимуть, що там має бути. Більш того, віднині, переконаний, вони пам’ятатимуть: якщо там не буде загальноприйнятих для світового бізнесу речей, ніхто навіть не зверне уваги на їхню працю.
Крім цього напрямку, ми також ініціювали проведення презентації економічного потенціалу українських областей. Почали з Житомирської області. У заході взяло участь понад 300 гостей, представники близько 30 акредитованих у Києві посольств. І надалі розвиватимемо цей формат роботи. А буквально днями я побував у Донецькій області, де відвідав декілька підприємств-експортерів і провів зустрічі з менеджментом провідних виробників, орієнтованих на зарубіжні ринки. Раніше я вже побував у Львові й Одесі, де спілкувався з місцевим бізнесом щодо питання підтримки його міжнародних проектів. Планую якомога частіше відвідувати регіони. Як показує досвід, для успіху економічної дипломатії міністрові закордонних справ необхідно їздити не лише за кордон.
