Польська урядова коаліція, яка проіснувала 16 місяців, яка провела остаточні переговори про вступ країни до Європейського Союзу, і змогла при цьому домогтися деякого пом’якшення ставлення до «новобранців» з боку «старих» членів ЄС, в суботу припинила своє існування. Офіційним приводом до урядової кризи стало те, що молодший партнер — ПСЛ (Польська народна партія, Polskie Stronnictwo Ludowe) не підтримала урядових планів запровадження дорожнього податку як частини реформи державної фінансової системи. Через непорозуміння прем’єр-міністр Лєшек Міллер попросив у суботу представників ПСЛ в уряді — віце-прем’єра, міністра сільського господарства Ярослава Калиновського і міністра екології Станіслава Желіховського залишити уряд. Уряд Міллера, таким чином, перетворився на уряд меншості, оскільки його Союз Лівиці демократичної (СЛД) в коаліції з Унією Праці мають за результатами останніх виборів 212 місць iз 260 в Сеймі. Оцінки ситуації в самій Польщі розбігаються: одні вказують, що нічого трагічного не сталося. Інші занепокоєні тим, що події, пов’язані з розпадом урядової коаліції, можуть негативно для країни вплинути на результати запланованого в червні референдуму з питання про вступ Польщі до Європейського Союзу. Коментар «Газети виборчої», зокрема, вказує на те, що розпад урядової коаліції — завжди погана новина, яка тягне за собою зменшення поваги до держави і політики. При цьому, відзначається в редакційній статті, список помилок коаліції довгий, і в цілому вона залишає державу не в кращому стані, ніж отримала.
Інші точки зору, вже висловлені в коментарях у польській пресі, полягають у тому, що, з одного боку, наявність ПСЛ в урядовій коаліції унеможливлювала реформу державних фінансів, і що вихід ПСЛ з коаліції був насправді «викиданням останнього баласту» з урядового корабля. Більш радикальна думка — щодо того, що таким чином насправді СЛД, альянс з кількох невеликих партій лівоцентристського спрямування, провокує дострокові вибори. Ця думка заслуговує на більш серйозну увагу. Хоча б через те, що про можливість дострокових парламентських виборів у Польщі вже говорив і маршал (спікер) Сейму Марек Боровський. За його словами, дострокові вибори можуть бути проведені, якщо робота уряду буде паралізованою з огляду на брак підтримки її більшістю. Більшість у Сеймі, як уже говорилося, за коаліцію СЛД і Унії Праці (196+16 голосів). До абсолютної більшості їм не вистачає 19 голосів. Які точно шукатимуться не в «Самообороні» Анджея Леппера (40 голосів), і не в Лізі польських родин (28 депутатів), які відрізняються, зокрема, різко негативним ставленням до вступу Польщі до ЄС. Ці дві партії популістського характеру є також конкурентами ПСЛ за голоси дрібного фермера і землевласника. ПСЛ створювалася саме як партія захисту інтересів селян, і одна з її програмних вимог — обмеження обороту землі як товару, і зокрема, заборона її продажу іноземцям.
Те, з чим виходить до свого виборця СЛД, озвучив у своєму терміновому телезверненні прем’єр Міллер: зростання, робочі місця, вступ до ЄС. І якби так і було насправді, то уряд Міллера і президент Кваснєвський (який двічі вигравав вибори як кандидат від СЛД) не мали б жодних турбот з референдумом про вступ до ЄС, як і з достроковими виборами. Ситуація, однак, дуже непевна, оскільки невмолима статистика засвідчує економічну стагнацію, зростання безробіття (майже до 19 відсотків), а в бюджеті вже немає резервів для продовження виплат субсидій селянам (позиція, відвойована Варшавою в ЄС). Уряд дійсно опинився у важкому стані, бо все, що він має зробити — виграти референдум, провести реформу фінансової системи, створити нові робочі місця, а тепер ще й, можливо, виграти нові вибори — надто тісно між собою пов’язано. Тим часом, різні джерела надають різний ступінь підтримки поляками вступу своєї країни до ЄС — вона коливається від 50 до 70 відсотків. Виходячи з досвіду останніх виборів, заманити поляка проголосувати на референдумі буде саме по собі нелегким завданням.
