В Україні створено «антикризову» коаліцію, але з якими кризами збираються боротися політичні сили, які входять до новоутворення? Люди працюють, як і працювали, експорт-імпорт здійснюється без суттєвих струсів, фінансова система стабільна, журналісти не зазнають утисків у своїй роботі, інвестиції потроху зростають. Складається враження, що у «страшилках» про кризу зацікавлена лише частина українського політикуму, які б хотіли успішно влаштувати власне майбутнє (і не лише політичне).
Зверніть увагу, хто провокував кризові явища в Україні останнім часом — особливо в поствиборний період? Саме ті партії, які нині утворили «антикризову» коаліцію. У багатьох місцевих радах, де Партія регіонів, Компартія разом із «вітренківцями» становлять більшість, російську мову оголошено регіональною, задекларовано «території без НАТО». Партія регіонів фактично сама розпалює суперечки, посилює конфронтацію, а потім стурбовано озвучує необхідність об’єднувати державу.
А які «антикризовики» із комуністів? Історія вже знає, як комуністи ліквідовували кризи — голодоморами, розстрілами, концентраційними таборами, виселеннями за межі України. Лише такі методи використовують усі червоні — від радянських комуністів та маоїстів до «червоних кхмерів». Інших прикладів немає. Суспільству і державі мало користі від людей, озброєних вченнями, які давно себе дискредитували. Уже хотілося б забути про всіх видатних комуністів та комсомольців, аж ні, вони завжди на гребні хвилі і продовжують свою хронічну антикризову діяльність навіть у пенсійному віці.
Найгіркіше в останніх політичних подіях України те, що таким чином знищено останню надію на те, що врешті-решт ми можемо щось змінити у цій частині планети. І підстави для побоювань існують чималі — формування нової коаліції призведе до величезного зсуву в політичному полі. Важко, приміром, уявити, що соціалісти та комуністи будуть продовжувати курс, закладений ще за минулої влади, із інтеграції України до НАТО. А це питання є надзвичайно важливим для України саме сьогодні.
Із часом забувається багато прикрих випадків. Але про один забувати не варто — а саме про недавні події в Феодосії. Звичайно, виборча компанія і останні феодосійські події підняли рівень зацікавленості населення щодо НАТО, але цей інтерес має мінусовий знак, оскільки інформація про Альянс подавалася здебільшого негативна, суперечлива. Базою для проведення відомих заходів по блокуванню роботи порту був Дім офіцерів Чорноморського Флоту Російської Федерації, розміщений у центрі Феодосії. Там збирали людей, там їм роздавали плакати із відомими не тільки антинатовськими, але і з антиукраїнськими гаслами. Навіщо, здавалося б, Росії кидати на себе тінь подібними акціями? Невже Росії вигідна формула керованого хаосу або керованої дестабілізації на своїх кордонах? Очевидно, що це не вигідно російському народу. Але ж чому про це в самій Росії мовчать?
Звернімо увагу на те, як розгортаються антинатовські протести в Криму. Коли до Севастополя прибуває делегація НАТО в гості до Військово-морських сил України, ми майже завжди можемо побачити невелику групу протестуючих. Коли така сама делегація НАТО прибуває в Севастополь до штабу Чорноморського флоту Російської Федерації, то протестуючих немає, ніхто нічого не блокує. Стає зрозумілим, хто цим процесом диригує.
Якщо така боротьба за справедливість, за очищення від НАТО, то потрібно бути послідовним. Треба блокувати повернення в Севастополь російського крейсера «Москва», який там базувався. Цей крейсер бере участь в операції НАТО «Активні зусилля» в Середземному морі вже давно. На цьому крейсері під час його перебування в Італії побував сам Яап де Хооп Схеффер, Генеральний секретар НАТО. Я думаю, що чесним захисникам Криму від НАТО потрібно добиватись, щоб цей корабель у жодному разі не повертався... Але цього не відбувається. А чому?
Звернімо увагу на інший факт. Владивосток. Зазнає катастрофи батискаф російського військово-морського флоту. Росіяни запрошують на допомогу англійців, які представляють країну НАТО. Військові з країни НАТО приїжджають, привозять відповідне обладнання, рятують батискаф, рятують життя російських військових. Чому там не було протестів проти цих натовських військових?! Потрібно було аеродром заблокувати, не пускати натовців, щоб вони не проводили рятувальну операцію або по іншому проявити свою антинатовську позицію. Коли відбувались події в Феодосії, в той же час в Санкт-Петербурзі стояв на рейді американський військовий крейсер з плановим візитом до Росії. Зверніть увагу: вантажне судно у Феодосії і американський військовий крейсер зі зброєю, пушками, ракетами в російській північній столиці? Ніяких російських козаків ми там не бачили, ніяких антинатовських протестів на пірсі там не було, ніхто не блокував порт, жириновські та затуліни теж з приводу цього не висловлювались.
Що роблять місцеві органи влади? Проголошують свої регіони «територіями без НАТО». Тоді також необхідно бути послідовними — відкликати своїх дітей, які навчаються в Парижі, в Лондоні, адже це країни НАТО. Ні в якому разі не їздити відпочивати в такі держави НАТО, як Туреччина, Італія, Іспанія. Потрібно здати на металолом всі машини типу БМВ, ауді, мерседеси, фіати, рено, пежо, бо ці машини зроблені в країнах НАТО. І після цього вже нарешті зажити щасливо. Як поставляться до такої перспективи «антинатовці»?
Чи мають право такі місцеві ради працювати і надалі, чи ж їх варто розпустити? Багато експертів схиляються до другої точки зору. Можливо, навіть цих депутатів оберуть знову, але всі місцеві ради повинні усвідомлювати свої повноваження і не здійснювати деструктивну роль, яка йде на шкоду українському суспільству. Але невже народ знову проголосує за діячів, які не займаються і насправді не хочуть займатися місцевими проблемами, а воліють політиканствувати?
